«Мільйонер із нетрів»: як син індійських іммігрантів здобув посаду номер один у Великій Британії

У понеділок, 24 жовтня, розпочалося одне з найважливіших в індуїзмі свят — Дівалі, що символізує перемогу світла над темрявою та початок нового року в індуїстській традиції.

Символічно, що саме цього дня новим главою Консервативної партії Великої Британії став 42-річний Ріші Сунак, який стане першим в історії британським прем’єром, що сповідує індуїзм. Тож не дивно, що прем’єр Індії Нарендра Моді привітав Сунака ще до формального призначення главою уряду, яке відбулося у вівторок.

Британську політику протягом останніх тижнів добряче лихоманило. Дві відставки глави керівної партії менш ніж за два місяці в Лондоні відбуваються не часто. Варто згадати, що перша після референдуму щодо Brexit прем’єр-міністерка Тереза Мей пробула на посаді майже два роки — а тоді виклики перед Великою Британією теж були доволі серйозними.

Звісно, нині вся увага в Україні буде прикута до того, якою буде політика нового глави британського уряду (якщо не станеться нічого надзвичайного, про що згодом) в контексті повномасштабного вторгнення росії. Певно, саме тому було так багато сентиментів до Бориса Джонсона, який планував позмагатися за найвищу посаду лідера торі, але останньої миті передумав.

Звідки взявся Сунак?

Ріші Сунак народився в англійському місті Саутгемптон 1980 року. Його предки народилися в індійському штаті Пенджаб, пізніше мігрували до Східної Африки, а в 1960-ті переїхали до Великої Британії.

Індійське походження має для Сунака, за його ж зізнанням, особливе значення. І йдеться не лише про сповідування релігії (політик складав присягу в Палаті громад на одному з найважливіших в індуїзмі текстів — «Бгаґават-Ґіта»). У британській політичній еліті нащадки мігрантів з’явилися відносно недавно. На початку своєї політичної кар’єри — ще до обрання до парламенту, але вже під час роботи в Консервативній партії — Сунак досліджував питання представленості національних меншин у британському політичному житті.

Батьки Сунака не були заможними, та доклали зусиль, щоб троє їхніх дітей здобули якісну освіту. Так Сунак закінчив елітний приватний Вінчестерський коледж (де був старостою), Лінкольн-коледж при Оксфордському університеті, а пізніше — Стенфорд (тут він уже вчився за стипендіальною програмою). Далі працював в інвестбанках і гедж-фондах, побудувавши успішну кар’єру фінансиста.

«Найсексуальніший британський депутат»

Попередниця Сунака, Ліз Трасс, до найвищої посади йшла понад десятиліття й побувала та працювала в різних урядових структурах. Його ж політична кар’єра розвивалася стрімкіше.

За місце в Палаті громад Сунаку фактично не довелося боротися: 2015 року він обирався від округу, де до того понад століття перемагала Консервативна партія, а останнім кандидатом був її колишній лідер Вільям Гейґ.

До слова, на відміну від багатьох нині відомих в Україні британських політиків, Ріші Сунак був послідовним прихильником виходу Великої Британії з Європейського Союзу. Так, Тереза Мей і Ліз Трасс тоді підтримували прем’єра Девіда Кемерона, що якраз був проти Brexit, хоч і ініціював відповідний референдум — то вже потім вони змінили думку (цікаво, що Трасс навіть закидала Сунакові «залякування» британців наслідками перебування Великої Британії в ЄС). Навіть Борис Джонсон, обличчя кампанії Leave EU, подейкують, підготував дві статті — на випадок різних результатів референдуму 2016 року.

Хай там як, та політична кар’єра Сунака далі стрімко пішла вгору, а надто — після обрання новим лідером торі в липні 2019-го Джонсона, чию кандидатуру він підтримував. В уряді БоДжо Сунак стає головним секретарем міністерства фінансів — фактично другою після самого міністра людиною. А в межах генеральної чистки кабміну в лютому 2020 року він уже й очолив британський Мінфін.

За іронією долі, робота Сунака на одній із ключових посад в уряді припала на чи не найскладніший період у сучасній історії Великої Британії.

Спершу вдарила пандемія коронавірусу, яка поставила на паузу економічну діяльність майже в усьому світі. І тут Сунак, який відсвяткував 40-річчя на локдауні, виявив себе з найвигіднішого для британського виборця боку — підтримав щедрі виплати населенню й бізнесу, що для консерваторів у принципі нетипове явище.

Підтримка британців у перші критичні місяці пандемії COVID-19 обійшлася бюджету в 350 мільярдів фунтів стерлінгів. Для цього були підвищені податки й державні запозичення. Та електорат оцінив дії Сунака: його популярність різко зросла, про нього почали активно писати британські ЗМІ, передусім таблоїди (не будемо переповідати все, та міністра фінансів охрестили «Ріші-Діші» і «найсексуальнішим британським депутатом 2020 року»).

Один із найбагатших британців

Повномасштабна війна росії проти України стала ще одним викликом для Великої Британії. І хай Ріші Сунак безпосередньо до українського треку, може, і не причетний, та саме він відповідав за фінансову допомогу України. Лише з лютого до червня Велика Британія схвалила 1,5 мільярда фунтів стерлінгів економічної та гуманітарної підтримки, і міністерство фінансів у цьому відіграло далеко не останню роль.

Сунак і його дружина Мурті — одні з найбагатших людей у Великій Британії. Їхні статки не раз ставали предметом серйозних звинувачень на адресу політика. Наприклад, навіщо в розпал фінансової кризи будувати дорогий басейн у своєму особняку? Або чому його дружина (хай це цілком законно) користується статусом нерезидента і не сплачує у Великій Британії податки на доходи, отримані за кордоном? А може, Сунак узагалі сам отримує доходи з трастів в офшорах, куди переписав свій бізнес після призначення до уряду?

Проте відомішим у контексті Сунака є інший, скандальніший епізод, пов’язаний із багатонаціональною ІТ-компанією Infosys, засновником якої є індійський мільярдер і тесть Сунака. У березні опозиція почала допитувати Сунака, чому Infosys досі працює в росії й чи отримує його дружина Мурті «криваві гроші» (її частка в компанії становить менш як 1%). На початку квітня Infosys оголосила про згортання московського офісу.

Попри це, Сунак не розгубив популярності і, коли з’явилася нагода поборотися за впливовішу посаду, скористався нею.

А нагода ця настала вже в липні цього року, коли становище Бориса Джонсона на посаді глави уряду й лідера консерваторів було все більш непевним через покривання колег, які потрапили до гучних скандалів, і вечірки на Даунінґ-стрит під час локдаунів (на них, до слова, був присутній і Сунак, і він теж платив штраф за порушення).

Власне, Сунак став одним із тих, хто й спричинив відставку Джонсона — він демонстративно подав у відставку, заявивши, що не згоден із діями свого боса. А вже наступного дня БоДжо оголосив про складання повноважень. І Сунак, відчуваючи істотну підтримку колег у парламенті, висунув свою кандидатуру.

Чому ж йому не вдалося стати лідером консерваторів із першої спроби? Можна назвати принаймні дві причини. По-перше, проти Сунака був категорично налаштований умовний табір Джонсона. Воно й не дивно: це ж через «зрадника» Сунака (а «зрадника» не в останню чергу тому, що саме Джонсон привів його на ключову посаду в уряді) їхній кумир був змушений піти. І вони кинули свої сили на підтримку Ліз Трасс, яка до останнього лишалася соратницею Бориса.

А по-друге, Сунак не має такої самої впевненої підтримки серед партійного активу Консервативної партії, як у Палаті громад. Там не такі популярні ідеї продовжувати підвищувати податки й підтримувати населення, що, власне, не надто відповідає консервативній ідеології, хоча в умовах економічної кризи й виявилося не найгіршим рішенням. Тож на виборах лідера торі в липні-серпні Трасс була фавориткою, хоча, слід зауважити, її відрив від Сунака був не таким переконливим, як прогнозувалося.

Чому не Джонсон?

Під час других виборів глави британської Консервативної партії ситуація була зовсім іншою.

По-перше, були змінені вимоги до висування кандидатури — треба було здобути підтримку не менш як 100 депутатів Палати громад (до цього було 20). Це не лише зменшувало кількість потенційних кандидатів до трьох (у консерваторів у парламенті 365 мандатів), а й явно давало перевагу тим, хто популярніший серед депутатів. Фактично — лише Сунаку.

Конкуренцію йому могла скласти Пенні Мордонт — лідерка Палати громад, яка вже боролася за лідерство в Консервативній партії влітку й фінішувала на почесному третьому місці. Однак вона просто не встигла стати достатньо впізнаваною серед партійців і останньої миті зняла кандидатуру.

Шанси були, безперечно, і в Бориса Джонсона, про що hromadske також писало. Він — найпопулярніший політик серед британських консерваторів і, якби дійшло до загального голосування серед 170 тисяч членів партії, міг би здійснити політичний «камбек». Але, варто наголосити, британський виборець сприймає Джонсона різко негативно, та й партійці-консерватори, вочевидь, не хотіли завдати ще більшої шкоди власному рейтингу. Тож коли переговори Джонсона із Сунаком і Мордонт ні до чого не призвели, він вирішив за краще відступити. Можливо — взяти тактичну паузу.

Так Ріші Сунак став компромісною кандидатурою, яка буде покликана повернути Великій Британії відносну стабільність в умовах «ідеального шторму».

Головні внутрішні проблеми — це економічна криза й розкол Консервативної партії, над подоланням яких Сунак обіцяв працювати насамперед. Імовірно, в економічному плані його політика продовжуватиме «розворот» призначеного ще Трасс міністра фінансів Джеремі Ганта, який скасував зниження податків і попередив, що подібних непопулярних заходів варто чекати й далі. Принаймні це заспокоїло фінансові ринки й стабілізувало курс фунта стерлінгів.

Щодо розколу серед консерваторів, то тут Сунаку ще належить себе проявити, і не факт, що ця спроба не завершиться черговою відставкою або навіть достроковими парламентськими виборами.

Сунак і підтримка України: що буде далі?

Попередні заяви Ріші Сунака свідчать, що він не планує змінювати курсу, заданого Борисом Джонсоном. Йому він уже встиг подякувати за Brexit і спротив «путіну та розв’язаній ним варварській війні». Ще в липні майбутній прем’єр Великої Британії обіцяв приїхати до України, і, може, він встигне це зробити, на відміну від Ліз Трасс.

Щодо важливих для українців посад у майбутньому уряді Сунака — міністрів оборони й закордонних справ, то оглядачі не очікують тут серйозних змін. Британське Міноборони, найімовірніше, продовжить очолювати Бен Воллес, який добре знайомий із ситуацією в Україні. А МЗС або й далі очолюватиме Джеймс Клеверлі, який уже налагодив контакти з Дмитром Кулебою і довів активну підтримку Києва, або ж може очолити вже згадана Пенні Мордонт. У її «проукраїнськості» сумніватися не варто — власне, вона прихистила у своєму домі біженців з України та поставила український прапор на аватарку у Facebook. А певний міжнародний досвід Мордонт також має: вона працювала в міністерстві міжнародної торгівлі, де займалася укладанням торговельних угод після Brexit.