«Купіть банку червоної ікри й самі її з’їжте». Як відсвяткувати Новий рік, якщо ви на самоізоляції

Якщо раптом вам не поталанило, і ви мусите провести Новий рік на самоізоляції (бо пандемія на канікули не йде) — можливо, це не крах усіх планів, а ваш шанс подивитися на це свято геть інакше.

Ми знайшли трьох людей, які одного разу спробували відсвяткувати Новий рік наодинці — і їм сподобалося. Розповідаємо, як вони до цього дійшли та що їм це дало.

Олена Єкименко, завідувачка бібліотеки в Ніжині

Новий рік — моє найулюбленіше свято. Люблю його за яскравість. Для мене це — шкільні карнавали, костюми, вогники. Мій дідусь був міським Дідом Морозом, і в нас вдома висів костюм, була тростина у блискітках. Дідуся постійно запрошували в різні установи вітати дітей. І дотепер я ставлю й прикрашаю маленьку штучну ялинку, яка збереглася ще з мого дитинства. Навіть іграшки та гірлянда до неї є.

У різні роки я святкувала Новий рік із друзями або з родиною, а коли залишилася сама — сестра або тітка запрошували до себе. Років десять тому я вперше вирішила відсвяткувати Новий рік наодинці — просто мала такий настрій.

Купила все, що люблю, прикрасила ялинку, увімкнула святкову програму, потім мюзикл. І зрозуміла, що залишитися вдома — не така й погана ідея.

Коли святкуєш у гостях, потрібно постійно підлаштовуватися під смаки господарів. Мені, наприклад, подобається слухати музику 80-х, бо я неначе поринаю в молодість, а іншим навпаки це не подобається. Також треба думати, як потім дістатися додому, коли громадський транспорт не ходить. Залишатися ночувати в друзів, а зранку повертатися — незручно.

Якби мені було 25 років і мене ніхто б не запросив святкувати, напевно, я б проплакала всю новорічну ніч. А зараз — ні. Їси, що хочеш, дивишся, що хочеш, і в піжамі потанцювати можна. Ти просто сам собі господар. Минулого року я повторила цей досвід.

Щодо подарунків — то дарувати я люблю більше, ніж отримувати. Роки чотири тому підписала й розіслала родичам, друзям вітальні листівки. От ви уявіть здивування, коли вони зазирнули до поштової скриньки, де очікували побачити хіба рахунок за комунальні послуги, а там — вітання зі святами! Потім усі телефонували й дякували.

Підсумків на Новий рік я зазвичай не роблю. Час минув, що зроблено — те зроблено. Другого січня знову буде робота і життя піде своїм плином.

Тим, хто залишиться на Новий рік на самоізоляції, я раджу купити різних смаколиків, які ви любите, зробити власноруч новорічну інсталяцію, дістати дитячий альбом, переглянути фотографії. Якщо любите червону ікру — купіть собі банку й самі з’їжте її.

Без телевізора, ясна річ, свято не обійдеться, тому оберіть цікаву передачу. Також обов’язково на папірчику напишіть бажання, спаліть його, попіл вкиньте в келих з шампанським і випийте! Також телефонуйте друзям і родичам, бажайте їм здоров’я. А після самоізоляції зберіться разом.

Катерина Заблоцька, студентка, вивчає соціологію в Копенгагенському університеті

Зараз я живу та навчаюся в Копенгагені, і ще не знаю, як святкуватиму Новий рік. Але з дитинства не розуміла, навіщо так багато людей збирається разом, щоб відсвяткувати один конкретний день із шампанським і мандаринами. Я розумію, чому люди святкують день народження, адже це свято їхнього життя. А чому святкувати перехід у наступний рік усім разом — загадка. Тому я завжди повставала проти такого підходу.

У дитинстві на Новий рік я ходила в церкву, щоб побути там наодинці. Так, це дивно звучить, бо в церкві все одно є люди. Але мені хотілося неначе відірвати себе й усвідомити, хто я є, подумати над таким екзистенційним питанням.

У 15-16 років я почала розуміти, що життя коротке й хочеться відчути різні досвіди. Якось, коли вся сім’я святкувала Новий рік разом, я пішла в порожню квартиру бабусі. Здається, тоді по телевізору опівночі всіх вітала Юлія Тимошенко. А, можливо, я заснула, і це мені наснилося.

2020-ий я зустріла в дорозі. Ми запланували з друзями відсвяткувати Новий рік на Мальті, але не склалося, тому вирішили, що зробимо це 1 чи 2 січня. Я їхала автобусом із Польщі до Берліна, щоб сісти там на літак. Поряд зі мною були незнайомі люди, я стежила з вікна, як вдалині вибухають сотні феєрверків. Це було казково.

Я їхала, милувалася вогнями та розуміла, що на кожен із них дивляться ще десятки пар очей. Це був момент, коли я спостерігала за радістю стількох людей і дозволяла собі піднестися над усім цим. А ще коли я сама, то намагаюся зрозуміти більше про інших людей, бо це відкриває інші прояви власного «я».

В умовах пандемії коронавірусу святкувати наодинці — це саме про те, щоб бути заради когось. Як сказала Меркель: зараз бути ближче до когось ми можемо, лише відмежовуючись від когось, інакше це може бути останнє Різдво з вашими рідними.

Тим, хто буде на самоізоляції, я раджу відчути радість проведення часу самим із собою. Ніхто в цьому житті не розуміє нас краще, ніж ми самі. Самі з собою ми можемо не вдягати соціальні маски, не фарбуватися, не вбиратися. Це можливість зрозуміти, яким є наше справжнє єство. У таких умовах ми можемо почати шукати себе, а це багато чого вартує.

Ярослав Мовчун, фермер 

Чесно кажучи, останніми роками Новий рік у мене викликає відразу. Як маркетолог я розумію, що навколо свята створюють красиву істерію, яка починається наприкінці жовтня і триває до кінця січня. У магазинах продають іграшки, гірлянди, усі навколо за місяць починають говорити про святкування, а потім ще пів місяця святкують. З таким підходом Новий рік мені набридає ще до того, як настає.

Я вважаю, що це переоцінене свято. Із року в рік усе відбувається за шаблоном; у списку обов’язково є олів’є, стандартні тости «З Новим роком! З новим щастям!», застілля та похмілля.

Останні рази я зустрічав Новий рік на вечірках діджея Топольського, він грає драм-енд-бейс. Я приїжджаю туди сам за 15 хвилин до опівночі й за декілька годин їду додому. Там збирається до 250 людей, підприємців, митців, але я ні з ким не спілкуюся. Можемо хіба кивнути, поглядом привітатися. Там збираються люди, які декілька разів вибачаться, якщо випадково тебе зачеплять ліктем. Така атмосфера та компанія для мене дуже комфортна.

Як на мене, переваги такого святкування в тому, що тебе ніхто ні до чого не примушує, немає нав’язливого спілкування. Коли я святкував Новий рік у великих компаніях, було відчуття дискомфорту, що кожен на своїй хвилі. Я не хочу зустрічати свято з людьми, які мені нецікаві або неприємні.

Цього року я планую відсвяткувати Новий рік сам на фермі, де вирощую лохину та полуницю. Хочу обійти своє поле, а на це потрібно хвилин 30-40, зібратися з думками й видихнути. У цей момент можна підбити підсумки року.

Маю також традицію 1 січня приїздити в костюмі Діда Мороза до своїх друзів, які виховують дітей у дитбудинку сімейного типу. Сподіваюся, що цьогоріч це також вийде зробити. З донькою зустрінуся або напередодні, 31 грудня, або вже 1 січня.

Людям, які будуть на самоізоляції, я раджу не засмучуватися та не вважати це трагедією. Такий Новий рік може вам так сподобатися, що ви захочете й знову так відсвяткувати.

Це вперше є можливість поміркувати та зустріти Новий рік без поспіху. Можливо, для когось це банально, але з часом настає момент, коли хочеться озирнутися, видихнути й подумати. Раджу зосередитися, переглянути класне кіно, приготувати щось смачне й зателефонувати близьким.