Комедія «Не дивіться вгору»: як створити піар-кампанію про апокаліпсис

Стримінг-платформа Netflix випустила нову стрічку про кінець світу. «Не дивіться вгору» — це фільм, у якому, на перший погляд, усього забагато. Тут і сатира майже на всі аспекти сучасного життя і пародія на ключових політичних постатей США, надшвидкі діалоги та монтаж. До того ж навіть другорядні ролі виконують світові зірки, як-то Тімоті Шаламе. Режисер, він же сценарист, Адам Маккей використав усі козирі, щоб світ нарешті звернув увагу на проблему планетного масштабу — глобальне потепління.

Як метафору глобального потепління, Маккей використав метеорит. Уперше його помічає аспірантка Мічиганського університету Кейт Дібіаскі (Дженніфер Лоуренс). Кейт та професор Рендалл Мінді (Леонардо Ді Капріо) у захваті від відкриття, аж поки не стає зрозумілим курс метеориту — пряме зіткнення із Землею через шість місяців. І здавалося б, причин для паніки немає. Адже, як вже показали у фільмах «Армагеддон» та «Зіткнення з безоднею», завжди знайдуться герої, готові порятувати планету.

Однак «Не дивіться вгору» не поспішає знайомити з героями-рятівниками. Замість них науковці Кейт та Рендалл зустрічаються із президенткою Джейн Орлін (Меріл Стріп) та начальником штабу, який до того ж є сином президентки, Джейсоном (Джонна Гілл). Новини про те, що людству залишилось жити всього пів року, дисонують із баченням президентки і її вироком «почекати і оцінити ситуацію». Кейт та Рендалл розуміють: саме вони мають стати тими, хто розповість світові про можливу катастрофу. Проте щоб світ їх почув, вони мають влаштувати вдалу піар-компанію для майбутнього апокаліпсису.

Стрічка намагається висловитися на всі можливі теми. Кожен персонаж, який уособлює політичну силу — керівник прогресивної технологічної компанії чи телезірка, — мають прототипів у реальному житті. Наприклад, у риториці президентки Орлін та її сина так і вбачаються алюзії на висловлювання Трампа про те, що науковці нічого не розуміють про глобальне потепління.

Під удар сатири фільму також потрапили ЗМІ та соціальні медіа, які більше уваги приділяють розставанню двох зірок (ролі яких виконали Аріана Гранде та Кід Каді), кумирів підлітків, аніж метеориту, який на шляху до знищення планети. Неодноразово підкреслюється абсурдність інформації, яку щодня поглинають та продукують користувачі. Кожні 30 секунд у фільмі виникає новий сатиричний епізод, і це здається метафорою перевантаженості інформаційного поля, коли ми безперервно гортаємо стрічку новин.

Адам Маккей використовує швидкий, рваний монтаж, як і у своїх попередніх фільмах «Влада» та «Гра на пониження». І він чудово працює у цій стрічці, намагаючись розбалансувати глядача та занурити в атмосферу абсурдності, тривожності та навіть нестримного жаху від реалістичності подій (що дуже суголосно слогану фільму — «Засновано на подіях, які справді можуть статися»).

Оскільки фільм настільки схожий на реальність і не несе жодного ескапізму, «Не дивись вгору» складно назвати комедією. Проте ця дуже галаслива стрічка все ж доносить свій посил — зверніть увагу на глобальне потепління, поки ще є можливість щось виправити.