Нацгвардієць Марків свідчить в італійському суді. Останні засідання перед вироком

Український військовий Віталій Марків в італійському суді, Павія, 15 березня 2019 року
Український військовий Віталій Марків в італійському суді, Павія, 15 березня 2019 рокуНаталія Кудрик/РАДІО СВОБОДА

Суд над українцем Віталієм Марківим в Італії виходить на фінішну пряму. 22 березня — вже 11—те засідання у справі. Утім, лише вдруге свідчитить сам нацгвардієць. Марківа звинувачують у причетності до вбивства італійського фотографа Андреа Роккеллі, який загинув на Донбасі у травні 2014 року.

Позивачі, серед яких родичі Роккеллі та Федерація італійської преси, наполягають на провині українця. Вирок має бути винесено у травні-червні цього року. Тим часом в італійських медіа розгортається кампанія дезінформації, яка дискредитує не лише Марківа, а й українських мігрантів в Італії.

«Я чекав цього два роки», ― так відповів Віталій Марків на запитання судді, чи не втомився він відповідати на запитання після трьох годин допиту 15 березня. Загалом того дня українець свідчив у суді близько п’яти годин. Марків, який із часу арешту 30 червня 2017 року перебуває за гратами, нарешті отримав змогу викласти свою версію подій перед судом у Павії, де слухають його справу.

Сумнівні аргументи

Павія ― рідне місто Андреа Роккеллі, фотографа, який загинув 24 травня 2014 року біля пагорба Карачун під Слов’янськом, на контрольованій тоді сепаратистами території. Разом із ним був смертельно поранений перекладач, російський дисидент Андрій Миронов. Єдиний, хто вцілів ― французький журналіст Вільям Рогелон, ключовий свідок у справі. Саме на його словах про те, що в журналістів стріляли українські військові, і базуються звинувачення проти Марківа. Проте у своїх перших інтерв’ю Рогелон стверджував, що не знає, хто саме стріляв. Громадське раніше писало, що свідчення Рогелона є сумнівними також з інших причин.

Так само непереконливі й свідчення двох інших італійських журналістів ― Іларії Морані та Марчелло Фаучі. Цитати Марківа, викладені у статті фрілансерки Морані для Corriere della Sera, і стали приводом для його арешту та звинувачень у вбивстві. Українець нібито сказав італійській журналістці: «Зазвичай ми не стріляємо в напрямку міста і в цивільних, але коли бачимо рух, заряджаємо важку артилерію. Так сталося з автомобілем двох журналістів та їхнього перекладача».

Втім, під час допиту з’ясувалося, що сама Морані не розмовляла з Марківим, а слухала розмову Фаучі з ним через гучний зв’язок. З інформації, отриманої з власних джерел, Громадське має підстави підозрювати, що насправді Іларія Морані взагалі не була присутньою при цій розмові, а чула її лише у переказі Фаучі. Непрямим підтвердженням цього може слугувати те, що в залі суду журналісти подали різні версії того, якою мовою велася розмова з Марківим та де саме вона відбувалася. Фаучі стверджує, що розмовляли італійською, Морані ― англійською та італійською. Запису цієї розмови не існує.

На засіданні суду 15 березня українець заявив, що дізнався про загибель Андреа Роккеллі з тієї телефонної розмови. За його словами, він лише переконував журналістів не наближатися до гори Карачун, бо там небезпечно ― і не стверджував, що в Роккеллі стріляли українські військові. Марків сказав, що не мав у розпорядженні міномета, від обстрілу з якого загинув Роккеллі.

Суд на українським військовим Віталієм Марківим, Павія, 15 березня 2019 рокуНаталія Кудрик/РАДІО СВОБОДА

Медійна війна

Свідчення Рогелона, Морані та Фаучі ― все, що вдалося зібрати стороні звинувачення, аби проілюструвати зв’язок Марківа із загибеллю Роккеллі. Жодних прямих доказів причетності Віталія до трагедії немає.

Натомість під час процесу постійно демонструють фотографії та відео з телефона Марківа, доступ до яких отримали італійські карабінери. На одній із фотографій зображено українських військових на фоні жовто-блакитного прапора та прапора зі свастикою. За словами Віталія Марківа, цей прапор українські солдати вилучили у проросійських бойовиків. Ще одне фото, навколо якого розгорілися суперечки в залі суду та в італійських медіа ― сепаратиста, який лежить у багажнику авто з мішком на голові. Марків у суді пояснив: це було зроблено для того, щоби полонений не виказав позицій українських військових.

Усі ці фото й відео зроблені уже після смерті Роккеллі. Вони не вказують на причетність Марківа до загибелі італійського фотографа. Схоже, демонструючи їх обвинувачення намагається зробити акцент на моральних якостях підсудного. Адвокатка сторони звинувачення Алессандра Баллеріні відмовилася розмовляти з Громадським.

«Цей процес стає дедалі більше медійним. Не маючи жодного доказу, який би вказував на провину Марківа, справу намагаються вивести із зали суду в газети, телебачення», ― каже Громадському Мауро Воерціо, редактор італійськомовної версії сайту Stop Fake. В італійських ЗМІ останнім часом з’являються публікації, які дискредитують не лише Віталія Марківа, а й представників української громади в Італії, які приїздять на слухання, щоб підтримати співвітчизника.

Так, на початку березня впливовий італійський тижневик L’Espresso опублікував статтю за підписом відомого журналіста Фабріціо Гатті під назвою «Чергова наруга в залі суду над пам’яттю Енді» (Андреа Роккеллі — ред.). У ній він називає українців, які приїздять на суд підтримати Марківа, «зображенням європейського націоналізму, який нахабно проникає всюди, навіть у палаци правосуддя». Автор пише про «круглолицих» і «голомозих» українців, які роблять селфі у коридорі суду, не маючи поваги до родини Роккеллі.

«Таким чином створюють міф про начебто українців-фашистів, які проживають в Італії та є небезпечними, ― каже один із лідерів української спільноти в Італії Олесь Городецький, якого теж згадано у статті, хоч і без вказання імені. ― Щоб це пояснити, вживаються абсурдні аргументи, наприклад вітання “Слава Україні”, яке присутні говорять впівголоса Віталію, чи наявність вишиванок трактуються як ознака фашизму». Городецький надіслав листа зі спростуваннями в редакцію журналу.

Проте українців Італії це не зупиняє. На засіданні 15 березня зала суду була вщент заповненою. Італійських журналістів на процесі також стає дедалі більше. Це медійний процес не лише тому, що розслідують убивство журналіста і головними свідками є журналісти. А ще й тому, що цивільний позов проти держави Україна подала Італійська національна федерація преси ― попри те, що загиблий Андреа Роккеллі не був її членом. «Федерація журналістів апріорі стала на бік звинувачення. Вона також вимагає від України великої грошової компенсації у випадку визнання провини Марківа», — пояснює Мауро Воерціо.

22 березня Віталій Марків у суді знову відповідатиме на запитання сторін. У квітні заслухають ще кількох свідків захисту, а у травні чи червні очікується вирок. Його винесе суд присяжних. Адвокати вірять, що Віталія Марківа буде виправдано.

Та як би не закінчилася справа, матеріали про «українських фашистів» в італійських медіа ще довго доведеться спростовувати.