Одомашнені вовки не стали повноцінною заміною собак для людей. Можливо, саме тому ми їх не приручили
Група вчених із Угорщини експериментально встановила, що вовки навіть у разі тісного контакту з людьми складніше піддаються навчанню, ніж собаки. Дослідники припускають, що причиною цьому є більша поступливість (tractability) собак порівняно з вовками, яка сформувалася еволюційно — в процесі одомашнення тварин.
Про це йдеться в публікації в науковому виданні Scientific Reports.
За оцінками, собаки живуть у приблизно 45% усіх домогосподарств світу, де виконують ролі захисника або ж члена сім’ї. Вочевидь, про вовків те саме сказати не можна, хоча біологічно між видами немає значних відмінностей.
Утім між собаками і вовками існує важлива відмінність поведінкового плану — здатність взаємодіяти з людиною. Собакам більше, ніж вовкам, притаманна поступливість — у цьому контексті під нею розуміється здатність виконувати накази людей. Крім того, перші легше піддаються навчанню: вовки також можуть виконувати команди, але набагато гірше.
Група вчених із Угорщини під керівництвом Доротьї Юлії Уйфалуші припустила, що поступливість виникла в собак еволюційним шляхом унаслідок одомашнення, а не особливостей виховання. На це частково вказує і той факт, що собаки, генетично споріднених із вовками, також важче піддаються дресируванню.
Для перевірки своєї гіпотези угорські вчені здійснили експеримент. У ньому брали участь 16 вовченят і 11 щенят, яких виховували спеціально навчені інструктори. Ще 12 щенят (контрольна група) виховувалися з матір’ю. Для вовченят і щенят від 6-го до 24-го тижня їхнього життя влаштовували різні поведінкові тести, які мали перевірити їхню здатність виконувати накази й дотримуватися фізичних обмежень.
Приміром, коли тварин навчали принести м’ячик (6-9 тиждень), то всі цуценята охоче приносили м’ячик незалежно від віку. Лише вовченята виявляли агресивну поведінку, а четверо з них навіть намагалися вкусити експериментатора, коли той намагався забрати м’ячик у них. На приблизно однаковому рівні щенята і вовченята виконували команди «До мене» і «Сидіти», хоча перші робили це швидше за других.
Загалом, висновує Уйфалуші з колегами, здатність собак і вовків до дресирування не залежала від методу виховання (тісного перебування з людиною чи матір’ю). У практично всіх випадках щенята виявляли більшу поступливість. Тому, припускають дослідники, в процесі одомашнення тварин саме це й стало причиною того, чому люди віддали перевагу собакам, а не вовкам.
Своєю чергою, вовки мають переваги над собаками, які забезпечують їхнє виживання в дикій природі: краща здатність кооперуватися із сородичами й жити в межах зграї. Вочевидь, через одомашнення еволюційно собаки такі навички втратили, бо вони для них були непотрібними.
- Поділитися: