Китай от-от стане ядерною наддержавою. Чи загрожує світу нова гонка озброєнь

Китай будує близько 250 нових пускових шахт для міжконтинентальних балістичних ракет. Про це заявляють американські науковці, проаналізувавши супутникові знімки.

США не раз намагалися залучити Китай до переговорів щодо скорочення стратегічних наступальних озброєнь. Пекін не погоджувався — мовляв, його ядерний потенціал неспівмірний з американським чи російським. Але якщо інформація про будівництво шахт правдива, вже дуже скоро баланс ядерних сил у світі докорінно зміниться.

Чи перебуває людство на порозі нової гонки ядерних озброєнь і що з цим робитимуть США і Росія — у нашому матеріалі.

Що сталося

Наприкінці липня фахівці Федерації американських науковців (FAS) Метт Корда й Ганс Крістенсен оприлюднили доповідь про будівництво Китаєм уже другої мережі пускових шахт для міжконтинентальних балістичних ракет. Такий висновок вони зробили після аналізу супутникових знімків.

Шахти будують неподалік міського округу Хамі, що на сході Сінцьзян-Уйгурського автономного району. Йдеться про близько 110 об’єктів, розташованих на площі приблизно 800 квадратних кілометрів.

Наприкінці червня науковці Центру дослідження нерозповсюдження імені Джеймса Мартіна виявили на супутникових знімках інше масове будівництво 120 ракетних шахт — тепер у провінції Ганьсу автономного району Внутрішня Монголія.

Ще тоді американські фахівці говорили про «разючий темп зведення» ядерних об’єктів у Китаї.

«Ракетних шахт дуже багато. Це набагато більше, ніж ми очікували побачити», — розповів CNN Джефрі Льюїс із Центру дослідження нерозповсюдження.

Разом зі ще майже двома десятками ракетних шахт, які зводять у Внутрішній Монголії в провінції Іланьтай, Китай будує десь 250 цих об’єктів — це в понад десять разів більше, ніж він має зараз. Фахівці FAS називають це «найсуттєвішим розширенням ядерного арсеналу Китаю за всю його історію» і наймасштабнішим будівництвом ядерних об’єктів з часів гонки озброєнь між США й СРСР.

Експерти з FAS вважають, що ці ракетні шахти призначені для розгортання нових міжконтинентальних балістичних ракет DF-41, які Пекін уперше представив у 2019 році.

КНР не розкриває технічних характеристик такої ракети, але американські аналітики Центру стратегічних і міжнародних досліджень припускають, що вона може нести аж до 10 ядерних боєголовок. У FAS же оцінюють скромніше — до трьох. Але і в такому разі Китай зможе наростити ядерний потенціал до 875 зарядів на подібних ракетах — проти 175, які він має зараз.

Це менше, ніж у США й Росії (за оцінками Стокгольмського інституту міжнародних досліджень, обидві країни мають понад 5,5 тисячі боєголовок). Але суттєво більше, ніж в інших провідних ядерних держав — Франції та Великої Британії (290 та 225 відповідно).

Якоїсь однієї причини нарощування ядерного потенціалу Китаєм фахівці FAS не виокремлюють. Вони вважають, що це і захист від потенційного першого удару США (нові шахти будуть розташовані достатньо далеко, щоб їх не могли вразити американські крилаті ракети), і відмова від доктрини «мінімального стримування» (яка визначає, що ядерний потенціал повинен бути достатній для відповіді на удар, а не для наступу), а ще — питання національного престижу.

«Китай стає багатшим і могутнішим. Наддержави мають більше ракет, тож і Китай повинен мати більше ракет, щоб підтримувати свій статус великої держави», — вважають фахівці FAS. Невипадково на святкуванні 100-річчя Комуністичної партії Китаю Сі Цзіньпін заявив, що зростання КНР — це «історична неминучість», а ті, хто спробує країну «цькувати, придушувати чи пригноблювати», «розіб’ють свої голови до крові об велику стіну сталі».

Чому це важливо

Китайський ядерний потенціал привертає увагу США вже не перший рік. Ще з 2019 року, коли адміністрація Дональда Трампа заявила про намір продовжити договір про стратегічні наступальні озброєння (СНО-3) з Росією, Вашингтон наполягав на залученні до переговорів Китаю. Але Китай долучатися не хотів: мовляв, нехай спершу Штати скоротять свій ядерний арсенал до рівня китайського, а тоді вже можна буде й поговорити.

Після приходу до влади Байдена США вирішили продовжити СНО-3 без будь-яких попередніх умов. Що й сталося у лютому 2021 року. Але «китайське питання» нікуди не ділося — ба більше, США спільно із західними союзниками вже прямо говорять про КНР як головну стратегічну загрозу.

А якщо врахувати, що точної інформації про китайський ядерний потенціал немає, дані про будівництво понад двох сотень ракетних шахт є, без перебільшення, сенсацією. Так їх характеризує в розмові з hromadske директорка Центру нерозповсюдження ядерної зброї Поліна Сіновець.

«Усі модернізують ядерний потенціал, і Китай теж, лише на свій лад. Схиляюсь до того, що нові шахти — це лише укріплення ядерного потенціалу, який буде відповідати новій вазі Китаю як світового гравця», — каже експертка.

А професор Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка Сергій Галака додає: це перше повідомлення про китайську ядерну програму, що містить конкретику. І воно цілком відповідає крокам КНР останніх років із розбудови ядерного потенціалу — збільшення арсеналу ракет середньої дальності, будівництво ядерних підводних човнів та авіаносців.

«Якщо хоча б на 50% відповідає дійсності те, про що говорять американські аналітичні центри, то Китай через два-три роки стане другою [після Росії] державою, яка може фізично знищити США. І в цьому трикутнику китайська сторона стане рівнозначна американській та російській у галузі стратегічних озброєнь», — наголошує Галака в розмові з hromadske.

Американський інтерес у стримуванні китайських ядерних амбіцій зрозумілий: міжконтинентальні балістичні ракети DF-41 (які можуть теоретично завантажити в ракетні шахти) здатні летіти на відстань до 14 тисяч кілометрів. А отже — вразити територію США протягом 30 хвилин після запуску.

А що з того Росії, яка проголошує союзні відносини з Китаєм і не приховує ворожого ставлення до Штатів? Сергій Галака нагадує: союзництво КНР і РФ існує передусім тому, що воно вигідне Пекіну.

«Зараз Китай влаштовує Росія як сировинний придаток, з якого за низькими цінами експортує нафту, газ, метали. Але рано чи пізно Китай повернеться до історичних претензій — він заявляє свої права на десь 4,5 мільйона квадратних кілометрів території», — зазначає експерт.

Крім того, вже зараз на російську територію направлені сотні ракет середньої дальності. А потенційний ядерний конфлікт між Пекіном і Вашингтоном неминуче зачепить і Росію.

«Якщо китайці будуть запускати свої ракети по США з нових шахт, вони всі полетять над територією Росії», — розповідав «Новой газете» один із найфаховіших російських спеціалістів у галузі ядерного роззброєння Олексій Арбатов.

«Перед Росією стоять великі виклики. І вони не підуть на скорочення ядерних зарядів без того, щоб на якомусь етапі не залучити Китай, якщо він буде форсувати свої стратегічні озброєння», — додає в розмові з hromadske Сергій Галака.

Що буде далі

США з Росією наприкінці липня розпочали анонсовані на саміті Байдена та Путіна переговори щодо стратегічної стабільності. Їхня мета — «закладання підґрунтя для майбутнього контролю над озброєннями й заходів для запобігання ризиків». Перші переговори сторони оцінили позитивно — і домовилися продовжити консультації у вересні.

І хоча тема Китаю публічно американцями й росіянами не озвучувалася, вона з великою ймовірністю ними обговорювалася.

Ще у 2020 році, коли представники США й Росії зустрічалися щодо продовження СНО-3, Москва пропонувала залучити до режиму контролю над ядерною зброєю ще дві держави «ядерного клубу» — Францію та Велику Британію. Ця ідея не позбавлена сенсу, говорить hromadske Сергій Галака. Але додає: «Це питання майбутнього, може, середньо- чи довгострокове, а Китай — ситуація нагальна».

Поліна Сіновець сумнівається, що навіть за умови завантаження Китаєм усіх ракетних шахт цього буде досить для приєднання до СНО — інакше Пекін не піде на переговори. На думку експертки, реалістичним є такий варіант: «США і РФ продовжують скорочувати свої ядерні озброєння, тоді як Китай продовжить їх нарощувати — і всі вони в певний момент досягнуть паритету».

Питання лише в тому, як визначити, коли саме настане цей паритет. Адже, як уже зазначалося, достовірної інформації про обсяги ядерної програми КНР немає.

Офіційно Китай не заперечував і не спростовував заяви американських аналітичних центрів про будівництво ракетних шахт. У китайських ЗМІ з’являлися повідомлення на кшталт такого: мовляв, це насправді вітрова ферма, а не ядерні об’єкти. Але назагал Пекін дотримувався позиції, висловленої на початку липня в редакційній статті в провладній англомовній газеті Global Times:

«Китай не повинен ані підтверджувати, ані спростовувати такі "викриття" й давати західним ЗМІ простір для додумувань. Ось що й означає ядерне стримування. Так Китай дасть відсіч будь-яким спробам США придушити розбудову китайського ядерного арсеналу».