Голосування по-новому, віра у коронавірус та сила протесту: з чим на вибори у Білорусі йдуть опоненти Лукашенка

9 серпня Білорусь обиратиме президента. За тиждень до голосування спалахнув скандал із ймовірним втручанням Росії — через затримання 33 російських найманців приватної військової компанії Вагнера під Мінськом. Заходи безпеки на передвиборчих мітингах кандидатів у президенти через це значно посилили. Були побоювання навіть, що вибори можуть відтермінувати. Але поки усе йде за планом — і з чинним главою країни Олександром Лукашенком змагаються ще четверо кандидатів, яких 14 липня погодила ЦВК. Що про них відомо і наскільки ймовірною є їхня перемога?

Світлана Тіхановська

37-річна Тіхановська — єдина кандидатка від опозиції, яку зареєстрували для участі у виборах. На передвиборчих мітингах вона просить людей віддавати голоси не за її політичну програму (чітко прописаної її у Тіхановської не було до 27 липня), але за потенційні зміни, які чекатимуть на Білорусь у майбутньому. Крім того, кандидатка включилась у боротьбу, не маючи політичного досвіду (Тіхановська філологиня й викладачка за освітою) та надійної команди. Її чоловік Сергій Тіхановський теж не був досвідченим політиком, але компенсував це популярністю — та його не допустили до участі у виборах.

Тіхановського — популярного блогера, автора блогу «Страна для жизни», затримали вперше під час одного зі стрімів — тоді Світлана вирішила боротися за президентство замість нього, сподіваючись, що це лише тимчасово. Однак 29 травня під час пікету зі збору підписів на підтримку Світлани у Гродно Тіхановського знову затримали нібито через «дії, які грубо порушують громадський порядок» й арештували разом із 18-ма його прибічниками. Досі Тіхановський у СІЗО. А іронічне гасло його передвиборчої кампанії «Стоп тарган!» стало одним з гасел протестів проти арештів — як Тіхановського, так і інших кандидатів.

Саме через ув’язнення чоловіка Світлана й вирішила боротися далі на виборах. Одна з головних тез її кандидатської програми теж суголосна із цією ситуацією — повернути білорусам право на чесні вибори. «Сергію, я сильно тебе люблю. І усе це роблю лише заради людей, які пішли за тобою, повірили в тебе», — звернулась до чоловіка Світлана після реєстрації кандидаткою на виборах.

У перших посланнях до громадян вона закликала правоохоронців припинили затримання людей на масових акціях протесту. Після арешту чоловіка Тіхановська почала отримувати погрози, тому вивезла дітей до однієї з країн ЄС. В інтерв’ю «Єврорадіо» вона зауважила, що саме розлука із сім’єю дається їй найскладніше під час передвиборчих перегонів.

Тіхановський — не єдиний відомий опозиційний кандидат, якого відсторонили на цих виборах. Штаби найпопулярнішого кандидата від опозиції Віктора Бабарика, який нині теж у в’язниці, та Віктора Цепкала, який виїхав з Білорусі, підтримали Тіхановську своїми ресурсами. Світлини трьох жінок — Марії Колеснікової, керівниці виборчого штабу Бабарика, Тіхановської та Вероніки Цепкало — дружини Валерія Цепкала, — стали символом єдності у протесті проти заяв Лукашенка про те, що «Конституція Білорусі — не під жінку». У передвиборчій кампанії Тіхановської є й інші елементи протесту проти риторики Лукашенка: наприклад, на агітаційних плакатах та листівках вона зображена у масці: таким чином наголошує, що коронавірус — це реально існуюча проблема навіть у Білорусі, хоча президент цього це визнає.

У програмі Тіхановської небагато про зовнішню політику. Про неї вона мало говорить і в інтерв’ю. Лише нещодавно, відповідаючи на питання «Чий Крим?», вона відповіла: «Можна я скажу так, як заведено говорити в нашій країні, як заведено за міжнародними законами? Юридично Крим український, фактично — російський. І не мучте мене більше». Також Тіхановська наполягає на потрібності добросусідських відносин з Росією, але проти союзної угоди. І каже, що залежність білоруської економіки від російської — результат неефективного управління країною.

Анна Канопацька

Канопацька вважає, що шанси стати президентом на цих виборах є лише у Лукашенка та у неї самої, наголошуючи на тому, що вона — досвідчений політик. 43-річна кандидатка — донька першого доларового мільйонера Білорусі Анатолія Трухановича, юристка за фахом, у політиці ще з 1995-го. У 2016-2019 рр. була депутаткою Палати представників Національного зібрання шостого скликання від Об’єднаної громадянської партії Білорусі. Кілька разів від цієї ж партії балотувалась на місцевих та парламентських виборах.

Кандидатка відмовилась брати участь у теледебатах з конкурентами: «Як досвідчений політик я не маю жодного бажання змагатися зі слабшими опонентами. Мені ще невдовзі країною керувати». Також вона вирішила не проводити зустрічі з виборцями — єдина з усіх кандидатів. Сама Канопацька називає себе кандидаткою від опозиції, але її протиставляють радше не Лукашенку, а альтернативним кандидатам. Свого часу, будучи депутаткою парламенту, вона розробила законопроєкт, який гарантував би недоторканність та пожиттєву матеріальну підтримку президентові після завершення його термінів (у народі його прозвали «законом про гарантії Лукашенку»). Законопроєкт так і не ухвалили, однак з Об’єднаної громадянської партії Канопацьку виключили. «Я за безкровну та демократичну передачу влади», — стверджує кандидатка і нині.

За час передвиборчої кампанії Канопацька не раз різко висловлювалась про своїх конкурентів. «Кухарка не може бути президентом», — заявляла вона в одному з нещодавніх інтерв’ю про Тіхановську. У червні Канопацька посварилась із нині відстороненим та заарештованим Бабарико: «Я щиро переконана, що менеджер “Газпрому” не може бути президентом нашої країни. Це рівнозначно тому, що педофіл не може бути вихователем у дитсадочку. Незалежність Білорусі не продається ні за які гроші», — казала Канопацька й обіцяла «не торгувати суверенітетом та незалежністю» країни. Після реєстрації кандидатів заявила, що не збирається об’єднуватися ні з ким, бо бачить в інших кандидатах «вплив російських кукловодів».

Головна обіцянка Канопацької білорусам — демократія, якої ще не бачила країна. Після перемоги вона хоче створити нову національно-демократичну партію, ідеал якої — «європейська Білорусь». «У перші місяці президентського терміну я планую провести народне зібрання, у якому зможуть узяти участь всі, у кого є конкретні ідеї, як збудувати Білорусь для людей. Буде почуто кожен голос! Таким чином, спираючись на ваш потенціал, на ваше бажання жити краще, багате, вільніше, не турбуючись про завтрашній день своїх дітей на онуків, ми побудуємо нову модель відносин у білоруському суспільстві!», — заявила Канопацька.

Сергій Черечень

35-річний бізнесмен — наймолодший учасник президентських перегонів. Символіка його передвиборчої кампанії (а саме написання слогану «ЧЕ! речень») дещо нагадує за стилістикою символіку Володимира Зеленського на виборах 2019-го року. У 2016-му Черечень балотувався до Палати представників від Комуністичної партії — невдало. А уже за рік залишив її та перейшов у опозицію, очоливши партію «Грамада» (соціал-демократичну) після 85-річного ветерана білоруської політики Станіслава Шушкевича.

Як зазначає DW, Черечня вважають одним із технічних кандидатів: ЦВК Білорусі нібито «накинув» йому 40 тис. «зайвих» голосів. Сам Черечень називає себе єдиним самостійним кандидатом, хоча і не вірить у власну перемогу. «Коли тебе, наприклад, спонсорують якісь іноземні організації, ти уже справді не самостійний кандидат. Так само — якщо якісь спецслужби контролюють тебе всередині країни. Я можу чітко заявити, що я і моя команда керуємося виключно нашими внутрішніми ідеями», — пояснює Черечень. Йдеться про інвестиційну компанію С8 Technologies, яку кандидат очолює з 2018-го року.

Чесні вибори — одна з головних передвиборчих обіцянок Черечня, як і Тіхановської. Однак її він не вважає достатньо перспективною, каже, що до усунення саме Віктор Бабарико був «кандидатом для всіх». Діяльність Черечня, пов’язана з бізнесом, проєктується і на його передвиборчі плани: він обіцяє розробити програми підтримки малого й середнього бізнесу та зменшити роль держави у низці галузей. Також хоче перетворити Білорусь на відкриту для світу країну та домогтися безвізового режиму з Євросоюзом. Водночас не псувати відносини з Росією: «нам потрібна взаємодія на рівні двох незалежних та рівноправних суб’єктів».

Андрій Дмитрієв

39-річний Дмитрієв — відомий як співзасновник громадського руху за мирні зміни «Говори правду». Він кличе суперників на передвиборчі дебати, засуджує відсторонення опозиційних кандидатів і разом з Тіхановською та Черечнем сподівається на чесні вибори. «Нам потрібна Білорусь, у якій ми певні, і де старий президент не вказує, як нам жити, а ми самостійно обираємо власний шлях», — каже кандидат.

Дмитрієв — політолог за освітою, уже майже 20 років займається політичною й громадською діяльністю. До речі, він — колишній однопартієць Канопацької: з 2001 до 2012 року теж був членом Об’єднаної громадянської партії та навіть міжнародним її секретарем. Як і Черечень, у 2019-му балотувався до Палати представників, але теж не пройшов. Раніше, у 2010-му й 2015-му, коли були президентські вибори, очолював виборчі штаби опозиційних кандидатів Володимира Некляєва та Тетяни Короткевич. Причому у 2010-му його затримали на масових протестах та інкримінували «дії, що грубо порушують громадський порядок» (як нині Сергію Тіхановському) та засудили до двох років умовно.

Нарівні з політичним «безладом» напередодні виборів Дмитрієв говорить і про іншу проблему Білорусі — коронавірус. А в березні-квітні він був ініціатором марафону «Без корони», що мав на меті підтримати громадські ініціативи у боротьбі з пандемією. На думку Дмітрієва, під час піку інфікування в Білорусі, влада думала «виключно про економіку, а не про громадян».

У разі перемоги кандидат хоче обмежити президентські терміни максимум двома (до речі, якщо переоберуть Олександра Лукашенка, це буде вже його шостий термін поспіль) та сформувати перехідний уряд. І його, і парламент, і місцеву владу обиратимуть по-новому на демократичних засадах.