Жінка проходить повз пробританський мурал на Шанкілл Роад, Західний Белфаст, Північна Ірландія, Сполучене Королівство, 10 квітня 2018 року
Фото:

EPA-EFE/PAUL MCERLANE

15 січня черговий вирішальний день для Brexit — британський парламент голосує щодо проекту угоди прем’єр-міністерки Терези Мей про вихід Британії з ЄС. Найімовірніше, парламентарі не підтримають угоду. Один із головних каменів спотикання — положення про ірландський кордон. Журналістка Громадського з’їздила до Ірландії та Північної Ірландії, щоби зрозуміти, чому це питання таке суперечливе.

Під час поїздки на острів Ірландія так званий «ірландський кордон» мені довелося перетинати чотири рази. Утім, перетину кордону я й не помітила. Протягом останніх 20 років він символічний. У 1998 році Сполучене Королівство, до складу якого входить Північна Ірландія, підписало Страсноп'ятничну угоду з Республікою Ірландія, яка поклала край більш ніж трьом кривавим десятиліттям насильства. Саме тоді перевірки на кордоні між двома Ірландіями перестали існувати.

Сьогодні державний кордон між Північною Ірландією та Ірландською республікою абсолютно непомітний. Єдине, що побачить спостережливе око — це зміна кілометрів на милі на дорожніх знаках і перехід від євро до британських фунтів.

Однак після двадцятирічного затишшя, цей 500-кілометровий кордон знову став гарячою темою для обговорення. Питання кордону між двома Ірландіями здатне стати останньою краплею, яка розіб’є вщент плани Великої Британії вийти з Європейського Союзу.

Аби зрозуміти, чому так сталося, треба спершу розібратися, як так склалося, що існує дві Ірландії.

Дві релігії

Говорячи про останнє сторіччя конфлікту між Великою Британією та Ірландією, часто використовують терміни «протестанти» та «католики» для обох сторін конфлікту. Однак коректнішими здаються терміни «союзники» (unionists) — тобто ті, хто бачить Північну Ірландію або всю Ірландію у складі Сполученого Королівства (зазвичай вони і є протестантами, але не в 100% випадків), та «республіканці» (republicans) — це зазвичай католики, які хочуть бачити Ірландію незалежною. Багато з них і досі прагнуть бачити одну, об'єднану Ірландію, але є серед них також інші думки.

Звідки ж в Ірландії, історично католицькій країні, з'явилися протестанти? На початку 17-го століття, коли острів Ірландія був однією територією під британською владою, а Британія вже активно переходила від католицизму до протестанства, тодішній король Англії та Шотландії Яків I вирішив зробити експеримент. Його суть полягала в тому, щоби перетворити Північну Ірландію на плантації, ділянки безкоштовно віддавали протестантам, які вільно говорили англійською. Більшість новоспечених землевласників прибували з Англії та Шотландії. Вони наймали працівників, які теж говорили англійською і були протестантами. Так і з'явилася протестантська більшість на території сучасної Північної Ірландії. Багато республіканців донині вважають ці події дуже сумними, адже саме вони призвели до розділення. З вуст ірландців можна навіть почути термін «колонізація». Такі приклади «колонізації» зустрічались і до 17-го століття, але експеримент Якова І став найбільшим та привів до найсерйозніших наслідків.

У 1922 році Республіка Ірландія проголосила незалежність від Великої Британії. Але північні її області, де кілька сотень років тому були плантації колонізаторів, відмовились увійти до складу нової незалежної країни та залишилися під владою Британії. Так і з’явилися дві Ірландії — незалежна республіка та Північна Ірландія у складі Сполученого королівства.

Втім, не всі в Північній Ірландії були задоволені таким перебігом подій. Спроби республіканців відірватися від британської влади перейшли в криваві конфлікти. Битва за Богсайд у серпні 1969 у місті Деррі Лондондеррі поклала старт протистоянню між союзниками та республіканцями, яке тривало близько 30 років та закінчилося у 1998 підписанням Страсноп'ятничної угоди. Жертвами 30-річних протистоянь стали більш ніж 3,500 людей.

Державний кордон між Північною Ірландією та Ірландською республікою абсолютно непомітний, іноді він проходить через житлові будинки
Фото:

Марія Романенко/Громадське

Кордон, що проходить через будинки

Моя подорож почалася у Дубліні, столиці Республіки Ірландія. Два дні, які я провела у Дубліні, збіглися з піком дискусій щодо Brexit і угоди з ЄС, яку просуває уряд Терези Мей. Парламентське голосування за цю угоду — останній крок до Brexit, що станеться 29 березня — мало відбутися 11 грудня. Але через обурення депутатів угодою Тереза Мей була змушена відкласти голосування до 15 січня.  

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Brexit ― це автобус, у якого відпали колеса»: що кажуть британці про вихід з ЄС

Головний камінь спотикання в цій угоді — якраз питання ірландського кордону. А саме пункт про так званий «бекстоп» — згідно з планом, який міститься в угоді Терези Мей з ЄС, навіть після Brexit у Північній Ірландії до кінця 2020 року діятиме низка митних та інших правил Євросоюзу (у разі, якщо не буде підписано альтернативної угоди). Цьому плану опираються прибічники «жорсткого» Brexit та найбільша північноірландська Демократична юніоністська партія (DUP). Вони бояться, що «бекстоп» затягнеться на довше і призведе до спеціального статусу Північної Ірландії, відмінного від решти Сполученого Королівства.

Якщо угоду не підтримає парламент, імовірний вихід Британії з ЄС взагалі без будь-якої угоди. А це — поганий сценарій, який означатиме відновлення кордону та перевірок на межі двох Ірландій. Кордон Республіки Ірландії, яка є членом Євросоюзу, та Північної Ірландії у складі Великої Британії стане фактично зовнішнім кордоном ЄС.

Мініборд юніоністської партії із закликом не мати кордонів між Ірландіями
Фото:

Марія Романенко/Громадське

Для багатьох жителів обох частин острова відновлення перевірок на кордоні виглядає катастрофою. «Якщо відновлять кордон, це відкине нас на 20 років назад, — каже мені житель Дубліна Ноел Гартон. — Ми цього не хочемо. Хочемо вільно пересуватися, жити у гармонії».

Мешканка столиці Північної Ірландії Белфаста Патрисія Макдональд також проти відновлення кордону:

«Я з Белфаста і часто подорожую до Дубліна. Добре пам'ятаю, як доводилося годинами стояти в черзі на кордоні. І геть не хочу повернення тих часів».

Відновлення кордону може бути проблемним і через те, що на мапі він проходить через житлові будинки. І в Белфасті, і в Дубліні побоюються, що поява кордону може призвести до нового витка ще не забутого конфлікту.

На референдумі про Brexit більшість північних ірландців, майже 56%, проголосували проти виходу Британії з ЄС. Схоже, мало хто з британців, які три роки тому голосували за Brexit, усвідомлювали, які наслідки він може мати для двох Ірландій. Адже й досі не всі добре розуміють, що Ірландська республіка є незалежною державою. Свідчення цього — підслухана мною розмова двох англійських жінок у Дубліні. Я кілька хвилин слухала їхню дискусію про те, чи є Ірландія окремою країною, перш ніж втрутитися. Для них було відкриттям те, що 1922 року Республіка Ірландія стала окремою державою за межами британського правління.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Ефект доміно: чи стануть відставки міністрів у Великій Британії загрозою для Brexit?

Швидкісний поїзд із Белфаста в Дублін прямує через місто Ньюрі у Північній Ірландії, перетинаючи умовний кордон із Ірландією, 21 серпня 2017 року
Фото:

EPA/AIDAN CRAWLEY

Белфаст та сегрегація

Гуляючи вулицями столиці Північної Ірландії, Белфаста, натрапляєш на багато згадок про конфлікт. Тут досі височіють мури, які розділяють протестантські та католицькі райони міста, а зі стін на тебе дивляться бойовики, зображені на муралах: і ті, що належать до Ірландської республіканської армії (ІРА), й інших республіканських організацій та «союзників», таких як Ольстерські добровольчі сили (UVF).

«Вони виглядають так, ніби направили на мене автомат», — каже мені один із «союзників» невдоволеним тоном. — «Які з них, ІРА?» — питаю я. — «Всі. Мені не подобається бачити на стінах людей у масках, які тримають пістолети».

У цього чоловіка, як і в багатьох інших мільйонів людей у ​​Північній Ірландії, подібні мурали роз’ятрюють незагоєні рани в душі. Лише 30-40 років тому такі образи жили поза цими бетонними стінами: бойовики на вулицях були частиною повсякденного життя. Мій співрозмовник згадує, як у школі його однокласники грали в футбол дивним предметом. Лише через деякий час вони зрозуміли, що це бомба, яка не активувалася.

Але не всі, як з'ясувалося, готові говорити про свої почуття та особистий досвід. «Тссс, не говоріть про такі речі на публіці» — почула під час зустрічі в кафе з іншим північним ірландцем. До речі, якщо вам цікаво, чи мешканці Північної Ірландії називають себе британцями чи ірландцями, відповідь — ні так, ні так. Вони кажуть «ірландець» спершу, але після зустрічного питання «ірландець чи північний ірландець?», вони кажуть «північний ірландець». Але британець? Ні.

Белфаст також є домівкою Стіни Миру: фактичної стіни, що розділяє дві громади, перетвореної на мистецький проект. Багато творів і картин на стіні закликають до миру. Але деякі досі мають написи на кшталт «Звільнимо Північну Ірландію».

Загалом, сегрегація у Белфасті все ще відчувається в кожному куточку міста. Багато муралів і стін, розкиданих навколо Белфаста, постійно нагадують про неспокійне минуле. А більшість шкіл у Північній Ірландії зараховують лише представників однієї релігії: або протестантської, або католицької.

Мурал у західному Белфасті, Північна Ірландія, 29 червня 2017 року. Цей мурал символізує боротьбу «республіканців», які хочуть бачити Ірландію незалежною від Британії
Фото:

EPA/PAUL McERLANE

Деррі Лондондеррі

Мій візит до Північної Ірландії завершився відвідинами міста Деррі Лондондеррі, розташованого за дві години їзди автобусом від Белфаста.

Деррі — унікальне місце для Північної Ірландії. На відміну від Белфаста, більшість мешканців тут католики (близько двох третин населення), тому дуже рідко можна почути, щоб хтось назвав місто Лондондеррі. Зайвий раз про належність до Сполученого Королівства тут теж не прийнято згадувати.

Сьогодні мирне та барвисте місто, Деррі колись було епіцентром найжорстокіших протистоянь між ірландськими республіканцями та їхніми союзниками і британськими солдатами. Саме тут у 1972 році відбулися події Кривавої Неділі, найбільшої за кількістю жертв битви Смутного часу. В ній загинули 14 людей, зокрема сім підлітків. Розслідування цієї різанини досі продовжується.

Ліворуч — прапор Республіки Ірландія у центральній частині Богсайд, Деррі, Північні Ірландія, 21 березня 2017 року. Праворуч — мурал у Деррі, який ілюструє події Кривавої Неділю, яка поклала початок багатолітньому протистоянню Ірландської республіканської армії (ІРА) та Збройних сил Великої Британії
Фото:

EPA/PAUL MCERLANE

Зараз Богсайд і Вотерсайд — дві частини міста, які раніше були поділені між «союзниками» та «республіканцями», з'єднує Міст Миру. Його звели у 2011 році на кошти Європейського Союзу. Євросоюз свого часу відіграв важливу роль у примиренні Ірландії та Великої Британії. Але зараз питання Євросоюзу знову додає напруги у взаєминах.

Міст Миру в північноірландському Деррі
Фото:

Марія Романенко/Громадське

Чекай кращого, готуйся до найгіршого

Тим часом уряд Республіки Ірландія вже почав готуватися до ймовірного відновлення кордону. За інформацією BBC, він планує найняти близько тисячі додаткових співробітників митниці та ветеринарної служби для роботи в портах міст Дублін і Росслер та аеропортах країни.

Утім, дещо позитивне у Brexit для Ірландії таки є. Понад 55 компаній, включаючи великі банки Bank of America та Barclays, уже перевезли частину своїх операцій з Лондона до Дубліна.

Поділитись: