Переговори — ще не вступ. Який шлях чекає на Україну перед приєднанням до ЄС

Що ми вже пройшли?

Вступ до Євросоюзу — складна багаторічна процедура. Подати заявку може будь-яка демократична європейська країна зі згоди свого народу. Але для вступу треба відповідати стандартам ЄС та отримати згоду від його інституцій та держав-членів.

Починається все з «Копенгагенських критеріїв»:

• наявність стабільних інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, права людини, а також повагу та захист меншин;
• ринкова економіка та здатність справлятися з конкуренцією та ринковими силами в ЄС;
• здатність брати на себе та ефективно виконувати зобов'язання членства, включно з дотриманням цілей політичного, економічного та валютного союзу.

Країна подає заявку до Європейської ради, а та — передає її Єврокомісії з проханням провести оцінку на відповідність критеріям. На основі висновку Комісії Єврорада ухвалює рішення про мандат на переговори.

Варто розуміти, що перед кожним етапом просування на країну-заявника чекає багато бюрократичних процедурних рішень. Наприклад, для надання статусу кандидата на вступ в Євросоюз необхідно заповнювати спеціальний опитувальник. У ньому налічуються тисячі запитань, а на заповнення йдуть місяці (хоча Україна впоралася за рекордні менш ніж два тижні).

Європейська рада надала Україні статус кандидата в члени ЄС у червні 2022 року. Відтоді Україна отримала доступ до «кандидатської» фінансової допомоги ЄС. Водночас Україна взяла на себе зобов’язання провести низку реформ, щоб перейти до наступного пункту — офіційного старту переговорів з ЄС.

Саме кандидатство не гарантує подальшого просування. Необхідні реформи для України перерахували у формі 7 рекомендацій:

• впровадження законодавства щодо процедури відбору суддів Конституційного Суду України;
• завершення перевірки доброчесності кандидатів у члени Вищої ради юстиції та відбір кандидатів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів;
• посилення боротьби з корупцією, завершення призначення нового керівника САП та нового директора НАБУ;
• відповідність законодавства про боротьбу з відмиванням грошей стандартам FATF і схвалення стратегічного плану реформування правоохоронного сектору;
• реформа медіагалузі — приведення українського законодавства у відповідність із Директивою ЄС про аудіовізуальні медіапослуги;
• запровадження «антиолігархічного закону»;
• завершення реформи законодавчої бази щодо національних меншин.

Верховна Рада ухвалювала необхідні євроінтеграційні закони практично до «останньої хвилини» перед початком саміту у Брюсселі. Тоді президент Зеленський оголосив, що Україна виконала всі сім рекомендацій та зробила все, що від нас наразі очікували. Зрештою, офіційні переговори про вступ було погоджено.

А що далі?

Відтепер роботи тільки побільшає. На цьому етапі країна-кандидат переходить до ухвалення рішень, щоб інтегрувати у своє законодавство величезний обсяг правил і норм ЄС.

Ці правила розділені на різні сфери політики, кожну з яких обговорюватимуть окремо. Попереду в України — 35 глав щодо імплементації правил ЄС: стосовно зовнішніх відносин і політики, фінансового контролю, науки, освіти, транспорту, енергетики, податків, економічної політики, соціальної політики, промисловості тощо.

ЄС проводить з кандидатом детальний аналіз кожної сфери політики, щоб визначити, наскільки добре підготовлена ​​країна. Для більшості глав ЄС встановить контрольні показники закриття в цій позиції, яких має досягнути країна-кандидат до того, як можна буде завершити переговори щодо відповідної сфери.

Як довго це триватиме?

Темп переговорів залежить від швидкості реформ і узгодження із законодавством ЄС. Тривалість переговорів може бути різною — якщо дві країни почнуть переговори одночасно (як Україна та Молдова), це не гарантує що фінішують вони також разом.

Жодні переговори щодо будь-якої окремої глави не закривають, доки кожен уряд ЄС не буде задоволений прогресом кандидата в цій сфері політики. А весь переговорний процес остаточно завершується лише після закриття всіх 35 глав.

Після переговорів підписують договір приєднання. Він закріплює членство країни в ЄС. У договорі будуть перераховані детальні положення та умови членства, усі перехідні домовленості та кінцеві терміни, а також деталі фінансових домовленостей.

Договір не буде остаточним і обов’язковим до виконання, доки не отримає підтримку Ради ЄС, Єврокомісії та Європарламенту, підписи та ратифікацію від усіх країн-членів ЄС.

Підписання договору також не означає, що процес закінчено. Країна-кандидат переходить у статус країни, що приєднується до ЄС. А повноправним членом ЄС вона стане вже в дату, зазначену в договорі.

До того часу країна користується спеціальними правами. Наприклад, може коментувати проєкти пропозицій ЄС, рекомендації чи ініціативи та має «статус активного спостерігача» в органах і агентствах ЄС (тобто може висловлюватися, але не голосувати).

Отже, швидкість подальшого просування України на шляху євроінтеграції залежатиме від швидкості опрацювання кожного пункту та ефективності тактики, яку обрала чи обиратиме українська влада.