Коронавірус? Це все не про нас, це в Китаї, далеко, і нічого поганого з нами тут статися просто не може.

Схоже, саме так думали мешканці і влада північного італійського регіону Ломбардія, а точніше, однієї з його провінцій — Лоді, де живу і я. Проте в п’ятницю, 21 лютого, з самого ранку з’ясувалось, що Ломбардія і Лоді стали епіцентром спалаху коронавірусу в Італії.

Першим хворим став 38-річний чоловік на ім’я Маттіа з містечка Кодоньо, що за 20 кілометрів від Лоді. Його історія — це яскравий приклад, наскільки місцеві органи влади й медичні структури виявились неготовими до такого розвитку подій. Хлопцеві стало зле ще тиждень тому, кілька діб в нього була висока температура і всі ознаки грипу, який, як і кожного року в цей період, «косить» всю країну. Він прийшов до лікарні, у відділення швидкої допомоги, як зазвичай роблять в Італії. Однак Маттіа відправили додому з запевненням, що в нього звичайний грип. 

Через кілька днів його стан погіршився: крім високої температури, яка трималась і нічим не збивалась, з’явились проблеми з диханням. Він повернувся до лікарні, де нарешті йому зробили всі аналізи, які підтвердили невтішний діагноз. У критичному стані Маттіа перевели до реанімації, де він перебуває досі. Лікарі борються за його життя. 

Про неготовність до такого розвитку подій свідчить і той факт, що медичний персонал у перший день не мав навіть в достатній кількості масок — лікарі і медсестри працювали з хворим без будь-якого захисту. Результат? У трьох лікарів тести виявили коронавірус. Як і у дружини Маттіа, яка зараз на восьмому місяці вагітності. Її одразу поклали в інфекційне відділення однієї з лікарень Мілана. 

Після того почали шукати людей, з якими контактував хлопець. З’ясувалось, що він вів дуже активний спосіб життя: був менеджером великої хімічної корпорації, в якій працює тільки в Кодоньо більше 500 людей, займався спортом, за останній місяць брав участь у марафонах, грав у футбол, був волонтером Червоного Хреста і проводив курси.

Донедавна вважали, що заразився він наприкінці січня, після вечері зі своїм другом, який тоді щойно повернувся з Китаю. Це було єдиною версією зараження. Але після всіх тестів і аналізів з’ясувалось, що його друг абсолютно здоровий. Тобто знайти, ізолювати і визначити коло знайомств людини, з якої почалась епідемія, так званого «пацієнта 0», стало неможливим. А це означає неможливість зупинити поширення хвороби.

За 72 години після першого хворого на коронавірус тільки в регіоні Ломбардія виявили понад 90 хворих. Звісно, не тому, що вірус почав миттєво передаватись. А тому, що почали робити тести і виявляти тих, хто вже захворів раніше. Багато людей вважали, що перебувають вдома зі звичайним грипом, або взагалі не мали симптомів. Через деякий час хворих на коронавірус виявили також у сусідніх північних регіонах Венето, П’ємонт і Емілія-Романья.  

Потрібно віддати належне італійській владі — вона почала реагувати, і досить ефективно. Десять населених пунктів провінції Лоді, де зафіксували перший і найбільш потужний спалах хвороби, нині повністю ізольовані. Школи, бари та магазини закриті, проводиться патрулювання збройних сил та поліції, які не дозволяють мешканцям цих містечок покидати свої домівки. Тобто пересуватися вони можуть тільки в межах своїх міст. Саме місто Лоді поки що не зачинене на карантин, але закриті всі навчальні заклади, скасовано святкування карнавалу, всі матчі, концерти і вистави. Людей закликають не збиратися в закритих багатолюдних приміщеннях.

По телебаченню щогодини крутять елементарні правила, як запобігти ураженню вірусом: постійно мити руки, не торкатися руками під час перебування на вулиці до рота, очей, носа, закривати обличчя, коли чхаєш або кашляєш. Роботодавці прислали працівникам повідомлення не з’являтись на робочому місці, якщо ті проживають в ізольованих зонах або перебували в них протягом останніх 30 діб. Заборонено приходити на роботу й тим, в кого звичайний нежить, навіть без температури. Важко уявити, як це буде виконуватись, адже в Італії нежить у цей період є майже у кожного.

Аби ми створювали більше важливих матеріалів для вас, підтримайте hromadske на Спільнокошті. Будь-яка допомога має велике значення.

Залізничники вже повідомили, що потяги та електрички не будуть зупинятися на станціях ізольованих міст. В неділю 23 лютого стало відомо, що всі стоматологічні кабінети в місті Лоді і провінції будуть закритими, за винятком невідкладної стоматологічної допомоги.

При появі підозрілих симптомів громадян просять не їхати самотужки до відділення швидкої допомоги, а телефонувати за безкоштовними номерами, щоб їм могли прислати бригаду додому.

Проблема полягає в тому, що близько 70% відсотків жителів цих населених пунктів працюють в Мілані — обласному центрі регіону Ломбардія. Там вони щоденно користувались електричками, метро, тролейбусами і трамваями, тобто контактували з величезною кількістю людей. Зрозуміло, що перевірити всіх і зробити тест на коронавірус кожному просто нереально.

Як реагує суспільство на небезпеку? Попри те, що в супермаркетах позмітали їжу з полиць, істерії немає. Лоді і провінція — це трохи більш ніж 300 тисяч людей. І майже всі якось знайомі, бо найбільша кількість садочків, шкіл, ліцеїв, декілька факультетів Міланського державного університету розташовані в Лоді. Хтось з кимось разом вчився, ходив у садочок, у спортивні секції, працював тощо. Хоч медіа і не повідомляли ім’я чоловіка, з якого почалась епідемія, буквально через годину всі знали, хто він, і хто його дружина. Перед тим, як піти у декретну відпустку в жовтні минулого року, вона працювала вчителькою фізкультури в одній з середніх шкіл Лоді. Ніхто не звинувачує родину, навпаки, звідусіль лунає «Forza, Mattia!» (Давай, Маттіа!) і побажання якнайшвидшого одужання. 

Але, безумовно, присутні страх і обережність. За два дні кількість людей на вулицях Лоді дуже помітно скоротилась. Зрідка проїжджають машини, людей, які йдуть пішки, майже не видно. З полиць магазинів і аптек зникли маски, антибактеріальні гелі і серветки, знайти їх просто неможливо. В аптеках кажуть, що вони їх не можуть замовити — склади пусті, а виробники не справляються зі підвищенням попиту.

Приватні підприємці, власники барів, кафе і ресторанів в розпачі, вони потерпають від дуже відчутних збитків. Адже зараз останнє, що роблять люди — це йдуть на каву в людне місце.

Але, попри все, присутній певний оптимізм і безкінечний італійський гумор. В соціальних мережах ширяться десятки мемів, в яких італійці по-доброму насміхаються самі над собою і над своїми страхами: «un bicchiere di vino e passerà» (келих вина — і все мине). Неодмінно мине. Саме так все і буде.

Думка редакцiї може не збігатися з думкою автора.

Поділитись: