Прем'єр-міністр Ізраїля Беньямін Нетаньяху (в центрі) під час засідання Кнессету, який ухвалив рішення про саморозпуск, Єрусалим, Ізраїль, 29 травня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/ABIR SULTAN

29 травня ізраїльський Кнессет (парламент) ухвалив рішення про саморозпуск. Це сталося після того, як переобраний на виборах у квітні прем’єр-міністр Беньямін Нетаньяху не зміг сформувати коаліційний уряд вчасно. Перші в історії країни повторні вибори мають відбутися 17 вересня.

Швидкої перемоги не сталося

Парламентські вибори в Ізраїлі 9 квітня стали черговим тріумфом для прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньяху: його партія «Лікуд» здобула 35 мандатів у Кнессеті зі 120-ти. А сам Нетаньяху здобув прем’єрське крісло вп’яте: він мав усі шанси стати рекордсменом за тривалістю безперервного перебування на цій посаді. Формувати коаліцію президент Ізраїлю Реувен Рівлін доручив саме йому. Та тепер, коли вона провалилась, Нетаньяху може не повторити свій успіх.

Разом з іншими правими силами «Лікуд» отримав понад 60 місць: це іудейські рухи, а також партія «Наш дім Ізраїль» Авігдора Лібермана, екс-міністра оборони й уродженця Молдови. Його електорат — це переважно вихідці з колишнього радянського простору. Саме з цієї партії й почалися проблеми.

Після перемоги на парламентських виборах Нетаньяху вступив у перемовини про формування коаліції з Ліберманом, однак не досяг згоди. Прем’єр звинуватив Лібермана у тому, що він навмисно відмовився вступати з ним у коаліцію, аби здобути для своєї партії більше голосів на виборах у вересні.

Поки лідери партій «Лікуд» і «Наш дім Ізраїль» сперечались, крайній термін для створення правлячої коаліції сплив: це сталося у ніч з 29 на 30 травня. Парламент Ізраїлю мусив саморозпуститися. Під час голосування 29 травня 74 парламентарі проголосували за розпуск Кнессету, 45 висловились проти.

Засідання ізраїльського парламенту, Єрусалим, Ізраїль, 29 травня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/ABIR SULTAN

Служити чи не служити?

Головним каменем спотикання в історії з формуванням коаліції стало питання підтримки законопроекту про військову повинність — він регулює пільги для ультраортодоксальних єврейських студентів семінарії. Ліберман позиціонує свою партію як більш світську й вимагає, аби ультраортодоксальні євреї служили в армії на загальних засадах. Ліберман стверджує: «Я не шукаю способів скинути голову уряду. Також я не маю нічого проти ультраортодоксальної спільноти. Я за Ізраїль та єврейську державу, однак проти галахічної держави (та, що діє за принципами традиційного іудейського права, — ред.)»

Ультрарелігійні громади були звільнені від загальної військової повинності у 1948 році, відколи з’явилась держава Ізраїль. Нині чисельність їхніх представників сягнула 50 тисяч, пише The New York Times. Але після того, як у 2017 році Конституційний суд Ізраїля визнав дозвіл уникати військової повинності для ультраортодоксальних євреїв незаконним, партія «Наш дім Ізраїль» узялась розробляти новий варіант закону.

У вересні 2018-го Ліберман заявляв, що усі ізраїльтяни, досягнувши 18 років, мають відбути армійську або альтернативну службу в ЦАХАЛ (Армія оборони Ізраїлю), і виступав за скасування поправок до закону про загальну військову службу. «Євреї служили у Червоній Армії, і в британській армії, і завжди були лояльними щодо держав, де вони мешкали. Я не розумію, чому хареді (ортодоксальні євреї — ред.) не можуть служити в армії?», — заявляв він. Більш консервативним, традиціоналістським партіям така ідея не до вподоби.

Напередодні голосування у парламенті 29 травня Нетаньяху визнав, що йому не вдалося досягнути компромісу із Ліберманом. Міністр охорони довкілля Ізраїлю Зеєв Елькін заявив, що «немає іншого вибору, крім як провести нові вибори через нетерпимість Лібермана й відмову ухвалити тисячі компромісів, які пропонувалися упродовж минулого тижня».

Беньямін Нетаньяху (в центрі) та депутати правих сил так і не змогли сформувати коаліційний уряд, Єрусалим, Ізраїль, 29 травня 2019 року
Фото:

EPA-EFE/ABIR SULTAN

Що це означає для Нетаньяху?

Не досягнувши згоди з Ліберманом, Нетаньяху звертався й до інших політичних сил, зокрема лівих, але так само невдало. На поступки Ліберману прем’єр не піде ще й тому, що йому дуже потрібна підтримка релігійних партій, таких як блок Яхадут ха-Тора, які на виборах у квітні здобули 17% голосів.

Повторні парламентські вибори — це вимушений крок, до якого вдався Нетаньяху, аби не втратити право формувати коаліцію. Якби він цього не зробив, президент Ізраїлю міг би доручити справу лідеру найбільшої опозиційної фракції Бені Ганцу.

До вересневих виборів Беньямін Нетаньяху залишиться при владі, якщо Верховний суд не вирішить, що прем’єру час іти у відставку. Це пов’язано з тим, що зараз проти Нетаньяху ведеться розслідування у низці справ — про шахрайство, корупцію й брехню під присягою. Також його звинувачують у тому, що він нібито приймав подарунки від заможних бізнесменів в обмін на позитивний імідж у пресі. Хоча сам прем’єр усі закиди заперечує, вони усе ж можуть підірвати довіру до нього на виборах у вересні.

В історії з повторними виборами до ізраїльського Кнессету зацікавлені і США: Дональд Трамп, друг і союзник Нетаньяху, напередодні оголошення про повторні вибори писав: «Сподіваюся, усе спрацює на користь формування коаліції, і я з Беньяміном зможу продовжити співпрацю між Америкою й Ізраїлем — сильнішу, ніж будь-коли». Одним з останніх виявів цієї «дружби» було визнання суверенітету Ізраїлю над Голанськими висотами на сирійсько-ізраїльському кордоні.

Поділитись: