Гарві Вайнштайна визнали винним у справі про сексуальне насильство

Кінопродюсер Гарві Вайнштайн у Верховному суді штату Нью-Йорк, США, 24 лютого 2020 року
Кінопродюсер Гарві Вайнштайн у Верховному суді штату Нью-Йорк, США, 24 лютого 2020 рокуEPA-EFE/JUSTIN LANE

Американського кінопродюсера Гарві Вайнштайна визнали винним у справі про сексуальне насильство. Але лише у двох найлегших епізодах.

Таке рішення ухвалили присяжні (7 чоловіків та 5 жінок) Верховного суду Нью-Йорка, передає The Guardian.

На винесення рішення присяжним знадобилось 5 днів. Зазначимо, що наразі є тільки рішення суду про факт винуватості Вайнштайна, покарання йому суд ще не обрав.

Присяжні визнали продюсера винним за двома пунктами з 5 — у незаконних діях сексуального характеру та зґвалтуванні 3 ступені.

За трьома найтяжчими звинуваченнями його вину визнали недоведеною — йдеться про два епізоди «хижацького сексуального насильства» (predatory sexual assault) та зґвалтування 1 ступеня.

Як зазначає CNN, за одним звинуваченням продюсеру загрожує до 4 років в'язниці, але може бути й умовне ув'язнення, а за другим — від 5 до 25 років тюрми.

Одразу після засідання Вайнштайна взяли під варту. Його захист вже заявив про намір оскаржити це рішення.

Попри численні звинувачення на адресу продюсера з боку жінок, справа ґрунтувалася на офіційних звинуваченнях двох жінок: одна стверджує, що продюсер зґвалтував її у 2013 році, друга — що він змусив її до орального сексу у 2006 році.

Вайнштайн, зі свого боку, наполягає, що всі його сексуальні зв’язки були з обопільної згоди.

Хвиля звинувачень у сексуальних домаганнях почалася у США після публікації New York Times восени 2017 року про домагання з боку Гарві Вайнштайна. Зокрема, його звинуватили акторки Анджеліна Джолі й Гвінет Пелтроу.

Згодом, у сексуальних домаганнях також звинуватили акторів Кевіна Спейсі, Дастіна Хоффмана та стендап-коміка Луї Сі Кея.

Це стало початком світового руху #MeToo проти сексуальних домагань.

Під час судового розгляду справи Вайнштейна суддя застеріг присяжних від того, аби вони не сприймали цей процес як референдум щодо їхнього ставлення до руху #MeToo.