Відомий шоумен і телеведучий Сергій Притула, 30-й номер в списку партії «Голос», робить перші кроки в політиці. Так вийшло, що ці кроки він робить на милицях, бо напередодні зламав ногу — танцював. Кандидатське посвідчення, каже, поклав вдома на поличці — як нагадування про новий етап у житті, і переконує, що у політиці йому поки що подобається все. 

Сергій Притула розповів Громадському, що думає про своє майбутнє депутатство, президента Зеленського, рейтинги «Голосу», вплив олігарха Віктора Пінчука і чому не припинить озвучувати мультики, навіть якщо стане депутатом.

Посвідчення кандидатське з собою?

Воно лежить вдома на поличці — як нагадування про те, що є ще один етап у житті.

Як вже можете оцінювати цей етап? Що подобається, що не подобається?

Поки що все подобається. Нова сфера для мене. Я до політики завжди був дотичний, але не влазив глибоко, хоча регулярно ті чи інші сили кликали у свої ряди. Але не було ніякого відчуття, що це саме ті люди, з якими хочеться крокувати в одному напрямку і потім про це не пошкодувати. 

Зараз я опинився в команді тих людей, яким я максимально симпатизую, які підтримують мене, з якими ми дивимося в одному напрямку.

А рейтинги сьогоднішні подобаються? Соціологія показувала Голосу 8%, а от вчора-позавчора вийшли дослідження КМІСу і «Рейтингу», там в одному 6%, а в іншому не дотягує до прохідного бар'єру.

Я думаю, що це не зовсім відповідає реальному стану справ. Принаймні, це єдиний такий рейтинг, який я бачив за останній місяць.

Але обидва показують, що динаміка пішла вниз.

До виборів ще більше тижня, шальки терезів будуть хитатися в різні боки. Наше завдання зараз — закусити вудила, як коники, і далі робити свою справу. Ці хитання рейтингів мене не дуже бентежить, тому що я максимально впевнений у кінцевому позитивному результаті.

Якщо говорити про те, що є запит на нові обличчя. От, здається, є нова партія, немає олігархів, немає старих політиків, все те, що ви хочете. А немає високого рейтингу. Це не бентежить?

В нас просто є зараз на виборах одна партія, яка намагається максимально задовольнити попит людей на нові обличчя. Щоправда, ці люди беруть не так своєю харизмою, своїм списком, як харизмою свого беззаперечного лідера Володимира Олександровича Зеленського, який на своєму авторитеті і на своєму бренді заводить цих людей. 

Ми робимо акцент трохи на іншу справу. Ми не намагаємося експлуатувати максимально чи то мій образ, мою популярність, чи того самого Вакарчука. Звичайно, ми є локомотивами цього списку. Але ми намагаємося показати людям, що голосувати треба не за лідера, як це в нас завжди прийнято. У нас завжди іменні партії і блоки. Ляшка, Тимошенко, Гройсмана, Порошенка і так далі. Ми намагаємося сказати: друзі, ознайомтесь, будь ласка, з нашим списком. подивіться на наших фахівців.

Можливо, цей шлях є незвичним.

І виявляється, що не так багато людей, яким це потрібно взагалі. 

Я вважаю, що не треба намагатися сподобатися всім. Треба чітко викристалізувати свою цільову аудиторію, яку ти потім не розчаруєш. Найстрашніше, що може бути — не виправдати сподівань людей, які тебе обирають у парламент. А ось своєю роботою потім завоювати прихильність тих, які голосували за когось іншого, — ось це набагато цікавіша історія.

Кандидат у народні депутати від партії «Голос» на парламентських виборах Сергій Притула, Київ, 12 липня 2019 року
Фото:

Громадське

Робота в такій партійній структурі для вас, якщо порівнювати з роботою в медіа, на комерційних проектах, багато в чому відрізняється?

Так. Трошки рутинніше, відверто кажучи. Хоча якщо говорити про мою роботу на телебаченні, то сама присутність у кадрі під час зйомки якоїсь програми — це вершина айсбергу. Наприклад, зйомкам шоу «Хто зверху» передують 9 місяців підготовки. 9 місяців ми працюємо, щоб потім за 9 днів це все відзняти.

Так гарно накладається на виборчу кампанію і вибори.

Тут, насправді, те саме. достатньо багато рутини, але я тішуся, що люди, які у вас за спиною, знають свій фронт робіт, що вони це роблять не нудно. Тут дуже здорова атмосфера.

А от ефективність роботи? 

Ефективність ми побачимо після 21 липня. Я точно знаю, що ми не працюємо спустивши рукава і не виїжджаємо тільки на авторитеті Вакарчука. У нас кожного дня перші 50 чоловік зі списку десь є. Від Слов'янська і Краматорська, до Херсона, Миколаєва, північ, схід, захід. Люди постійно мігрують, це не броунівський рух, він не хаотичний, він чітко розписаний. Люди в полях.

Я, наприклад, вчора був у Переяславі-Хмельницькому. Прийшли люди, і я по спілкуванню з ними розумію, що в невеликі міста до людей, які роками, десятиліттями ходять на вибори, в принципі ніхто не приїздить, не бачачи в них якоїсь перспективи. А з цими людьми потрібно розмовляти. Потрібно дати якусь надію на те, що будуть позитивні зміни.

Доводиться вчитися сприймати правильно, що приходить людина, яка в тобі бачить єдину можливіть вибалакатися і вилити всю свою лють і агресію на все, що відбувається в країні. І хоча я ніколи не був у владі, я тільки претендую на те, щоб туди потрапити, в мені люди вже бачать якесь номінальне зло, на якому треба зірвати свої емоції. 

Вчора був дуже показовий випадок. Жіночка достатньо гучно висловлювала мені своє незадоволення життям, що в неї таке життя через таких, як я. «Що ти думаєш, ти такий розумний і ми маємо всі за тебе проголосувати?». Я запитався, чому саме на мене спрямована агресія, адже я приїхав пояснити, що ми, наша команда партії «Голос», збираємося робити у парламенті, щоб зробити її життя кращим, аніж те, яке їй робили ті, за кого вона голосувала раніше. Знаєте, що сказала жінка? Вона сказала: а я раньше ні за кого і не голосувала. Я на ті вибори ніколи не ходила.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ усе про позачергові парламентські вибори

А от що відповідати цій жінці? Що ви, Сергій Притула, будете робити у Верховній Раді?

Як мінімум, ходити на роботу.

Але цього мало.

Ви знаєте, цього насправді не мало. Якщо ви подивитеся на присутність депутатів у парламенті в п'ятницю...

Я дивлюся, я знаю.

У мене є, наприклад, знайомий депутат, Борислав Береза, який регулярно займається такою справою, як робить селфі в кінці робочого дня у п'ятницю, на якому, зазвичай, 15-18 чоловік з 423, якщо не помиляюся, які би мали бути на робочому місці. Тому ми і пропонуємо зміни до регламенту роботи парламенту, за які я буду кістьми лягати. Вже давно можна було ввести ту саму сенсорну кнопку для індивідуального голосування, щоб депутати не скакали, як зайчики, по залу і не були багаторуким Шивою, який встигає за 8 чоловік проголосувати. Має бути відповідальність за відсутність на голосуваннях. Ти маєш ходити на роботу.

Але цього все одно недостатньо. От ви для себе вже планували комітет, в якому будете працювати?

Вам відповісти чесно чи щоб сподобатися глядачеві?

Чесно.

Чесно — куди партія пошле, туда Сєрьожка і піде.

А так, щоб сподобатися?

Я себе вважаю одним з рядових бійців партії. В нас у цьому сенсі достатня демократія, і багато рішень приймаються колегіально. Я не буду своїми індивідуальними забаганками ламати партійну стратегію. 

Я би себе однозначно хотів би бачити в одному з трьох комітетів. Перше — це свобода слова. Другий — це «оборонка». Третій — це, можливо, протидія корупції. Але в нас достатня кількість фахових людей по останньому напрямку. Думаю, що вони там можуть бути кориснішими. Знову ж таки, якщо Рома Костенко, який однозначно в прохідній частині списку, буде вважати, що він максимально корисний в комітеті оборони, то нехай краще він йде.

Чи достатньо просто бути класним пацаном, приходити на засідання, бути в комітеті, чи, все-таки, в тій самій «оборонці» треба глибше розбиратися? От у Вакарчука було два ефіри тиждень-два тому — з Тимошенко і Гриценком. І обидва були, м'яко кажучи, для нього не дуже успішними. Бо Тимошенко його затягла на свою територію — тарифи, а Гриценко його почав ловити на цифрах — ви не знаєте цифр, нема чого йти в політику.

Я розумію, що в Анатолія Степановича є велика проблема — він не розуміє, якого чорта якийсь музикант і якийсь комік мають набагато вищі рейтинги, аніж він, такий принциповий, чесний офіцер. Він не розуміє, що любов і довіра, яку ми завойовували своєю роботою, не купується за гроші і так далі. Вона завойовується роками своєю чесною працею. 

І коли ви, журналіст, мені кажете, що Вакарчук недолуго виглядав у спілкуванні з Тимошенко, я хочу запитатися у вас: чому ви так само продовжуєте маніпулювати цією картинкою? Адже жоден не копає трошки глибше, а сприймає тільки поверхнево. Вакарчук міг і не знати, скільки коштує тисяча кубів газу, на відміну від людини, яка підписувала такі газові контракти, які ми вихаркали ще донедавна. 450 доларів за тисячу кубів — це не Юлія Володимирівна підписувала, яка з 97 року в парламенті? З 97го — 22 роки. Так, вона на зубок знає — ціна на гречку, капусту, бараболю, газ і електрику.

Я не намагаюся маніпулювати. Але ви прекрасно бачите, що це розійшлося і розлітається,і в цьому дуже зацікавлені інші партії, щоб це ширити. Чи вчите ви зараз цифри бюджету? Скільки бюджет становить?

Зараз я з вами закінчу спілкування, і мене чекають в офісі. Я буду займатися тим самим, чим я займаюся кожного божого дня. Я поглинаю якісь гігабайти інформації, в мене скоро голова трісне. Я намагаюся не поверхнево, а трошечки глибше розбиратися в тому, як функціонують ті чи інші процеси і в роботі парламенту, і в питаннях реформ. Юра Бугай, з яким ми вчора їздили — ми всю дорогу проговорили про медичну реформу, до якої він має безпосереднє відношення як один з тих людей, які її імплементували в життя країни.

Ви недавно з лікарні. Що ви думаєте про медичну реформу?

Я думаю, що все хороше легко не дається. Я знаю, що в суспільстві зараз одні підтримують медичну реформу, інші на неї сильно нарікають. Я маю свою думку, що все-таки дії правильні. Інша справа, що вони не можуть привести до одразу яскравого, позитивного ефекту. 

Нам потрібно степ бай степ дійти до якогось фінального правильного результату і дати людям можливість все-таки закінчити те, що вони розпочали. Я, коли зламав ногу, мав можливість побувати в трьох медичних закладах. Спочатку мені накладали гіпс в Карпатах, в маленькій лікарні, потім я переїхав до Києва.

Розкажіть, як ви зламали ногу.

Я танцював. Я завжди погано танцюю.

Аж настільки?

Я перевершив навіть свої очікування. Я підслизнувся. Короче, нецікава історія, як людина на рівному місці вагою свого тіла ламає собі ногу і рве зв'язки. 

Знаєте, що цікаво? Я навіть про це пост хороший написав, спрямовний на адресу своїх хейтерів. Я вітав українців з Днем Конституції, перебуваючи на лікарняному ліжку. Я виставив у соцмережі фотку своєї палати, де я лежав в очікування хірургічного втручання. І там люди мені понаписували такого: ти такий-сякий, відірвався від людей. Ти хочеш бути депутатом? Що ж ти не лікуєшся в простій лікарні? Зажрався! Треба бути скромнішим.

А я в цей момент лежу в тернопільській університетській лікарні. Обласна лікарня в Тернополі, на периферії. Просто заввідділенням, головний лікар — вони не чекають, коли реформа прийде і їм щось зробить. Вони самотужки, силами свого бюджету, силами міського бюджету, можливо, якимись людьми, які жертвували якісь гроші, зробили так, що в них відділення виглядає так, ніби ми дивимося «Доктора Хауса». Не треба завжди казати: ось, медична реформа на місцях щось не робить. На місцях дуже багато залежить від очільників медичних установ безпосередньо.

Кандидат у народні депутати від партії «Голос» на парламентських виборах Сергій Притула, Київ, 12 липня 2019 року
Фото:

Громадське

Ви прийшли в партію з телевізійного холдингу олігарха Пінчука. Є вплив Пінчука на «Голос»?

Я його не помічаю.

Є чи немає?

Я такого не помічаю. Якщо ви десь помітите, то скажіть. Я як людина, яка його в житті ніколи особисто не бачила і ніколи з ним не спілкувалася, взагалі не знаю, які можуть бути методи впливу.

Гроші дає на фінансування партії?

В принципах партії «Голос» не лежить бажання отримати гроші від усіх, аби тільки побільше. Є певні критерії, в кого ми готові взяти кошти на передвиборну агітацію, на функціонування партії, а в кого — ні. 

І ті люди, які нам дають, частину з них я знаю особисто, більша частина — це ті, з ким особисто Вакарчук проводив перемовини. Частина з них є в публічній площині. 

Ви побачите там людей, яких прийнято називати selfmade. Це люди, які заробляють на ринку інвестицій. Це люди, які заробляють в ІТ-сфері. Борисов, ресторатор — людей годує. Від таких людей не прикро брати гроші, тому що вони створили самі себе, в них чистий, прозорий і успішний бізнес, і вони готові вкладати свої кошти в партію.

А Пінчук створив сам себе? Від нього надійшов такий внесок — його взяли чи повертали?

Пінчук входить у десятку найбагатших людей країни, і за ним закріпилося слово «олігарх». Не тільки меценат, філантроп, але ще й олігарх. Від олігархів ми не беремо гроші, тому що потім ми будемо змушені їх відпрацьовувати. А ті люди, які нам дають зараз гроші, їм не потрібно, щоб ми їх потім відпрацьовували. Вони просто хочуть, щоб у парламенті були люди, які приймуть такі закони, які будуть спільною територією і спільними правилами для всіх, без зайвих преференцій.

А яка домовленість з телеканалом? Якщо ви в Раду не проходите, ви повертаєтся працювати?

Я буду продовжувати співпрацювати з холдингом StarLightMedia, конкретно з «Новим каналом», навіть у разі проходження в Верховну Раду.

А як ви це бачите?

Закон України про діяльність нардепа не забороняє мені у вільний від основного місця роботи час займатися творчістю.

Але це безкоштовно.

Чому?

Ви можете отримувати за це гроші?

Так, можу. Я можу читати відкриті лекції і отримувати за це гроші. Я можу випускати книги і отримувати за це гроші. Я можу вести телепрограми і отримувати за це гроші. Це не володіння якимось бізнесом. Це моя голова, мій рот і те, чим я завжди заробляв на життя.

А вийде поєднувати? 

А у вас є сумніви в тому, що я вмію вдало розпоряджатися своїм часом?

Просто сфери дуже різні.

Я минулого року відпрацював 130 концертів з «Вар’ятами», знявся в 70 з лишнім програмах на трьох каналах — ICTV, Новий і СТБ. Я мав поїздки в зону бойових дій.

Але ви не були депутатом.

Якщо я стільки всього встигав, то робота в парламенті не стане для мене якимось нездоланним викликом. У мене навіть жінка зараз більше тішиться з однієї простої причини: вона рада, якщо чоловік буде з понеділка по п'ятницю в Києві.

Але все-таки, за нинішніми рейтингами, в Раду ви не проходите. 

Той рейтинг, про який ви сказали, дійсно не дуже вселяє надію, але це зараз таке катання на гойдалках. Я знаю, скільки приблизно треба, щоб потрапити напряму, і щоб потрапити за певних обставин. Це далеко не ті 13-15 відсотків, які говорять деякі псевдожурналісти у своїх ютуб-каналах, перемішуючи моє ім’я з матюками і маніпулюючи якимись неправильними цифрами.

А скільки?

Щоб потрапити напряму, може вистачити в районі 10-10,5 відсотків за умови, що партії, які зайдуть у парламент, сумарно наберуть менше, ніж 80 відсотків голосів. Ті голоси, які дісталися партіям, що не пройшли в парламент, потім діляться пропорційно між партіями, які зайшли. До того ж я зараз хоч і на 30 місці, але, де-факто — на 29-му, тому що в нас одна людина зі списку вибула, шанси ще виросли.

А ви не романтизуєте роботу депутата?

Я працював на різних роботах. Я був посудомийником, протирав підлогу.

Багато депутатів кажуть, що вона дуже нудна і рутинна дійсно.

Зона комфорту формується твоїм ставленням до того, що ти робиш. Мій підхід до будь-якої праці виглядає однаково, чим би я не займався. Розділи плюси і мінуси між собою, мінуси мінімалізуй, плюси — гіперболізуй. І тоді все добре, тоді все подобається.

Я зараз із захопленням влився у цю тему, я пізнаю для себе дуже багато нового. Я знаю, що якщо я проходжу в парламент, мені там сумно не буде. Мені буде дуже цікаво, і цілком ймовірно, що це може бути новий виток у новій кар'єрі.

Щодо ефективності роботи. Людина з поламаною ногою, вчора — Переяслав, сьогодні — Біла Церква, завтра — Житомир. Це не пов'язано з просіданням рейтингу? Ось останній козир — Притула.

Це те, що було заплановане заздалегідь. Моє 30 місце — це не лише мотивація для виборця якомога більше голосів віддати «Голосу», щоб Притула пройшов. Це, насамперед, була ще мотивація для мене. 

Немає нічого простішого, аніж зайти в прохідний список, сісти і чекати, коли тобі на блюдечку принесуть мандат. Ціль, насправді, не в тому полягала, а в тому, щоб бути максимально корисним тій когорті людей, з якими я в одній команді. І щоб якомога більше з них пройшло, я маю докласти максимум зусиль. Тому в мене були прописані роз’їзди і по сходу України, і по півдню, і центральна частина, і телеефіри, і радіо, і журнали, і все що завгодно. 

Але та нога, яка мене в один момент підвела, вибила мене з колії на два тижні. Тому я дуже багато упустив і страшенно злий на себе. Я дуже хотів поїхати на схід України, про який чомусь кажуть, що в нас там немає підтримки чи ми на них уваги не звертаємо. Я знаю, як там люди чекали.

У вас немає жодного мажоритарника на Донецьку і Луганську область.

Це є проблема, погоджуюся з вами максимально. Принцип кадрового партійного підбору полягав не в кількості, а в якості. Я не кажу, що там немає хороших людей, які б могли нас представити, яких би ми хотіли підтримати. Я кажу, що швидкоплинність і просто галоп...

То ви не встигли перевірити чи відібрати?

Ми не встигли перевірити і опрацювати всіх і вся. Десь, в певних регіонах, нам було простіше, тому що там були ще попередні напрацювання, була когорта людей, підтримкою яких ми заручилися вже давно, заздалегідь — і Вакарчук, і я. Я тішуся, що і Слава, і номінаційний комітет партії, який розглядав людей і по списку, і на мажоритарці, прислухалися до моїх порад щодо того, кого включити в список, кого підтримати на мажоритарці.

У нас на Херсонщину один мажоритарник. Так, це проблема. Але я, все-таки, прихильник того, що нехай це буде одна людина на область, аніж ми спробуємо своїми мажоритарниками засіяти весь регіон, а потім в нас будуть репутаційні ризики.

Ну от погодьтеся, що це виглядає, коли ми говоримо про нову і відповідальну політику, то залишити такі регіони, як Донецька і Луганська область, без жодної альтернативи (а ми знаємо, хто там обирається і хто там, імовірніше всього, пройде) — трохи безвідповідально.

Я з вами погоджуюся і не заперечую. Насправді точно те саме, що ви мені зараз кажете, я казав штабним. Але я не в складі номінаційного комітету. Я навіть не знаю, хто туди входить. Я знаю, що там є Вакарчук. Прізвища інших людей навіть ніде і ніколи не називалися, щоб уникнути впливу на їхні рішення, щоб ними не маніпулювати. Я точнісінько так само, як і будь-який інший кандидат, якого ви бачите в списку, проходив через сито номінаційного комітету, через внутрішню безпеку. Раптом за мною є такі гріхи, за які потім партійцям буде соромно. Слава Богу, пройшов.

Яка зарплата в депутата?

Якщо я не помиляюся, в межах 30 тисяч гривень.

Це багато чи мало для вас?

Цього занадто багато для Атоса, але надто мало для графа де ля Фер.

А для Сергія Притули?

Це, очевидно, не той рівень зарплати, до якого я звик. 

Саме тому ви будете працювати над телепроектами?

Один з аспектів, чому я зараз готовий балотуватися до парламенту — я фінансово незалежний. В мене немає спокуси голосувати, тому що мені якийсь дядя випише за це премію. Я не бідна людина, в мене життя, слава богу, склалося, я маю достатню кількість заощаджень, якісь кошти обертаються, працюють.

Переб’єтеся, якщо що, 5 років?

Та ні, я їх безбідно точно проживу. По-перше, вищезгаданий закон не забороняє мені озвучувати мультики, які я так люблю озвучувати. Щоправда, до цього всі гроші, які я заробляв на мультфільмах, я скеровував на дітей, на благодійність. Зараз треба буде задуматися, чи мені цих грошей буде вистачати, які я буду заробляти в Раді, чи, можливо, ті мультики скеровувати вже на своїх дітей. 

Я не хочу втрачати можливості працювати на телебаченні, займатися якимись супутніми творчими процесами, тому що це буде давати мені можливість залишатися фінансово незалежним. Це надзвичайно важливо для мене.

Кандидат у народні депутати від партії «Голос» на парламентських виборах Сергій Притула, Київ, 12 липня 2019 року
Фото:

Громадське

Тут що не день, якісь нові ініціативи від Офісу президента і від самого Зеленського, які підривають інфопростір. Люстрація, візит до Борисполя, це він виганяв чиновника. Ви на це як реагуєте?

Я вважаю, що Володимир Олександрович є людиною, яка дуже тонко розбирається в суспільних запитах, і він їх задовільняє.

Це гра на публіку?

Ні, це спроба показати, хто в домі господар. Насправді, він не перший і не останній, хто себе так поводить. Пригадайте Віктора Андрійовича Ющенка і його перший візит після обрання президентом у Донецьк. Ви пам'ятаєте діалог з Ландиком?

Ні, зараз не дуже.

Підніміть, загугліть. Віктор Андрійович чітко показав одному зі стовпів Донбасу, хто господар новий у хаті. Петро Олексійович Порошенко ніколи собі теж не забороняв якусь різкість у висловлюваннях до людей, які не сприймали його слова як аргумент до негайного виконання. За Федоровича я взагалі мовчу, там була окрема риторика і поведінка. 

Нічого нового у діях Володимира Зеленського на посаді я не побачив. Кожен президент, який приходить, одразу намагається сподобатися широким верствам населенням і, насамперед, показати чіткість, різкість, жорсткість характеру. Якщо для цього треба вигнати секретаря якоїсь міськради, ну, це вибір президента, він же президент. Що хоче, то робить.

Ну от сама ідея люстрації всіх чиновників, включно з депутатами каденції Порошенка — це що?

Я думаю, що так закладені одразу кілька посилів. По-перше, цей законопроект, коли його подавали, було зрозуміло, що теперішня Рада не розгляне, він обов'язково буде повернутий на доопрацювання. Одним словом, це вже буде питання наступного скликання. 

Я критично ставлюся до цієї ініціативи по люстрації людей, які працювали з лютого 14-го року по 19-й. Не в останню чергу тому, що, звичайно, і в оточенні колишнього президента, і в Кабміні, і на багатьох інших посадах були люди, які, можливо, принесли трошки більше шкоди, аніж користі, суспільству та економіці, проте є люди, які зарекомендували себе чесними реформаторами, і мені особисто як громадянину було би прикро, якби під цю люстрацію потрапив, а він має всі шанси потрапити, Макс Нефьодов, який нещодавно очолив митницю.

Щоправда, представник президента у Верховній Раді вселив певні надії. Він сказав: ми всі так жваво обговорюємо проєкт закону про люстрацію, про який заявив Зеленський, але ніхто з вас ще не читав цей проєкт закону. І так воно і є. Вони його ніхто ще в очі не бачили. Давайте ми спочатку його розглянемо, а потім вже будемо розставляти крапки на “і”.

А з приводу самої ідеї — це частково не те саме, що робить партія «Голос», коли вирішила не брати до себе у список чинних нардепів?

Якщо ми прийняли для себе принцип, що ми ведемо нові обличчя у владу, по списку як мінімум, то ми маємо цього дотримуватися. Запит на оновлення в суспільстві присутній. Ми хочемо його задовільнити і показати — окрім тих людей, які працювали і їм не вдалося, у нас є люди, яких ми готові завести, і в них вийде.

Вибори, ви проходите, стаєте народним депутатом. Як ви уявляєте перший день в Раді?

Не дуже корисно, відверто кажучи.

Там мало корисного. Там відкриття сесії, хор співає.

Так. Тобто це такий парад, фестиваль, всі ходять, тішаться, радіють. 

Але там вже заходить велика фракція «Опозиційної платформи - За життя», які відтепер ваші колеги.

Я сподіваюся, що вона зайде не в тому розмірі, на який вони сподіваються. І дуже хочеться сподіватися, що вони зайдуть в глибоку і безпробудну опозицію і всі ці 5 років десь просидять собі в куточку, може за колонами. В них там намолене місце є за колонами, у тих хлопців, колишніх регіоналів.

Якщо в парламент заходить той чи інший уламок «Партії регіонів», це означає тільки одне. Це означає, що всередині країни ми дуже погано працюємо з просвітницькою діяльністю. Соціологи показують, що понад 88 відсотків прихильників «За життя» не вважають РФ країною-агресором. Чому вони так вважають? Мабуть, тому, що їх еліти, за які вони голосують, скеровують їм подібні меседжі. Дуже хотілося б, щоб таких людей в парламенті було якомога менше. 

Я дуже сподіваюся, що очільникам партії «Слуга народу» вистачить мудрості не створювати коаліцію з такими людьми. Інакше це викличе дуже серйозний резонанс і сплеск у суспільстві. Це може бути страшно, якщо знову до влади приведуть тих людей, через яких почався Майдан.

А «Слуга народу» в коаліції з «Голосом»?

Дуже далека перспектива зараз говорити про це. Ви ж самі зараз намагаєтеся розбити мою віру в наші рейтинги, називаючи якісь незрозумілі для мене цифри. Давайте ми доживемо до 22 числа, подивимося на результати виборів. Ніхто нічого поки що не розуміє. Вилами по воді писана історія. 

Можливо, «Слуга народу» зайде з таким відривом, що їм взагалі нікого не треба буде. Можливо, їм вистачить тих пропозицій, які вони вже мають. Юлія Володимирівна, мені здається, там тільки ще «Чардаш» на акордеоні не заграла, щоб сподобатися Зеленському, натякаючи, що йому потрібен досвідчений прем'єр. Два рази вони спробувала, ще дно не пробила. Нарешті з третього вона спробує.

Ми дискутуємо всередині команди про різні варіації роботи в парламенті, але ми хочемо дочекатися, все-таки, конкретної конфігурації на шахівниці парламентській.

Поділитись: