Для успішної колонізації Марса необхідна група із щонайменше 110 людей. Такого висновку дійшов Жан-Марк Салотті з Університету Бордо, що у Франції, у своєму дослідженні «Мінімальна кількість поселенців для виживання на іншій планеті».

Свій висновок Салотті ґрунтує на створеній математичній моделі, яка вираховує умови існування іншопланетної людської колонії, здатної до виживання за власні ресурси. Модель базується на двох головних змінних: 1) доступності місцевих ресурсів — фактично води, кисню та інших базових хімічних елементів; 2) виробнича потужність — іншими словами, перелік речей, які треба виробляти на Марсі для підтримки життєдіяльності колонії.

Ключовим чинником у розрахунках ученого є так званий фактор спільності (sharing factor) — він визначає те, що в складних іншопланетних умовах люди мають діяти разом для задоволення своїх базових потреб. Це, своєю чергою, означає розподіл роботи і можливість поглиблення її спеціалізації, але водночас — збільшення потреби в ресурсах.

Салотті стверджує, що фактор спільності можна вирахувати, і вводить для цього ще одне поняття — «сфери виживання» (survival domains). Їх він виокремлює п’ять: управління довкіллям, виробництво енергії, промисловість, будівлі, людські чинники / соціальна діяльність (наприклад, виховування дітей, заняття спортом тощо).

Учений під час обрахування своєї моделі взяв до уваги фактор часу, а точніше — час, необхідний на виживання, порівняно з часом, який у людей є.

Фото:

Jean-Marc Sarotti/Scientific Reports

Зрештою, саме це дозволило йому дійти до числа в 110 як мінімально необхідної кількості людей для колонізації Марса. «Воно ґрунтується на порівнянні кількості робочого часу, необхідного для задоволення всіх потреб для виживання, і робочого часу, протягом якого люди здатні працювати», — підсумовує Салотті.

І визнає: ця оцінка може бути неточною й приблизною — оскільки про Марс та його ресурсний потенціал наразі відомо порівняно небагато.

Поділитись: