🎧Не кисни, лемішко! Що заважає жити чоловікам-онкопацієнтам і як їм допомогти

Автор подкасту Яна Сєдова і онкопсихолог і співзасновник Української психоонкологічної асоціації Антон Покалюхін говорять про фобії і депресивні стани, з якими стикаються чоловіки, про парадокси в їхній поведінці і про стереотипи, які, з одного боку, формують поведінкові звички, а з іншого — вчать ігнорувати власні потреби. У момент, коли чоловіки випадають з ролі батька-брата-чоловіка-працівника-керівника, вони опиняються в ролі пацієнта. Чоловікам важко хоча б тому, що дізнавшись про діагноз, вони перестають контролювати процеси навколо себе і керувати своїм життям.

Згідно зі статистикою, у пацієнтів-чоловіків вище суїцидальні ризики, оскільки вище відсоток депресій, ніж у іншій популяції. А ось в суїцидальній поведінці є відмінності: жінки частіше роблять спроби суїциду, чоловіки ж частіше доводять ці спроби до кінця.

Чоловіків турбує не тільки фінансовий ресурс, який доведеться витрачати на них в діагнозі, але і наслідки цього лікування. Вони бояться стати тягарем для сім'ї, адже раніше вони створювали ресурс, а тепер сім'я буде змушена вкладати в них.

У цьому сприйнятті значну роль відіграє маскулінний підхід українського суспільства, коли з раннього віку хлопчикам кажуть — вирішуй свої проблеми сам, не скигли. Тому для них звернутися за допомогою, в тому числі психологічною, це часто прояв слабкості, — так вони звикли думати.

Як допомогти пацієнту-чоловіку налаштуватися на лікування:

— важливо пояснити, що думки про діагноз впливають на самопочуття, адже є такі, які підвищують тривожність і призводять до депресії;

— варто звернути увагу на те, що проактивна позиція важлива і для емоційного самопочуття, і для результату лікування;

— донести, що емоції важливі, незважаючи на те, що в суспільстві панує стереотип «хлопчики не плачуть»;

— встановити контакт з лікарем, який вивчить страхи і побоювання пацієнта, але при цьому не буде приховувати від нього правду;

— сім'ї варто вчитися підтримувати пацієнта правильно, уникати таких слів як «тримайся», «ти сильний» та ін.; краще запитати — як ти хочеш, аби ми тебе підтримували, які твої обов'язки ми можемо взяти на себе;

— бути терплячими до емоційних сплесків, які можуть з'явитися в поведінці чоловіків-пацієнтів;

— не варто давати поради, але важливо бути поруч, слухати, питати і розповідати в тому числі і про свої почуття;

— сім'я повинна розуміти, що вона не може просто «обнулити» всі проблеми пацієнта;

— важливо пам'ятати про комфорт пацієнта і не втомлювати його гіперактивністю, щоб людина не відчула себе «шматком м'яса»;

— необхідно допомогти пацієнтові зберегти його ролі — сімейні, дружні, професійні.

Слухайте подкаст «Я і воно: як пережити онко» на платформах Castbox, Soundcloud, Apple Podcasts і Google Podcasts.

Підписуйтесь на канал «Я і воно: як пережити онко» на Castbox, Apple Podcasts, Google Podcasts.