«Грузинська мрія», голосування після кризи та Саакашвілі: що треба знати про вибори у Грузії

Місцеві вибори у Грузії 30 жовтня завершилися приголомшливим успіхом «Грузинської мрії». Остаточні результати мають оголосити 13 листопада, проте навряд чи ситуація уже суттєво зміниться: у 19 з 20 міст, де обирали мерів, перемогли кандидати саме від керівної партії. Винятком став лише один невеликий муніципалітет — Цаленджиха, де перемога все-таки дісталась опозиційному «Єдиному національному руху» (з перевагою лишень у 2%): його засновником є заарештований експрезидент Міхеіл Саакашвілі.

За другим туром виборів уважно стежила світова спільнота й міжнародні наглядачі — не в останню чергу у зв’язку з арештом Саакашвілі. Однак і це не завадило порушенням: до окружних виборчих комісій подали 272 скарги, з них 121 від наглядачів і 151 від власне учасників виборів. Опозиція беззаперечної перемоги «Грузинської мрії» принципово не визнає, а її лідери кличуть грузинів на протести.

Чим ці вибори важливі, які головні висновки варто зробити з їхніх результатів і чи зможе опозиція оскаржити такі підсумки?

Розчарування «референдумом»

Другий тур виборів відбувався у тих муніципалітетах, де в першому раунді 2 жовтня жоден із кандидатів не зміг здобути понад 50% необхідних для перемоги голосів. Але таких було тільки 20: у 44 інших муніципалітетах перевагу легко отримала «Грузинська мрія». В обох турах боротьба точилася здебільшого між провладними кандидатами та представниками «Єдиного національного руху»: хоч останні й не здобули перемоги, та все ж заявили про себе як про опозиційну партію з найбільшим рівнем підтримки.

«Вони (опозиція — ред.) оголосили нам так званий референдум, у якому ми перемогли й отримали 47%, потім другий тур так званого референдуму, де ми здобули значно більше, 55%. Вони все програли як у першому, так і в другому турі», — заявив після оголошення попередніх результатів виборів голова «Грузинської мрії» Іраклій Кобахідзе, нагадуючи, що опозиційні сили називали вибори референдумом стосовно довіри до чинної влади.

Але їхні очікування не виправдалися. Власне, вони полягали не так в омріяній однозначній перемозі «Єдиного національного руху», на яку сподіватися було радше наївно, як у тому, що «Грузинська мрія» втратить свою підтримку. Тоді можна було би звернутися до умов так званої угоди Шарля Мішеля і провести нові вибори.

Цю угоду уклали рік тому, коли після оголошення результатів першого туру парламентських виборів опозиційні політики відмовилися надалі брати участь у виборах, а своїх прихильників закликали не голосувати. На тлі цієї політичної кризи й підписали угоду, яку представив голова Європейської Ради Шарль МІшель. У документі зазначено, що в Грузії у 2022 році можуть відбутися дострокові парламентські вибори, якщо на осінніх виборах до місцевих органів влади керівна партія «Грузинська мрія» не зможе набрати 43% голосів.

Та навіть якби це сталося, постало б інше питання: як змусити «Грузинську мрію» дотримуватись умов угоди, з якої вона вже встигла вийти?

Опозиція сподівалась на ще одну історію, яка могла би підірвати рейтинги керівної партії напередодні виборів. У вересні журналісти кількох опозиційних грузинських телеканалів розповіли про те, як спецслужби країни прослуховували понад 100 священнослужителів, зробивши тисячі прихованих записів, які потім потрапили в інтернет. Слухали не лише їх, а й іноземних дипломатів.

Водночас прем'єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі тоді заявив, що все це — «змова проти держави та церкви». І загалом скандал так і не призвів до очікуваної дискредитації «Грузинської мрії».

Чим обернеться спроба оскаржити результати?

Поки керівна партія святкує перемогу, опозиція наполягає, що оскаржуватиме «вкрадені вибори», які відбувалися з фальсифікаціями та порушеннями. У посольстві США в Грузії зауважили, що загалом вибори були мирними, проте «спостерігалися звинувачення в залякуванні й тиску на виборців, а тривала поляризація разом з ескалацією негативної риторики погано впливала на процес».

Одним із найгучніших інцидентів, які сталися на виборчих дільницях 30 жовтня, був напад на лідера «Єдиного національного руху» Ніку Мелію — кандидата в мери Тбілісі, який усе ж програв чинному очільнику міста Касі Каладзе. Чоловік накинувся на Мелію і ззаду вдарив його по голові на дільниці у тбіліському районі Вазісубані. В МВС Грузії порушили кримінальну справу. Натомість сам Мелія закликав грузинів виходити на протести. Перші мітинги відбулись у Тбілісі вже ввечері 31 жовтня.

Якщо символом нинішнього протесту певною мірою буде Саакашвілі, який не припиняє голодування у в’язниці в місті Руставі, то під час лютневих протестів через позачергові парламентські вибори чи не найбільше згадували саме його однопартійця Мелію. 23 лютого, незадовго після приходу до влади нового прем’єра Іраклія Гарібашвілі, опозиціонера арештували в офісі його партії у справі про заворушення у Тбілісі влітку 2019-го. Тоді сотні прибічників опозиції намагалися штурмувати будівлю грузинського парламенту.

Політик своє затримання вважав винятково політично вмотивованим. Зрештою, у травні Мелію відпустили — лише після того, як за нього вніс заставу сумою приблизно 12 тисяч доларів фонд European Endowment for Democracy. Його звільнення, до слова, теж було однією з умов врегулювання політичної кризи у Грузії, передбачених угодою Шарля Мішеля.

Тепер Мелія заохочує своїх прибічників готуватися до боротьби, «дуже цікавої, хоча й складної пригоди» — попри оголошені результати виборів та реакцію на них світової спільноти. Загалом вона свідчить, що позачергового голосування очікувати не варто — аж до запланованих виборів 2024 року.

«Боротьба буде безкомпромісною, вузьких партійних інтересів тут більше не існує. Коаліційна єдність спрацювала… Наше завдання — зробити коаліцію ще ширшою. У ній має бути місце для всіх, кого турбує те, щоб у цій країні вибори більше ніколи не відбувалися на умовах Іванішвілі», — анонсує Мелія.

А що ж там Саакашвілі?

Напередодні оголошення результатів Мелія не втрачав оптимізму і сподівався, що в разі перемоги опозиційних сил Міхеіл Саакашвілі припинить голодування. А втім, не сталося ні того, ні того. Експрезидент голодує вже 32-й день, із-за ґрат передає побажання опозиції не послаблювати опір і на знак протесту припинити своє представництво у парламенті. До слова, цей процес уже почався: наразі відомо про чотирьох опозиційних депутатів (і не лише від «Єдиного національного руху»), які виходять із парламенту.

«Що ми повинні зробити? Лише одне: змусити їх сплатити ту ціну, яку самолюбні народи змушують сплачувати фальсифікаторів-правителів. Ми повинні позбавити їх влади і змусити відповісти за все перед законом. Так вчинила сусідня Вірменія. Там Пашинян боровся з олігархом. Потрібно, аби більше людей вийшли на вулиці — і бандитській владі доведеться піти, призначити дострокові вибори», — заявив Саакашвілі 1 листопада.

За ґратами він уже місяць: 1 жовтня його затримали після прибуття на батьківщину з України. Перед початком муніципальних виборів у Грузії він заявив, що 2 жовтня (у день першого туру голосування) буде вирішуватися доля країни, тож він «не може спостерігати за процесом збоку». Проте у Грузії Саакашвілі заочно засуджений, тож експрезидента одразу заарештували й перевели до пенітенціарної установи.

У 2018 році Саакашвілі заочно засудили до трьох років ув'язнення у справі про перевищення повноважень під час помилування засуджених за вбивство бізнесмена Сандро Ґірґвліані та до 6 років ув'язнення у справі про побиття у 2005 році депутата парламенту Валерія Гелашвілі. Ще у двох справах вирок йому не винесли — про розгін опозиційного мітингу 7 листопада 2007 року (а на той момент партія Саакашвілі була при владі — ред.) і про погроми спецназу в офісі телекомпанії «Імеді». Також Саакашвілі звинувачують у розтраті бюджетних коштів і незаконному перетині державного кордону.

І як не обіцяв президент Володимир Зеленський (завдяки якому Саакашвілі має українське громадянство) шукати способи повернути його до України, влада Грузії наголошує: питання про екстрадицію політика наразі не розглядається і відбувати покарання йому все-таки доведеться на батьківщині.

* * *

Поки не схоже, що результати місцевих виборів переглянуть на вимогу опозиції, однак імовірне подальше розгортання протестного руху можна буде зрозуміти вже 6 листопада. Саме цього дня «Єдиний національний рух» та інші опозиційні партії — «Лело» і «Дроа» — кличуть грузинів виходити на загальнонаціональну акцію.