Панацея від COVID-19 чи просто солідарність? Де у світі носять маски та чи є від них користь

Маски стали невід’ємним атрибутом пандемії, а практично всі експерти й науковці стверджують, що їхнє носіння зменшує ризик передавання коронавірусу. В Україні знову, як і рік тому, під час першого локдауну, зобов’язали носити маски в громадських місцях. Цього разу обмеження стосуються лише «червоної» зони, а в парках і скверах їх можна не надягати.

Носити маски всім без винятку (навіть якщо ви не хворієте) наразі закликають ВООЗ та інші медичні організації. На чому ґрунтуються такі рекомендації? Хто і як досліджував ефективність масок проти коронавірусу? У яких країнах маски обов’язкові та як до цього ставиться населення? Про все це розповідає hromadske.

У масках — майже вся планета

За висновками глобальної ініціативи Masks4All, нині близько 95% населення світу живе в країнах, де носіння масок у громадських місцях є рекомендованим або навіть обов’язковим.

У більшості країн ЄС обличчя має бути прикритим під час перебування в усіх громадських місцях.

В Австрії та Німеччині взагалі зобов’язують носити не просто маски, а респіратори класу FFP2 — вони пропускають значно менше вірусних частинок, але й коштують дорожче. У деяких німецьких землях, зокрема Баварії (яка першою запровадила обов’язкове носіння FFP2), респіратори закуповують за державний кошт.

У США ще більше розмаїття заходів, оскільки епідемічні обмеження запроваджують на рівні штатів. Одинадцять із них від початку пандемії взагалі не зобов’язували прикривати обличчя в громадських місцях, хоча деякі (як-от Аляска) все ж рекомендували носіння масок. А на початку цього року до них долучилися ще п’ять штатів, пояснивши такий крок падінням захворюваності на COVID-19 і нарощуванням темпів вакцинації.

Маски також обов’язкові — або принаймні рекомендовані — у більшості країн Азії та Африки. Виняток —Туркменістан, Сирія, Сомалі.

Слід також зважати на те, як країни карають за відмову носити маску. Скажімо, на Філіппінах максимальне покарання за порушення маскового режиму — затримання на 12 годин або виправні роботи. У Європі йдеться переважно про штрафи.

Але на практиці наслідки можуть бути серйознішими: наприклад, у Великій Британії суд визнав законним звільнення кур’єра, який відмовлявся працювати в захисній масці.

«Особливі» Скандинавія та Білорусь

У країнах Скандинавії до носіння масок спершу не зобов’язували — мовляв, якщо рівень заражень невисокий, то сенсу в цьому просто немає, та й людей необхідність носити маски відлякує. Проте восени 2020 року на тлі другої хвилі коронавірусу північ Європи поступово змінила свою думку: обов’язкові маски запровадили в Данії та більшості регіонів Норвегії.

Особливого підходу до носіння масок тривалий час дотримувалися Швеція й Білорусь. Але під час другої хвилі коронавірусу навіть там усе-таки порекомендували прикривати обличчя в громадських місцях.

Разом із цим у Швеції — це просто рекомендація, якої дозволяє собі не дотримуватися, приміром, головний епідеміолог країни. А от у Білорусі з листопада 2020 року діє «обов’язковий масковий режим» — за порушення якого, втім, жодної відповідальності не передбачено. Хоча магазини, приміром, можуть відмовитися обслуговувати людей без маски.

Більше демократії — менше масок?

Найохочіше прикривають обличчя жителі азійських країн, натомість більшість незадоволених такими правилами — мешканці Північної Європи. Крім того, жителі країн, які вважаються демократичними й більш заможними, також менш схильні носити маски. Це результати дослідження громадської думки у 29 країнах, яке охопило понад 400 тисяч людей.

В азійських країнах маски й раніше були одним із щоденних атрибутів. Приміром, у великих містах Китаю їх носили задля захисту від забрудненого повітря. Крім того, Азія раніше вже переживала спалахи інфекційних захворювань (можна згадати епідемії SARS і пташиного грипу), тому люди готові носити маски добровільно. Це показувало й опитування середини 2020 року, де лідерами за готовністю носити маски були Сінгапур і Філіппіни.

Фахівці говорять про користь від масок...

Ставлення до носіння масок із часом змінювалося навіть у фахівців. Всесвітня організація охорони здоров’я на початку епідемії заявляла, що прикривати обличчя повинні лише дві категорії людей: ті, в кого явно виражені симптоми COVID-19, а також ті, хто доглядає або лікує хворих на коронавірус.

Проте за деякий час, коли коронавірус поширився всім світом і стало відомо про його безсимптомних носіїв, ВООЗ уже закликала носити маски всіх — «на знак солідарності».

«Коли ви носите маску — ви надсилаєте потужний сигнал людям довкола: мовляв, ми всі разом переживаємо цю біду», — говорив улітку 2020 року гендиректор ВООЗ Тедрос Адханом Гебреєсус.

На чому ґрунтується твердження ВООЗ та інших медичних установ щодо дієвості масок в боротьбі з COVID-19? Насамперед — на лабораторних дослідженнях, які вивчають поширення частинок, що переносять вірус. Крім того, про ефективність масок задля стримування епідемій ішлося й раніше: є відповідні розвідки щодо боротьби з «іспанкою» початку ХХ століття та іншими видами грипу.

Уже після початку пандемії почали з’являтися дослідження на основі сучасних статистичних даних. Висновок був однаковий: коли людей зобов’язували носити маски — захворюваність на COVID-19 починала падати.

Проте часто в цих дослідженнях не брали до уваги покращення ситуації внаслідок інших заходів: як-от заборони виходити з дому чи відвідувати певні громадські місця.

...але важко дослідити, чи справді маски ефективні

Надійний спосіб визначити дієвість протиепідемічного заходу — рандомізовані контрольовані дослідження. У межах таких досліджень формується випадкова репрезентативна вибірка людей, яка дотримується певного епідемічного заходу, а потім його ефективність порівнюється з контрольною групою, яка цього заходу не дотримувалася.

Проте щодо масок провести такі дослідження складно. По-перше, вони будуть тривалими й дорогими. По-друге, вони порушують етичну проблему: а раптом люди, які не носять маски, справді мають більший ризик заразитися? Тож подібних досліджень ефективності масок не надто багато.

У листопаді 2020 року рандомізоване контрольоване дослідження оприлюднили науковці з Данії. Воно показало, що немає суттєвої різниці зараження коронавірусом між людьми, які носили маски, й тими, які їх не носили. Ці результати, звісно ж, використовували як аргумент на користь відмови від обов’язкового маскового режиму.

Дослідження, однак, розкритикували: автори не контролювали, чи справді люди з вибірки постійно носили маски, та й на час спостережень у Данії (квітень-травень 2020 року) була порівняно низька захворюваність на COVID-19. Ба більше: провідний автор дослідження заявив, що люди в будь-якому разі повинні носити маски, якщо вони надають «бодай найменший рівень захисту» від коронавірусу.

А втім, є й інше дослідження, яке проводилося на значно меншій вибірці — 335 людей зі 124 сімей у Пекіні. Проте там були інші умови: один із членів кожної сім’ї мав коронавірус, і дослідники вирішили перевірити, чи запобігатиме носіння масок зараженню інших членів родини. Відповідь виявилася позитивною: захист дихальних шляхів допоміг знизити рівень передавання COVID-19 на 79%.

Хай там що, саме лише носіння масок не є панацеєю для боротьби з коронавірусом. Цей захід, як показують дослідження, менш дієвий порівняно з радикальними — на кшталт повних локдаунів, закриття кордонів чи обмеження роботи окремих установ.