Переляк як діагноз, і чому в Азербайджані його лікують припіканням

Чілдаг — це вид народного цілительства, популярний у селищах поблизу Баку. Це метод «зняття переляку» припіканням певних точок на тілі палаючою ватою або тканиною.

У народі приводом піти до чілдагчі (цілитель, який практикує чілдаг — ред.) може бути будь-який симптом, що належить до нервової системи — від нервового тику до панічних атак. «Лікувати переляк» — популярніше заняття, ніж звернення до ворожок і знахарів. Самі чілдагчі кажуть, що чілдаг — не магія, а просто активація нервових закінчень, «які постраждали під час переляку».

Азербайджанські лікарі вважають, що головна небезпека — заміщення чілдагом лікування у професіоналів з точним визначенням діагнозу. А чілдагчі стверджують, що самі лікарі направляють до них пацієнтів.

Із законом у чілдагчі такі ж відносини, як у інших народних цілителів в Азербайджані — їхні дії можуть бути визнані шахрайством, якщо до суду звернеться клієнт, незадоволений результатом. Але такого не трапляється.

Шихалі, який мешкає в селищі Маштага, неподалік Баку, вже 15 років займається чілдагом. Цим самим ремеслом займалися його батько, дід і всі інші предки до сьомого коліна, а нині — всі чоловіки в родині.

Їхній великий будинок вони називають «центром чілдага». Процес лікування тут давно вже поставлений на рейки. Фіксованої ціни на послуги немає, «пацієнт» може залишити будь-яку суму грошей або зовсім не платити.

«Одного разу вночі я почув гучний стукіт у двері і страшний крик. Спершу навіть подумав, що якась тварина намагається вломитися в будинок. Виявилося, це кричить хлопець, якого привезли до мене лікуватися. Напади у нього почалися після повернення з армії. Я зняв переляк, і вже дорогою додому вони зателефонували мені і сказали, що хлопцеві покращало».

Шихалі каже, що кількість точок, які потрібно припекти, варіюється в залежності від сили переляку — можна припекти одну, сім або сорок точок. Сорок — це для особливо важких випадків.

«А ще був випадок: одна людина сильно злякалася, потрапивши в автомобільну аварію. Вона ледь-ледь, з побоюванням розмовляла, а іноді і зовсім не говорила, просто мовчки дивилася. Я відразу ж зрозумів, що це серйозний випадок. Покликав батька — він більший професіонал, досвідченіший за мене. Батько зробив йому чілдаг, переляк минув, і та людина знову почала нормально говорити».

Лікарі, на думку Шихалі, тому не визнають чілдаг, що наживаються на пацієнтах, призначаючи їм купу ліків, коли чілдагчі допоміг би за кілька манатів.

«Буває, людина обіцяє: якщо вилікується її єдина дитина, вона заріже барана. А за певний час, бачу, стоїть він у дверях з бараном, а я про нього і забув уже».

Громадське публікує матеріал «JAMnews» в межах партнерства незалежних медіа Східної Європи.