Криза у Венесуелі загострилась після спроби доставити гуманітарну допомогу. Три сценарії розвитку ситуації

Щонайменше четверо загиблих і понад 300 поранених. Такий підсумок спроби доставити гуманітарну допомогу до Венесуели. Політична криза, яка триває у країні понад місяць, загострилась до збройних сутичок на бразильському та колумбійскому кордоні, де венесуельці чекали на доставку харчів та ліків.

25 лютого Сполучені Штати запровадили нові санкції проти президента Мадуро та чотирьох прихильних губернаторів венесуельських штатів. Розповідаємо, що зараз відбувається у Венесуелі та наскільки можливим є військове втручання США.

Як гуманітарна допомога загострила кризу?

Лідер венесуельської опозиції Хуан Гуайдо та його прибічники 23 лютого вирушили до Колумбії: вони намагались умовити військових на кордонах, які підтримують Мадуро, пропустити конвої з допомогою.

До країни везли найнеобхідніше — продукти та ліки. Внаслідок сутичок опозиції із силами безпеки на кордонах, за офіційними даними, загинуло щонайменше чотири людини, більше трьохсот отримали поранення. Правоохоронці розпилили сльозогінний газ у відповідь на агресивні дії протестувальників, а на бразильському кордоні навіть відкрили по опозиціонерах вогонь.

Національна асамблея дозволила ввезення гумдопомоги 19 лютого, а з наступного дня Гуайдо наказав відкрити кордони та просив уряд Мадуро не перешкоджати конвоям з харчами. Однак насправді контроль над кордонами має Мадуро: він привів армію Венесуели у бойову готовність, і закрив кордони з Колумбією та Бразилією. Після першої невдалої спроби усе ж завезти до Венесуели гуманітарку з Колумбії, Мадуро оголосив про повний розрив дипвідносин з цією країною і відправив дипломатів додому.

Чому Мадуро не дозволяє завезти гумдопомогу?

Мадуро вважає, що під виглядом гуманітарки до країни може потрапити зброя, яку опозиція застосує для опору. І тому приймати допомогу для країни, де гуманітарна криза є очевидною, він має намір виключно від своїх союзників, серед яких Росія. Позиція уряду Мадуро щодо гумдопомоги є непослідовною, вважає Наталія Шевченко, доцентка експертка ради зовнішньої політики «Українська призма».

«Не дуже зрозуміле ставлення до допомоги з боку Бразилії. Адже якщо щодо колумбійської, американської допомоги простежується політизований акцент, мовляв, це небезпечно, це допомога від імперіалістів — і вона реально може містити певну небезпеку. То допомога з боку Бразилії, на мій погляд, абсолютно не мала б бути політизованою. Так само незрозуміла позиція щодо допомоги з боку ЄС, яку планувалося надати через території, що контролюються нині Нідерландами — острови, що знаходяться у географічній близькості до Венесуели. Позиція щодо гуманітарної допомоги з боку Євросоюзу Ніколасом Мадуро озвучувалась у такий спосіб: ми, мовляв, нічого не маємо проти допомоги з боку ЄС, але чому ж в такому разі Європейський союз не хоче зняти санкції з Венесуели?» — каже експертка.

Дії Мадуро можуть мати правові наслідки, небезпечні для нього самого. Через дозвіл застосовувати зброю проти опозиціонерів під час протестів на кордонах, йому можуть закинути недотримання міжнародного права. А також — злочини проти людяності: «тому, що він не реагує на гостро гуманітарні потреби і демонстративно не приймає міжнародну гуманітарну допомогу».

Чому допомога є нагальною для Венесуели?

Економічна ситуація у Венесуелі критична протягом останніх кількох років. Торік інфляція у країні сягнула 1 300 000%, до 90% населення живе за межею бідності, навіть у великих містах, і не може дозволити собі основні продукти харчування.

Тепер же, після запровадження Сполученими Штатами санкцій проти державної нафтової компанії PDVS, країна не дорахується ще 11 мільярдів доларів. Саме стільки складає сума прибутків Венесуели від постачання своєї нафти, яку вона переробляє на нафтових заводах у США. Санкції офіційно набудуть чинності 29 березня. «Відтоді Венесуелі не лишатиметься нічого іншого, як витрачати свій золотовалютний запас» — зазначає Наталія Шевченко.

Уряд Венесуели свого часу намагався створити в країні модель держави загального добробуту — однак невдало. Водночас деякі послуги в країні лишилися повністю або частково безкоштовними.

«Наприклад, пальне залити в бак — це дуже дешево коштує. Ще безкоштовний транспорт. Але проблема з метро в Каракасі у тому, що там просто немає на чому друкувати квитки, там немає паперу: його імпортують з інших країн, зокрема з України».

Гуайдо проти Мадуро — хто легітимніший?

Нещодавно в інтерв’ю американському телеканалу АBС президент Мадуро заявив, що Хуан Гуайдо буде заарештований як злочинець, щойно повернеться до країни. Однак Гуайдо, який зараз веде перемовини з партнерами в Колумбії, пообіцяв прибути до Венесуели, попри ризики.

14 січня Мадуро офіційно вступив на другий термін, однак вибори, на яких були численні порушення, не визнали опозиція та низка країн на чолі зі США. Хуан Гуайдо оголосив себе тимчасовим президентом 23 січня. Це сталося після численних протестів венесуельців проти Мадуро. Гуайдо пообіцяв, що це — лише на місяць. А за цей час мав оголосити дату нових президентських виборів.

Втім, місяць уже сплив, а нові вибори не призначили. І до того, як їх не призначать, Гуайдо вважатиметься тимчасовим президентом. Глава Національної асамблеї, згідно з Конституцією Венесуели, може виконувати президентські обов’язки, якщо президент країни з якихось причин цього не робить, або його легітимність піддається сумніву. «Фактично, Гуайдо просто не дотримав свого слова. — каже експертка, — Але це теж є загрозливою тенденцією, як на мене, адже якщо не призначена дата виборів, це означає, що всі варіанти можливі».

3 сценарії подальшого розвитку конфлікту

Днями лідер опозиції Хуан Гуайдо заявив, що готовий до будь-якого варіанту дій задля усунення Мадуро та відновлення демократії у Венесуелі. А держсекретар США Майкл Помпео вкотре наголосив, що Штати не виключають навіть військового втручання. На думку Наталії Шевченко, основних сценаріїв подальшого розгортання венесуельського конфлікту є три.

• По-перше, дипломатичний сценарій. Сполучені Штати сподіваються на тиск на уряд Ніколаса Мадуро з боку регіональних сил. Вони закликають союзників наслідувати їхній приклад: запровадити санкції проти державної нафтової компанії PDVSA, припинити будь-які транзакції з урядовими структурами, а всі активи скерувати якраз на допомогу Хуану Гуайдо. За таке мирне розв’язання виступає Європейський Союз: це його офіційна позиція. За виключно мирний сценарій — і ООН. Генсекретар організації Антоніу Гутерреш закликає вирішувати усе згідно зі статутом ООН. Він вважає, що час військових інтервенцій у Латинській Америці завершився, нині країна має тривалий досвід демократичного життя і вже не сприйме силові методи поліпшення ситуації. Водночас спроба розв’язати конфлікт через структури організації ООН (зокрема Раду Безпеки, серед постійних членів якої головна союзниця Мадуро — Росія) буде лише затягуванням ситуації.
• По-друге, силовий сценарій. Переворот, унаслідок якого військові самостійно усунуть від влади Ніколаса Мадуро і ту частину генералітету, яка його підтримує, на думку Шевченко, є для Венесуели найменш болісним. Гірше — якщо справа дійде до громадянського конфлікту: він може надовго затягнути у вир цієї кривавої боротьби. Адже за часів Уго Чавеса, попередника Мадуро, створювались і активно підтримувалися владою парамілітарні групи, такі собі венесуельські «тітушки» — «los colectivos» i «las bandas». Вони були помічені в організації заворушень на вулицях Каракаса та інших міст, а також під час протестів на кордоні 23-24 лютого. «Їх можуть застосувати і в подальшому — у можливій кровопролитній боротьбі Ніколаса Мадуро. Тим більше, що вони дуже добре споряджені, отримували зброю, сучасні засоби зв’язку і транспорту для свого пересування», каже Шевченко.
• По-третє, зовнішня інтервенція. Вона можлива з боку США або інших регіональних сил. Водночас загострення ситуації у Венесуелі — не в інтересах її регіональних сусідів, адже це провокує гуманітарну катастрофу. «Більше того, не треба недооцінювати погроз Ніколаса Мадуро, якщо американці спробують вчинити інтервенцію, то вони влаштують другий В’єтнам. У Венесуелі достатньо величезна територія, і основна кількість населення зосереджена якраз в містах, при чому якщо подивитися на мапу країни — це північні регіони країни. Умовно кажучи, ⅔ країни є мало заселеними, та ще й місцевість покрита джунглями, і там можна довго вести бойові дії. Цей варіант теж є і тривалим, і кривавим за своїм значенням».

Над врегулюванням ситуації у Венесуелі від початку лютого працює міжнародна контактна група, у складі низки провідних європейських держав та країн Латинської Америки. На початку березня вона має завершити свою попередню роботу, провести новий саміт на рівні міністрів і доповісти про прогрес. У тому, щоби він був, зацікавлена не лише Венесуела, а передусім країни, інтереси яких пов’язані з венесуельською нафтою. Одні з найбільших інвестицій у цій країні — китайські. Китай вклав у них декілька десятків мільярдів доларів. А ще кілька десятків мільярдів Венесуела завинила Китаю: цей борг є значно більшим за борг Венесуели Російській Федерації. І у разі збройного конфлікту китайські інвестиції можуть «прогоріти», а економічні угоди та позики, затверджені опозиційними до Мадуро Національними зборами, будуть визнані нелегітимними.