Народні депутати Олександр Грановський (ліворуч) і Ігор Кононенко під час засідання Верховної Ради, Київ, 7 вересня 2017 року
Фото:

Космач Олександр/УНІАН

В українській топ-політиці — наймасштабніша зміна еліт за часи існування держави. За попередніми підрахунками, парламент оновиться щонайменше наполовину. Адже дві партії, що пройшли до неї, — «Слуга народу» та «Голос» — не брали до себе колишніх нардепів.

Парламент оновиться не тільки кількісно, але й якісно. У Раді не буде більшості впливових депутатів минулих скликань, які за роки «під куполом» сформували свої групи впливу, які використовували для капіталізації власного бізнесу, побудови «схем» в економіці та вирішення інших «питань».

На цих виборах «генералів» минулого парламенту не хотіли бачити в жодній із прохідних партій, тож балотувалися вони по мажоритарних округах, які частина з них виграла і в 2014 році. Нижче — топ-6 «збитих льотчиків» великої української політики.

Ігор Кононенко

У Верховній Раді минулого скликання — перший заступник голови фракції БПП

Балотувався по 94-му округу (Київська область)

Армійський друг та багаторічний бізнес-партнер п'ятого президента Петра Порошенка до минулої Ради пройшов за списком партії БПП «Солідарність».

До 2016-го журналістські розслідування про причетність друга президента до корупційних схем завадили призначенню його віцепрем'єр-міністром в уряді. Діапазон звинувачень гідний титулу «тіньового віцепрем'єр-міністра» — вугілля, дороги та залізниця, нафта, прокуратура і зрештою — збір голосів у парламенті.

«Останнім цвяхом» у політичній кар'єрі Кононенка стала «війна» з тодішнім послом у США Джеффрі Пайєттом. Спочатку Кононенко хотів здати депутатський мандат, але потім передумав і останні майже три роки регулярно відвідував 94 округ.

Команда депутата, зокрема, відзначилася подарунками ветеранам, учителям та пенсіонерам, яким дарували, серед іншого, шампунь та рушники.

З Обухівським районом Кононенка пов'язували не тільки армійські роки, але й державне підприємство Центренерго, потужності якого, зокрема — Трипільська ТЕС, розташовані в містечку Українка.

Кононенка звинувачували у впливі на менеджмент цього держпідприємства та причетності до схем постачання туди вугілля. 

Та все ж ані трирічна робота, ані гарні стосунки з керівництвом Центренерго Кононенкові не допомогли. За попередніми результатами, він програв вибори кандидату від «Слуги народу» Олександру Дубінському.

Таким чином, отримавши своєрідну помсту від свого іншого опонента — Ігоря Коломойського. Колишній співвласник «Приватбанку» неодноразово обіцяв завадити другові Порошенка ще раз потрапити до Ради, а переможець Дубінський працює на телеканалі «1+1», співвласником якого є Коломойський.

Народний депутат України, заступник лідера фракції БПП Ігор Кононенко (ліворуч) під час засідання Ради, Київ, 18 вересня 2018 року
Фото:

УНІАН

Ярослав Москаленко

У Верховній Раді минулого скликання — співголова депутатської групи «Воля народу»

Балотувався по 96 округу

Москаленко двічі вигравав вибори у Вишгородському районі Київської області — у 2012 та 2014 роках. Обидва рази як самовисуванець. 

У свою першу каденцію Москаленко ввійшов до фракції «Партії регіонів». Від репутації «токсичного» для проєвропейських партій його не врятувало навіть голосування на підтримку змін до Конституції та «самовідсторонення» Віктора Януковича від влади 22 лютого 2014 року. 

Втім на дострокових виборах восени того ж року Москаленка переобрали до парламенту по тому таки 96-му округу. 

За президентства Порошенка компанії, афільовані з Москаленком, неодноразово фігурували у розслідуваннях правоохоронців, але до Верховної Ради генеральний прокурор так і не звернувся.

Натомість у групі «Воля народу» вважали активність прокурорів засобом, який дозволяв Порошенку схиляти Москаленка та колег на підтримку президентських законопроєктів.

Як і Кононенко, Москаленко почасти став «жертвою Коломойського», який наголошував, що Москаленко не повинен переобратися. За попередніми результатами, депутатом від округу цього разу стане Ольга Василевська-Смаглюк, кандидатка від «Слуги народу», а перед тим — журналістка каналу «1+1».

Під час кампанії їй допомагали співробітники каналу та партійці УКРОПу — партії, спонсором та членом якої офіційно є Коломойський.

Народний депутат України Ярослав Москаленко під час засідання Верховної Ради, Київ, 13 березня 2018 року
Фото:

УНІАН

Олександр Третьяков

У Верховній Раді минулого скликання — заступник голови фракції БПП

Балотувався по 219 округу (Святошинський район Києва)

Перед президентськими виборами Третьяков говорив Громадському, що вважає їх «заходом помаранчевих політиків» та пророкував вихід до другого туру Петру Порошенкові та Юлії Тимошенко, зірки яких засяяли під час Помаранчевої революції. 

Вибори 2019-го справді стали «заходом» помаранчевих політиків. Зокрема й для самого Третьякова — помічника третього президента Віктора Ющенка та одного з четвірки «любих друзів», яких у 2005-му звинуватив у корупції на гучній прес-конференції державний секретар Олександр Зінченко.

За п'ятого президента Третьяков був одним із заступників голови фракції БПП та головним лобістом створення Міністерства ветеранів. Журналісти-розслідувачі стверджують, що паралельно з депутатською роботою Третьяков успішно лобіював інтереси операторів Української національної лотереї.

В цьому ж його звинувачувала вже колишня заступниця голови Антимонопольного комітету Агія Загребельська. На виборах Третьяков програв ресторатору Миколі Тищенку, який ішов від «Слуги народу».

У 2012-му в Третьякова була схожа історія, тоді він програв 219-й округ Володимиру Ар'єву, який балотувався від «Батьківщини». Тоді вже колишній депутат вважав, що програв округ не Ар'єву, а «Батьківщині». 

За два роки, у 2014-му, Ар'єв балотувався по іншому округу, а Третьяков з другої спроби таки обрався до Ради.

Народний депутат України Олександр Третьяков (в центрі) в залі засідань Верховної Ради, Київ, 22 травня 2018 року
Фото:

Космач Олександр/УНІАН

Сергій Пашинський

У Верховній Раді попереднього скликання — заступник голови фракції «Народний фронт»

Балотувався по 64-му округу ( Житомирська область)

Сергій Пашинський — народний депутат останніх чотирьох скликань. У парламент прийшов 13 років тому за списком партії Юлії Тимошенко, але асоціювався, передусім, із Олександром Турчиновим, на той час — керівником штабу «Батьківщини».

Після втечі Януковича у 2014-му Пашинський тимчасово виконував обов'язки голови Адміністрації президента. Обов'язки голови держави тоді виконував Турчинов.

За роки в парламенті Пашинський був головою комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, а в останню каденцію головував у комітеті з питань національної безпеки та оборони

За президентства Порошенка Пашинський став постійним фігурантом журналістських розслідувань, присвячених оборудкам в обох профільних сферах — енергетиці та оборонці.

Після одного з них до редакції журналу «Новое время» завітали невідомі, які вимагали спростування матеріалу, а сам Пашинський обіцяв позиватися проти журналу та автора розслідування Івана Верстюка.

Як і інші «генерали» минулого парламенту, Пашинський програв кандидату від «Слуги народу» — В'ячеславу Сігачову. Щоправда, ситуація там досі непевна, і наразі з відривом менш ніж у відсоток виграє самовисуванець Володимир Арешонков, Сігачов поки другий, Пашинський — третій.

Нацполіція навіть надіслала туди спецназ для підсилення місцевої поліції. Вони повинні були перевірити інформацію про підготовку фальсифікацій.

Народний депутат України Сергій Пашинський (в центрі) під час засідання Верховної Ради України, Київ, 18 січня 2018 року
Фото:

УНІАН

Олександр Грановський

Депутат від БПП. У Верховну Раду минулого скликання пройшов за списком БПП

Балотувався по округу 169 (Харківська область)

Олександр Грановський, так само як і Кононенко, у 2014 році обрався до Верховної Ради вперше і теж стрімко заробив там репутацію «токсичного політика». Грановського підозрювали у впливі на частину суддівського корпусу, зокрема і на голову Окружного адміністративного суду Павла Вовка, а також на департамент розслідувань злочинів у сфері економіки Генеральної прокуратури, який через це навіть отримав неофіційну назву «департамент Кононенка-Грановського».

Згодом до переліку правоохоронних органів, на керівництво яких має вплив Грановський, додалося Державне бюро розслідувань. Нібито впливав він також і Центральна виборча комісія.

Депутат знайомства з суддями та прокурорами не спростовував, але титул «смотрящего» від Порошенка відкидав і підкреслював, що він звичайний депутат, член комітету з питань правової політики, і за профілем роботи мав комунікувати з суддями та прокурорами.

Як і Кононенко, Грановський ще в розпал скандалів вирішив балотуватися по округу і обрав 169-й у Харківській області. Під час кампанії Грановський підкреслював, що має підтримку мера міста Геннадія Кернеса.

За декілька днів ЦВК скасувала реєстрацію кандидатом у депутати головного конкурента Грановського — Олександра Куницького, відомого блогера zpsanek, який прославився відеороликами про поліцейських-хабарників.

Утім суд поновив його у цьому статусі. Куницький виграє у Грановського із відривом у понад 30%. Принаймні тепер Грановський зможе використовувати цей факт як іще один аргумент на користь того, що він не впливає на суди.

Народний депутат України Олександр Грановський (ліворуч) в залі засідань Верховної Ради, Київ, 13 липня 2017 року
Фото:

УНІАН

Віталій Хомутиннік

У Верховній Раді минулого скликання — співголова депутатської групи «Відродження». Був обраний по 171-округу (місто Харків)

Балотувався за списком партії «Опозиційний блок» (не подолала прохідний бар’єр)

За президентства Петра Порошенка Віталія Хомутинніка дедалі частіше почали називати новим українським олігархом. Співголова депутатської групи «Відродження», він вдало балансував між президентом, підтримуючи окремі принципові для нього закони, та Ігорем Коломойським — навпаки, не підтримуючи законопроекти, які могли зашкодити бізнесу олігарха. 

Хомутиннік вдало поєднував лобістську діяльність під куполом зі зв’язками у керівництві Державної фіскальної служби. Втім сам Хомутиннік у нечисленних інтерв’ю заперечував, що за винагороду допомагав вирішувати бізнесменам питання з відшкодуванням їхнім компаніям податку на додану вартість.

Хомутиннік планував обратися в Раду все по тому ж мажоритарному округу в Харкові, але напередодні виборів доєднався до «Опозиційного блоку» і тепер вперше з 2002 року не потрапив до Верховної Ради.

Народний депутат України Віталій Хомутиннік (в центрі) під час засідання Верховної Ради, Київ, 25 травня 2017 року
Фото:

Косарєв Олександр/УНІАН

Ахметов за бортом

У новій Раді вперше не буде фракції, яка хоча б частково діяла в інтересах найбагатшого з українських олігархів — Ріната Ахметова. 

За попередніми результатами, 5-відсотковий бар'єр не подолала ані «Радикальна партія Ляшка», депутати якої з 2016 року регулярно реєстрували законопроєкти в інтересах підприємств корпорації СКМ Ахметова, ані «Опозиційний блок» на чолі з другом олігарха Борисом Колесніковим та бізнес-партнером Вадимом Новинським.

А «Народний фронт» колишнього прем'єр-міністра Арсенія Яценюка взагалі не пішов на вибори. В часи прем'єрства Яценюка журналісти фіксували візити Ахметова у Кабмін напередодні вирішальних голосувань у Раді.

Втім Ахметов має досвід «окучування» цілої депутатської фракції вже «всередині» парламенту. Наприклад, Олег Ляшко п'ять років тому пройшов до Ради за допомогою медійної підтримки Сергія Льовочкіна, що не завадило йому спочатку перетворитися на лобіста інтересів групи «Приват», а згодом перейти під патронат Ахметова.

Останні два роки Колесніков та Новинський підкреслювали, що Ахметов повністю відійшов від політики ще у 2016-му. Тепер найбагатший громадянин України отримав можливість довести, що справді завершив гру в політику.

Лідер Радикальної партії Олег Ляшко (в центрі) з члени своєї фракції під час засідання Верховної Ради, Київ, 18 травня 2018 року
Фото:

Мусієнко Владислав/POOL/УНІАН

Поділитись: