Планеті спекотно. Чи неминуча катастрофа глобального потепління — підсумки головної кліматичної події у Глазго

13 листопада — на день пізніше, ніж було заплановано, — у шотландському Глазго добігла кінця кліматична конференція COP26. Представники майже всіх країн світу зібралися там, аби знайти шлях подолання кліматичної кризи, яка нині становить загрозу всьому існуванню людства. hromadske розповідає головне про підсумки заходу.

Навіщо потрібна COP26

COP26 (Conference of the Parties, або ж Конференція Організації Об'єднаних Націй зі зміни клімату 2021-го року) мала відбутися торік, проте через пандемію COVID-19 її перенесли. Це найбільша подібна конференція з 2015-го року — відколи було підписано історичну Паризьку угоду. Згідно з нею, всі країни-підписанти усвідомлюють, що глобальне потепління необхідно утримати в межах, значно нижчих за 2°C — бажано, щоб воно не перевищило позначку в 1,5°C. Лише так людство зможе уникнути катастрофічних наслідків зміни клімату.

Щоб досягти цієї мети, кожна країна бере на себе добровільні зобов’язання щодо боротьби з кліматичними змінами та періодично переглядає їх, змінюючи на нові, дедалі більш суворі.

На COP26 — так само, як і на інших подібних конференціях, — учасники не сперечаються ані про причини глобальних кліматичних змін, ані, тим паче, про сам їхній факт. Серед науковців та експертів, що досліджують це питання, немає сумнівів: наразі саме діяльність людини є головною причиною кліматичних змін. Йдеться насамперед про викиди СО₂ та інших парникових газів унаслідок спалювання вугілля, нафти й газу. Втім, інші процеси: ведення сільського господарства, осушення боліт, вирубка лісів, неправильне поводження з відходами — також роблять вагомий внесок у глобальні зміни клімату.

Все це означає, що людина цілком може (і має) стримати зміни клімату, спричинені нею ж. Загалом рецепт відомий: насамперед потрібно відмовитися від використання викопного палива на користь «зеленої» енергетики та зберігати природні екосистеми, які працюють проти глобального потепління. Щоправда, втілити в житті це складніше, ніж здається, адже для цього слід докорінно змінити підходи до господарювання практично у всіх галузях. Але якщо людство прагне уникнути найгірших сценаріїв, то не робити цього не можна.

Найголовніші люди світу, але не всі

Щоб окреслити плани й узгодити спільну боротьбу з кліматичною кризою, у Глазго 31-го жовтня зібралися представники майже 200 країн. Від багатьох були присутні перші особи, що додатково засвідчує масштаби проблеми. Там, зокрема, був і американський президент Джозеф Байден, а також президент України Володимир Зеленський.

А от президент Росії Володимир Путін та лідер Китаю Сі Цзіньпін не відвідали захід: це важливий момент, який від самого початку дав підстави говорити про те, що чекати на справжні прориви від конференції не варто — адже ці дві держави входять до числа найбільших забруднювачів планети, а значить, без їхньої участі подолати кліматичну кризу практично неможливо.

Чого вдалося досягнути

Прогноз щодо відсутності прориву таки справдився — хоча, звісно, не лише через позицію Росії та Китаю. Індія, Австралія та деякі інші країни теж мають особисті інтереси, якими не хочуть (або не готові) поступитися.

Утім, під час конференції все ж уклали низку важливих угод. Зокрема, Данія та Коста-Рика створили перший альянс країн, які вирішили покласти край газонафтовому видобутку задля досягнення мети Паризької угоди — Beyond Oil and Gas Alliance (BOGA, «За межами нафти і газу»). До нього долучилися Франція, Гренландія, Ірландія, Швеція, Вельс і канадська провінція Квебек. А Каліфорнія, Нова Зеландія та Португалія стали його асоційованими членами. Це добра новина, та, на жаль, очевидно, що найбільші світові видобувачі нафти й газу до складу альянсу не увійшли.

Зупинити вирубку лісів

Наступна угода в рамках COP26 тішить більше: понад 100 країн погодилися припинити вирубування лісів до 2030 року. Під документом підписалася навіть Бразилія, у якій заради сільськогосподарських угідь активно вирубуються тропічні ліси.

Зберігати ліси справді важливо, оскільки вони поглинають з атмосфери вуглекислий газ і в такий спосіб зменшують парниковий ефект — наслідок діяльності людини. Але навіть якщо уявити, що вони геть не впливають на клімат — зберігати й охороняти їх все одно треба, поза жодними сумнівами. Адже ліси (особливо тропічні) є домівкою для величезної кількості видів різноманітних живих організмів, багато з яких зникають ще до того, як їх описують науковці. А головна причина їхнього зникнення — знищення лісів, без яких вони просто не можуть жити.

Ложкою дьогтю в цій історії є той факт, що подібну угоду вже укладали раніше, але сторони не надто старалися її виконувати. Можна тільки сподіватися, що цього разу вони серйозніше поставляться до своїх зобов’язань.

Швидкий ефект завдяки метану

Наступна хороша новина — в тому, що понад 100 країн домовилися до 2030 року зменшити викиди метану на 30% проти показника 2020-го року. Метан — один із парникових газів, як і вуглекислий газ, проте, на відміну від нього, досить леткий і швидко розпадається. А це означає, що завдяки скороченню метанових викидів можна швидко досягнути потрібного ефекту — чого не вдасться зробити з викидами СО₂.

Втім, не слід забувати: цей швидкий ефект потрібен насамперед для того, щоб потепління не перевищило межі норми доти, доки людство буде займатися «довшими» аспектами боротьби з кліматичними змінами.

Вугілля

Понад 40 країн погодилися припинити використовувати кам’яне вугілля — воно є одним із найшкідливіших видів палива і значно сприяє глобальному потеплінню. Угоду схвалили навіть деякі великі споживачі вугілля, проте серед них немає Індії, США та Китаю.

Втім, КНР і Штати таки змогли приємно здивувати світову спільноту: країни уклали між собою декларацію про співпрацю в боротьбі зі змінами клімату заради спільної мети — не дати планеті нагрітися більше, ніж на 1,5°C.

Нам бракує не угод

Порівняно довгий перелік здобутків конференції не має вводити в оману: насправді до повного розв’язання проблеми зміни клімату нам ще дуже далеко. Нині людство рухається темпами, які ще до кінця поточного століття призведуть до потепління набагато більшого, ніж 2°C. Іншими словами — ми прямуємо до катастрофи.

З погляду науки ми й досі маємо відкрите вікно можливостей, однак викиди парникових газів треба суттєво знизити вже до кінця цього десятиліття. І самі лише угоди та розмови тут не зарадять.

Тішить той факт, що, згідно з підрахунками науковців, якщо всі уряди таки виконають свої нові зобов’язання — потепління може зупинитися на рівні 1,8°C. Це оптимістичний сценарій, у якому надзвичайно важливим є слово «якщо». Бо весь цей час людству бракувало не стільки угод та інших документів, скільки реальних дій для боротьби з кліматичною катастрофою. І, зрештою, ці прогнози можна вважати хіба що слабким промінцем світла в кінці тунелю.