«Кулаки» з Банкової: Зеленський воює з Ахметовим, Порошенком, Медведчуком. Підсумки 2021 року

У 2021-му Володимир Зеленський перетнув екватор свого першого президентського терміну. І цей рік позначився кардинальними змінами в діяльності глави держави.

Яскраву зміну поведінки Зеленського вся країна побачила під час пресмарафону. Крилатим висловом заходу стало: «Я президент, Міша». Зеленський зразка 2019-го мав протилежну позицію: «Кожен із нас — президент».

Здається, Зеленський цілий рік доводив усім навколо, що в цій країні президент саме він. Від уведення санкцій проти каналів Віктора Медведчука рішенням РНБО в лютому до війни з Рінатом Ахметовим та підозри Петру Порошенкові наприкінці року.

«Добро з кулаками», — охарактеризував нового Зеленського у 2021-му один із його соратників. І хоча всі опоненти Зеленського змогли цьогоріч побачити «кулаки» з Банкової, проте далеко не завжди це було проголошене «добро».

У цьому матеріалі hromadske згадує основні політичні події та тенденції 2021-го.

 РНБО. Подія року

«Я ніколи у своєму житті не закриватиму жодні канали, не маю права, не маю повноважень», — казав Зеленський у вересні 2019-го. Проте 2 лютого 2021-го РНБО на чолі з президентом наклало санкції на телеканали Медведчука: ZIK, Newsone та «112». Після цього вони зникли з ефіру.

Єдиним, хто не підтримав це рішення РНБО, був Дмитро Разумков. На той час — голова Верховної Ради. Підставою для санкцій була інформація СБУ, що формальний власник цих телеканалів нардеп від ОПЗЖ Тарас Козак причетний до схеми постачання вугілля з окупованих територій, що сприяло фінансуванню тероризму. Спікер вважав, що за це має бути кримінальна відповідальність, а не санкції.

Соратники Медведчука звинуватили Зеленського у політичній розправі над опозиційними телеканалами та почали лякати його імпічментом. Цей момент запам’ятався співами Вадима Рабіновича у парламенті: «Вставай страна огромная».

Країна проти закриття каналів Медведчука не повстала. Ба більше, це рішення РНБО дозволило Зеленському зупинити тенденцію до падіння рейтингів. Тож на Банковій вирішили й надалі застосовувати механізм санкцій. Під них потрапив уже й сам Медведчук із дружиною, контрабандисти та злодії в законі.

Сам Зеленський жартував, що країна отримала свою «чорну п’ятницю». Бо чергового засідання РНБО наприкінці тижня стали боятися впливові українці.

«РНБО стало відкриттям року. І політичною демонстрацією того, що крісло — неважливе, важливо лише те, хто його посідає. Якщо говорити про попередників Данілова, не всі з них могли ефективно керувати цим органом», — вважає директор аналітичного центру «Політика» Микола Давидюк.

Проте з часом рішення РНБО почали критикувати. Насамперед через те, що по суті Радбез почав підміняти собою правосуддя. Бо за законом санкції щодо громадян України можливі лише у випадках терористичної діяльності. Щоб хоч якось рішення зіставлялося із законодавством, Зеленський назвав контрабанду «економічним тероризмом проти України».

Надалі почали виникати запитання, як саме ті чи інші особи потрапляють до санкційних списків, чому окремі громадяни не підпадають під санкції, а деяких взагалі викреслюють із чернетки.

Після відставки вже ексміністр внутрішніх справ Арсен Аваков почав публічно критикувати РНБО. Розповідав, що члени Радбезу не отримували достатньо інформації про фігурантів санкційних списків. Натомість команда президента закидала Авакову, що міністр припинив голосувати за санкції, коли на черговому засіданні побачив у списку свого знайомого — бізнесмена Павла Фукса.

««2021 рік — це рік санкцій. Ніколи в нас не було санкцій РНБО щодо внутрішніх гравців, особливо таких як Віктор Медведчук. Це вагома тенденція, чого не було раніше, що вплинуло на політичний процес і спровокувало інші події», — підсумовує політолог Володимир Фесенко.

Медведчук. Падіння року

Санкції проти телеканалів Медведчука швидко призвели до падіння впливу й самого кума Путіна.

Спочатку Медведчук зник з інформаційного поля. Формально медійники закритих телеканалів спробували запустити новий канал. Але його за кілька годин вимкнули з ефіру. Медведчук руками своїх соратників ще спробував використовувати два інші телеканали — «Перший незалежний» та UkrLive. Проте наприкінці грудня РНБО ввело санкції й проти них. Після цього медіа Медведчука залишилися лише в ефірі Youtube.

Вигоду від цього отримали й конкуренти ОПЗЖ на проросійському полі. Спочатку в лідери серед інформаційних телеканалів вирвався «Наш» Євгена Мураєва. Проте невдовзі перше місце посів телеканал Ахметова «Україна-24». На нього перейшли працювати колишні медійники Медведчука — Василь Голованов, Наташа Влащенко, Владімір Полуєв та Анна Степанець.

«Ми маємо практично переділену медійну карту», — підсумовує директор аналітичного центру «Політика» Микола Давидюк.

Показово, що на «Інтері» — телеканалі соратників Медведчука по ОПЗЖ — інформацію про санкції подавали збалансовано. І це яскраво підкреслило політичний розкол в ОПЗЖ. Якщо група Медведчука увесь рік інформаційно намагалася воювати з Зеленським, то частина ОПЗЖ Сергія Льовочкіна обрала помірковану позицію. І навіть не приходила в суди, коли Медведчуку обирали запобіжний захід у кримінальних справах.

Натомість за свого кума заступився сам Путін. Так, на одному з засідань Радбезу РФ президент Росії заявив про зачистку політичного поля в Україні. «Вибірково комусь за провину оголошується робота з Росією у сфері економіки», — сказав Путін. Разом із тим так і не назвав прізвища Медведчука.

Сталося це у травні, коли Медведчук отримав першу підозру за держзраду та замах на розграбування державних ресурсів.

На цьому проблеми Медведчука не закінчилися. Наприкінці травня — початку червня журналісти «Бігус-інфо» оприлюднили так звані «записи Медведчука». На них — телефонні розмови кума Путіна з росіянами та представниками окупаційної влади Донбасу, які датовані 2014-м роком. Зокрема, щодо постачання вугілля з окупованих територій.

Медведчук заявив, що записи сфальшовані. А журналісти Bihus.Info запевнили, що це — записи українських спецслужб.

Не менше за Медведчука появі цих записів не зраділи в команді Петра Порошенка. Бо своїх співрозмовників кум Путіна запевняв, що свої справи вирішує з тодішнім президентом. Пряма мова Порошенка на оприлюднених записах відсутня.

У жовтні Медведчук отримав другу підозру. Цього разу вже у справі про закупівлю вугілля з окупованих територій. Тоді стало зрозуміло, що невдовзі у цій справі правоохоронці можуть прийти й по Порошенка.

Сам Медведчук більш як половину року провів під домашнім арештом.

Порошенко. Справа року

Петро Порошенко за свою долю почав реально хвилюватися у лютому одразу після санкцій РНБО щодо каналів Медведчук. Того ж місяця експрезидент заявив про купівлю телеканалу «Прямий», який і так неформально пов’язували з Петром Порошенком. Таким чином він намагався убезпечити канал від санкційного списку.

Щодо Порошенка, то команда Зеленського у 2021-му змінила тактику. Раніше відкривали десятки справ, у яких фігурував попередник. Тепер же почали дискредитаційну кампанію — прив’язувати Порошенка до всього проросійського. Передусім — до Медведчука.

«Складається враження, що Зеленському Медведчук був потрібен для інформаційної атаки не так на ОПЗЖ, не так на Росію, як для атаки на “Євросолідарність” та мене особисто», — заявляв сам Порошенко навесні 2021-го.

Наприкінці року Порошенку таки підписали підозру у справі з купівлею вугілля з окупованих територій. Слідчі закидають колишньому президенту держзраду та сприяння діяльності терористичним організаціям «Л/ДНР». А Медведчука вважають спільником.

Ще у травні Зеленського запитали, чи стане він вироком Порошенку, як обіцяв на дебатах напередодні виборів-2019. «Я вже став його вироком. Він просто не хоче усвідомити, що відбулося», — відповів тоді чинний президент.

«Якщо говорити про справу року, то Порошенко “переміг” наприкінці 2021-го. Можливо, навіть не вручення підозри, а те, як він почав тікати», — каже директор аналітичного центру «Політика» Микола Давидюк.

Проте партійці Порошенка переконують, що їхній лідер не тікав, а поїхав у відрядження, яке об’єднали з новорічною відпусткою.

 Аваков і Разумков. Відставки року

Серед цих двох відставок складно обрати ту, яка є більш значущою у 2021-му. Тому згадуємо відхід і міністра, і спікера. Тим більше, що в них є два спільних моменти. Це санкції РНБО та закон про олігархів.

Разумков не підтримував санкції з самого початку. Свою позицію він пояснював тим, що в разі наявності складу злочину має бути кримінальна відповідальність, а не санкції РНБО. Команда президента дії спікера розцінювала як прихильність до проросійських медіа та політиків та нелояльність до президента.

Аваков санкції проти телеканалів Медведчука називав «межовим рішенням» і підтримував обмеження російської пропаганди. Проте надалі став другим, хто не голосував на РНБО за санкції.

Також обидва не розділяли бажання Офісу президента боротися з олігархами через відповідний закон.

Першим на вихід попросили Авакова. Відповідне прохання міністру озвучив президент. Влітку обидві сторони переконували, що розійшлися без конфлікту.

Конфлікт Разумкова з Офісом президента триваліший. Розпочався він ще у 2019-му, коли першого ж дня роботи новообраного парламенту Разумков відмовився виносити на голосування усі «хотілки» Банкової.

Надалі невдоволення обох сторін лише накопичувалося. Коли ж спікер почав блокувати проходження закону про олігархів, в Офісі президента вирішили відправляти його у відставку.

Після цього Зеленський сконцентрував у своїх руках усю владу. Хоча опоненти воліють казати, що не Зеленський, а Єрмак. А спікер, як і прем’єр, стали заступниками керівника Офісу президента зі зв’язків з депутатами та міністрами відповідно. І таким чином країна перетворилася на «Офісно-президентську республіку».

Проте відставка Разумкова стала причиною виникнення нових проблем у президента.

По-перше, вона зафіксувала фактичний розпад монобільшості. Голосів фракції «Слуги Народу» не вистачило для відставки Разумкова, довелося шукати допомогу у інших. А згодом частина «слуг» увійшла до міжфракційного об’єднання Разумкова і перестала голосувати зі своєю фракцією.

Друга проблема Зеленського виявилася у виникненні реального конкурента на президентських виборах. Соцопитування одразу почали показувати, що у другому турі Разумков може виграти у Зеленського. Щоправда, ексспікер не має такої підтримки, щоб потрапити до другого туру.

Натомість має відповідні амбіції. «Раніше казали, що з посади голови Верховної Ради ніхто не ставав президентом. Сьогодні ми цей запобіжник прибрали», — заявив Разумков одразу після відставки.

Також восени почали ширитися чутки про можливість політичного об’єднання Авакова та Разумкова. «Слуги» навіть назву цього об’єднання вигадали: «Блок РАЯ» — Разумкова, Авакова та Яценюка. Проте нині виглядає, що колишній спікер намагається будувати окрему політсилу.

«Разумков став самостійною політичною фігурою, увійшов до першої п’ятірки. Це зміна політичного ландшафту. Він єдиний із нових, хто з’явився за останні 2 роки», — підсумовує політолог Володимир Фесенко.

Ахметов. Війна року

Рінат Ахметов завжди відшукував підходи до президентів, дружив із ними. Так було і з Зеленським: найбагатший українець передавав команді президента «швидкі» для піару, надавав інформаційну підтримку силами своїх телеканалів.

Проте на початку 2021-го взаємини почали псуватися. Зеленський вирішив позбавити країну від впливів олігархів. Спочатку Ахметову передавали сигнали, сподівалися, що той зрозуміє натяки.

«Прізвища тут не мають жодної різниці. Це Медведчук, Коломойський, Порошенко, Ахметов, Пінчук, Фірташ. Важливо одне: ти готовий працювати законно та прозоро, або хочеш і надалі створювати монополії, контролювати ЗМІ, впливати на депутатів. Перше підтримується. Друге закінчується», — казав Зеленський в одному зі своїх відеозвернень.

Перший дзвіночок був у 5 мільйонах грн штрафу, які держава наклала на компанії Ахметова.

Далі напруга у відносинах лише зростала. На Банковій вирішили розробляти закон про олігархів.

«Коли з’явився текст, стало зрозуміло, що нічого подібного у світовій практиці не було. Законопроєкт оцінюють по-різному. Він виходить за класичні правові стандарти. Але він суттєво вплинув на політичний процес», — каже політолог Володимир Фесенко.

Ахметов одразу відповів, що він не олігарх, а найбільший інвестор. Своєю чергою РНБО анонсувало, що, за критеріями закону, олігархами можуть бути визнані 13 осіб. Для цього кандидати до реєстру олігархів мають відповідати щонайменше трьом із чотирьох критеріїв: беруть участь у політичному житті, мають значний вплив на медіа, є власниками монополії, мають активів на понад $80 млн.

Після цього медіа Ахметова змінили редакційну політику з лояльної на критичну стосовно Зеленського та його команди. Зеленський переходив до дедалі більш рішучих попереджень. «Цю гру краще не починати. Бо крім вашого штучного дефіциту, є цілком реальний наш дефіцит. Дефіцит терпіння. А коли у держави закінчується янгольське терпіння, у когось починається пекельний період», — казав Зеленський в одному зі своїх відеозвернень восени.

Уже після цього «Українська правда» розповіла про так звану «Вільнюську змову». Ніби у Литві відбулася зустріч Ахметова з Аваковим, Шустером, Гордоном і Комаровським, на якій вирішували, хто може замінити Зеленського.

За кілька днів після цієї зустрічі у Вільнюсі президент вийшов на пресмарафон і повідомив, що Ахметова втягують у «путч».

На тлі цього в Ахметова почалися проблеми в бізнесі. Держава підвищила акциз на руду, «Укрзалізниця» підвищила тарифи на перевезення, уряд не виплатив борг за зелену електрику. А Ірина Венедіктова заявила про існування 200 справ проти компаній Ахметова.

Також у контексті цього протистояння варто оцінювати й бажання Офісу президента розпоряджатися телеканалами «Рада» та «Дом», які фінансують із бюджету. Перший перетворюють на інформаційний, другий — на загальнонаціональний. Ці канали мають допомогти в інформаційному протистоянні з Ахметовим.

«Конфлікт року — війна Ахметова та Зеленського, які посварилися й почали вести прицільні бої. Але, очевидно, це ще не була війна на смерть. У кожного з них є додатковий план, який має на меті завдати суттєвого удару своєму ворогові», — підсумовує директор аналітичного центру «Політика» Микола Давидюк.

 * * *

У 2021-му Зеленський перейшов до наступу на всіх політичних фронтах. Удари «добра з кулаками» відчули основні політичні фігури — Порошенко та Медведчук. А війна з олігархатом переросла у протистояння з найбагатшим українцем — Рінатом Ахметовим. І кількість супротивників з кожним місяцем лише збільшується.

Так, до Зеленського залишаються лояльними Віктор Пінчук та Ігор Коломойський. Проте й вони можуть перейти на іншу сторону, коли у травні 2022-го РНБО почне оголошувати фігурантів реєстру олігархів. Тим паче якщо продовжиться тенденція зростання невдоволення українців від президентства Зеленського.