Літо і карантин. Як правильно адаптувати дітей та підлітків

Три кроки, що допоможуть батькам, освітянам та молодіжним працівникам запобігти надмірному впливу пандемії на життя та здоров’я дітей і підлітків.

Людині потрібна людина, а дітям та підліткам, особистість яких формується — середовище. У різних формах карантин в Україні триває з березня. Останні місяці навчального року заняття проводилися дистанційно. Найбільші молодіжні організації з метою безпеки скасували свої літні активності: спортивні, танцювальні, мистецькі дитячі табори. Зокрема, Пласт — Національна скаутська організація України скасувала понад 170 таборів та мандрівок, у яких мало б відпочити близько 7 000 дітей. Тимчасово зупинив свою діяльність і Артек-Буковель.

Звичні способи соціалізації для дітей та підлітків відкладаються на невизначений період. Існує ймовірність, що й новий навчальний рік теж може розпочатися онлайн, що викликало хвилю обурення у багатьох батьків, які активно виступили проти дистанційного навчання.

Що треба робити, щоб допомогти дітям адаптуватися до ситуації, що виникла?

Крок 1 — Збереження фізичного та ментального здоров’я  

Спробуємо відштовхнутися від однієї з базових тез ВООЗ: немає здоров’я без психічного здоров’я. Йдеться про те, що психічне здоров’я є таким собі осердям здоров’я людини. Також воно дуже тісно пов’язане з нашим фізичним самопочуттям, адже саме хронічний стрес та гормональні зміни, які він тягне за собою, часто стають або причиною, або фактором, що посилює фізичні негаразди. Серцево-судинні, кишково-шлункові, навіть вірусні захворювання матимуть значно важчий та довший перебіг, якщо йдеться про стрес. Працює цей зв'язок і в інший бік: брак фізичної активності та турботи про фізичне здоров'я призводить до погіршення здоров’я психічного і може відігравати суттєву роль у розвитку психічних розладів.

Отже, психічне та фізичне здоров’я як дорослого, так і дитини тісно пов'язані та потребують нашої щоденної уваги та турботи. Тому фізична активність, повноцінний сон, збалансований раціон, навички керування емоціями, вміння дружити й просити про підтримку, вирішувати конфлікти та багато іншого не має випадати з поля уваги батьків. На жаль, дітлахи не навчаться жодній з цих речей, якщо не матимуть доброго прикладу, гарних порад, аналізу того, що вдалося і що варто зробити інакше, а також підтримки й заохочення.

Чи завжди батьки здатні бути і прикладом, і підтримкою? Ні. Часом ми самі не маємо певних навичок та звичок, бо не мали прикладів та підтримки. Тому і розвиватися та вчитися варто разом у дитячо-батьківській команді. Особливо зараз, коли спільного часу стало більше. З чого почати? З того, щоб відкласти гаджети та зустрітись одне з одним в реальності. А далі — час разом, щоб ділитися досвідом та підтримувати одне одного, спільна фізична активність, хобі, яке можна розділити, та багато спілкування, основа якого — прийняття та допомога в тому, щоб діти навчились жити якісним і здоровим життям.

Крок 2 — Безпечна соціалізація під час карантину 

По-перше, не варто хвилюватися, що діти багато втратять від браку спілкування з однолітками. Карантинний час не буде загубленим, швидше він є паузою, за яку можна здобути навички, важливі для тієї самої соціалізації, а також трохи відпочити від постійної взаємодії та спілкування. У школі, садку чи спортивних групах, окрім друзів, є й не зовсім друзі, а ті, з ким виникають конфлікти чи непорозуміння.

На карантині таке коло однолітків можна обмежити, а отже — мати менше стресу спілкування, який є звичним для дітей, хоча і не завжди помітним для дорослих. Зараз діти та батьки мають більший вплив на вибір кола та способу спілкування, і, як результат, — менше стресу від необхідності справлятися з глузуванням, зневагою, образами та іншим.

Можна організувати спільний час з тими, з ким спілкування є легким та психологічно сприятливим (братами/сестрами, кузенами, найкращими друзями), наприклад, на дачі, в селі та в інший спосіб з відносним дотриманням правил карантинної безпеки. Також варто не забувати про онлайн-спілкування.

Ще одна важлива річ — більше спілкуйтеся з дітьми самі, адже соціалізація — це не лише однолітки. Найдієвіші стратегії вирішення конфліктів, постановки цілей та їхнього досягнення, взаємопідтримки, стабілізації свого настрою та іншого діти беруть у нас, у дорослих.

Тож спробуйте зробити так, щоб вільний від однолітків простір зайняли ресурсні та конструктивні дорослі. Можливо, ваша дитина має чудового старшого брата, з яким не було змоги спілкуватись через зайнятість або нарешті з'явився час для онлайн-спілкування з носієм мови.

Крок 3 — Повернення до школи

Ми досі не знаємо, якою буде школа з нового навчального року, але розуміємо, що досвід карантину допоміг розвинути багато корисних навичок та показав переваги й недоліки дистанційної роботи. Від цього й варто відштовхуватися. Я зараз прошу своїх маленьких клієнтів та їхніх батьків складати такий перелік: що було доброго під час карантину, такого, що хотілося б залишити (давало наснагу, допомагало вчитися та розвивати нові навички, покращувало настрій), а що було такого, що не працювало (погіршувало стан, змушувало сумувати, викликало конфлікти).

Далі — думаємо, як можна лишити добрі карантинні речі, які обмеження будуть зняті та як захиститися від недобрих, якщо карантин буде продовжено. Вважаю, кожній родині варто скласти такі свої переліки й мати план дій на майбутнє.

Наприклад, багато хто говорить про те, що нарешті набулися разом, наспілкувалися, наобнімалися, а, часом, і познайомилися наново. Тож спробуйте подумати, як залишити цей досвід спільнобуття. Може, варто кожні вихідні влаштовувати сімейні велопрогулянки або балконні чаювання з теревенями. Корисними можуть бути здобуті гігієнічні навички (миття рук, чхання у згин ліктя) або намагання розмовляти спокійно та без викрикувань (адже під час тихої розмови зменшується розпорошення слини).

З несприятливого: обмеження особистого простору, велике контролювальне навантаження на батьків, брак фізичної активності. Кожна з таких речей є проблемою, для якої варто шукати рішення. Навряд чи ми повернемося до обмеження прогулянок у парках, тож нестачу особистого простору та можливості усамітнення можна компенсувати прогулянками або пробіжками (це працюватиме і на фізичну активність), а батьківський контроль може частково взяти на себе сам учень, дистанційний вчитель або, наприклад, бабуся, яка заразом опанує вайбер чи скайп.

Автори ілюстрацій: Каріна Софіт та Олена Старанчук

Матеріал створено у межах кампанії «Чисто: інформаційна протидія COVID-19», яку реалізує Український Дім у співпраці з художниками, дизайнерами та ілюстраторами. За підтримки Посольства США в Україні та у співпраці з ГО «Цех експериментальної культури». Кампанія мовою мистецтва розповідає про безпеку та адаптацію до життя в умовах пандемії.

Автор: Вікторія Горбунова, психологиня, докторка психологічних наук, психотерапевтка та письменниця