Голова Вищого антикорсуду Олена Танасевич (праворуч) та президент України Володимир Зеленський під час брифінгу з нагоди початку роботи суду, Києві, 5 вересня 2019 року
Фото:

Гонтар Володимир/УНІАН

100 днів минуло від запуску Вищого антикорупційного суду. Попри те, що його історія тільки починається, цей суд вже можна назвати особливим. ВАКС замкнув коло антикорупційної системи в Україні. Судді пройшли жорсткий відбір, зокрема сито міжнародних експертів, а до їхньої доброчесності ставили надвисокі вимоги.

Історія суду почалася задовго до його запуску 5 вересня 2019 року. Тож Transparency International Ukraine вирішила згадати, як розгорталася битва за незалежний Антикорупційний суд в Україні. У партнерстві з hromadske ми зібрали історію цієї інституції зі спогадів людей, які так чи інакше причетні до такого унікального досвіду України.

Бойове хрещення, опір і самоусунення суддів

Про потребу реформувати судову систему йшлося давно. Коли детективи Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) передали перші обвинувальні акти, тодішні судді не були готові розглядати справи такого масштабу.

«Ще у 2016 році ми зрозуміли, що створені раніше суди не зможуть об’єктивно розглядати такі справи. Коли судді постійно слухали справи щодо крадіжок та вбивств це одна категорія. Зовсім інша — щодо топчиновників, які мають вплив і зв’язки та можуть фактично розв'язати питання на будь-якому рівні», — каже прокурор, заступник голови САП Максим Грищук.

На початку резонансних розслідувань самі детективи та прокурори не могли зважити, наскільки потужну владу має фігурант корупційних схем.

Детектив Володимир — з першої хвилі набору детективів. Разом з іншими він розслідував так звану «газову справу». Згадує про один з показових обшуків:

«Десь за пів року від початку розслідування ми вилучили серед документів листи та запити, надіслані нами до державних органів, яких за місцем проведення обшуку не мало бути в принципі. При цьому йшлося не про один чи два запити до одного органу, а про низку. І це наочна ілюстрація того впливу, який мають підслідні нам особи. Чим далі ми просувалися, тим більшою ставала протидія та спроби загальмувати розслідування».

Схожих викликів не очікували й судді. На засідання щодо підозрюваних у корупції посадовців приходила чимала група підтримки: народні депутати, міністри, 5-7 адвокатів. Кожна справа — майже щоразу інформаційна кампанія проти суддів, детективів та прокурорів. 

Щомісяця збільшувався розрив між кількістю проваджень у роботі та обвинувальних вироків.

«За півтора року моніторингу розгляду справ НАБУ ми відвідали 450 судових засідань. З них майже кожне друге знімалося з розгляду. Основні причини — це участь суддів у розгляді інших справ, їхні відпустки, лікарняні чи відрядження. Через це багато проваджень "провисало"», — коментує Вадим Валько, аналітик секретаріату Ради громадського контролю при НАБУ.

Стало очевидно, що судова система в тодішньому стані не може впоратися зі справами топкорупціонерів. До того ж, станом на 2017 рік, судам повністю довіряло всього 0,5% людей, а частково — 6,5%. Так з’явилася ідея створити Антикорупційний суд із прозорим конкурсним відбором, гарантіями безпеки для суддів та виключною юрисдикцію справ НАБУ та САП. Але передбачити, що вона стане реальністю, було важко.

Законопроєкти та тиск міжнародних партнерів

У 2017 році у Верховній Раді депутати зареєстрували декілька законопроєктів про Антикорсуд. Один із них пропонував створити антикорупційні палати при судах, а не окрему інституцію. 

Проте і громадяни, і міжнародна спільнота спостерігали роботу НАБУ та САП, яка не мала бажаного фіналу — справедливих вироків у справах топкорупції. Як пояснював тодішній народний депутат, автор альтернативного законопроєкту Єгор Соболєв, «якщо люди найближчим часом не побачать, що правосуддя приходить до топкорупціонерів, то народ знову вибухне».

Вимога створити незалежний Антикорсуд з’явилася у заявах міжнародних партнерів та, зокрема, серед вимог Міжнародного валютного фонду для продовження кредитування.

А президент Петро Порошенко намагався переконати, що створення такого суду в Україні — це марна справа, яка не матиме очікуваного ефекту. Адже антикорупційні суди існують хіба що в Уганді.

«Україна не повинна допустити, аби зв’язки та кумівство відігравали роль у тому, як в Україні ведеться правосуддя. Президент Порошенко розуміє нагальність ситуації, однак його пропозиція щодо палати в нинішній судовій системі не спрацює», – наголосив під час свого перебування в Україні Хосе Уґас, тодішній голова правління Transparency International.

Виконавчий директор ТІ Україна Андрій Боровик згадує, як завдяки активній позиції громадськості про Антикорупційний суд почали говорити всі:

«Влада опиралася ідеї незалежного суду, що розглядатиме справи винятково топчиновників. І цей страх був цілком зрозумілий: з новою інституцією “зам’яти” справу стане в рази важче або неможливо. Завдяки позиції низки інших організацій вдалося посилити тиск на президента — як напряму, так і через міжнародних партнерів».

Нині народний депутат, а тоді директор ТІ Україна Ярослав Юрчишин одним із перших долучився до адвокації запуску Антикорупційного суду.

За його словами, міжнародні організації особливо активно почали включатися після виступу Порошенка на конференції YES восени 2017 року, де президент заявив, що всі суди мають бути антикорупційні, та, як результат, отримав критику з вуст міжнародників.

«Країни, де верховенство права замінено на владу впливових осіб, зазвичай слабкі та вкрай нестабільні. Це також є ключовим для бізнес-клімату. Тому для України важливо завершити судову та антикорупційну реформи, зокрема запровадити чіткі правила та сильні інституції, щоб ніхто не міг бути вищим за закон», — вважає Манфредас Лімантас, менеджер сектору «Верховенство права та боротьба з корупцією» Представництва ЄС в Україні.

Своє слово сказала і Венеційська комісія, яка 9 жовтня 2017 року оприлюднила висновок щодо чинних законопроєктів про Антикорупційний суд, розкритикувавши їх, та запропонувала президенту внести власну ініціативу в парламент. Зокрема, йшлося про необхідність участі міжнародних експертів у відборі суддів. Ці висновки спровокували піврічну дискусію про склад Громадської ради міжнародних експертів та право вето при доборі.

Відбір суддів

7 червня 2018 року після затяжних баталій у комітеті та залі Верховна Рада таки ухвалила Закон України «Про Вищий антикорупційний суд». І аж 2 серпня Порошенко поставив підпис під документом. Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) одразу оголосила про початок конкурсу.

Після ухвалення закону розпочалася громадянська кампанія в регіонах, щоб залучити до участі в конкурсі найкращих фахівців.

«Ми були переконані, що доброчесні правники, які відповідають вимогам, повинні взяти участь у конкурсі на посади суддів ВАКС. Асоціація правників України спільно з Transparency International Ukraine організувала серію експертних дискусій, де розглядала процедури добору суддів і громадського моніторингу процесу. Такі обговорення були проведені у Києві, Львові, Харкові й Одесі», — згадує Ольга Лопушанська, координатор законопроєктної роботи Асоціації правників України.

До ВАКС подали документи 342 кандидати. З них 45% — судді, 34% — адвокати, 14% — науковці. Решта має сукупний стаж. До іспитів допустили 270 кандидатів. 

За відбором до Антикорсуду спостерігала вся країна. Крім Вищої кваліфікаційної комісії суддів, оцінювала кандидатів Громадська рада міжнародних експертів. ГРМЕ складається з 6 членів з бездоганною діловою репутацією та значним професійним досвідом, 4 з яких перебували на посаді судді, 2 — на посаді прокурора.

«Мені невідомо про жодну іншу країну у світі, яка б була настільки прозорою в цьому аспекті, як Україна. Лише подумайте про це — ми ставили запитання чинним суддям про їхнє майно, декларації, податкові справи. І все це можна подивитися на Youtube», — прокоментував цей процес сер Ентоні Хупер, голова ГРМЕ.

Напередодні співбесід ТІ Україна, Центр протидії корупції, Фундація DEJURE та Автомайдан проаналізували майно, бізнесові та політичні зв’язки кандидатів.

«Ми виявили 55 сумнівних кандидатів зі 113, які раніше успішно склали іспит, і запропонували кандидатам оприлюднити документи, щоб спростувати статус "негідних" бути антикорсуддею. Таких відповідей отримали 7, що їх опублікували на сайті з юридичним коментарем та передали ГРМЕ. Зрештою міжнародники заблокували 49 кандидатів», — пояснив юридичний радник Transparency International Ukraine Олександр Калітенко.

ГРМЕ обговорила 49 сумнівних кандидатів із ВККС, і лише 7 претендентам вдалося пройти далі. Серед тих, хто покинув конкурс — «судді Майдану», кандидати із сумнівними статками чи етичними порушеннями.

У квітні 2019 року президент Порошенко призначив 38 суддів новоствореного Вищого антикорупційного суду. Суддя-спікер ВАКС Віра Михайленко зізнається: впевненість у тому, що все вдасться, з’явилася вже після присяги народові України.

Депутати вже нового складу парламенту мусили виправляти скандальну норму закону, згідно з якою Антикорсуд, замість виключної юрисдикції справам НАБУ та САП, міг отримати понад 3500 корупційних справ зі звичайних судів.

Така навала проваджень могла паралізувати роботу суду, а очікування вироків топкорупціонерам знову б затягнулося на невизначений термін. У вересні 2019 року депутати все ж ухвалили зміни до законодавства. Це була одна з рекомендацій Венеційської комісії.

hromadske – незалежне медіа, створене журналістами. Ми зможемо розказати більше історій, якщо ви підтримаєте нас. Долучайтеся до спільноти друзів hromadske на Спільнокошт.
Учасники перших зборів суддів Вищого антикорупційного суду голосують у Києві, 7 травня 2019 року
Фото:

Гонтар Володимир/УНІАН

Олену Танасевич (ліворуч) обрали головою Вищого антикорупційного суду під час перших зборів суддів Вищого антикорупційного суду, Київ, 7 травня 2019 року
Фото:

Гонтар Володимир/УНІАН

Історія тільки починається

Вищий антикорупційний суд працює 100 днів та поки оголосив лише кілька обвинувальних вироків. Натомість детективи та прокурори кажуть, що порівнювати є з чим, і зміни вже помітні.

Виконавчий директор ТІ Україна Андрій Боровик поділяє запит суспільства на «посадки», та все ж переконаний — роль ВАКС не лише у цьому: 

«Жага до “посадок” є абсолютно виправданою. Попередня влада дала забагато надії своїми гучними обіцянками. Проте мета справді чесного суду — виносити справедливе рішення про засудження особи або про її виправдання».

На думку детектива НАБУ Віталія, який розслідував можливі «схеми» на Східному гірничо-збагачувальному комбінаті та НАЕК Енергоатомі, після початку роботи Антикорсуду з’явилося більше конструктиву:

«Судді ВАКС намагаються розібратися в суті корупційної схеми. Зрозуміти, в чому дійсно є інтереси держави в конкретній справі. Навіть якщо рішення ухвалюють не на користь слідства, аргументи зрозумілі».

«Громадськість очікує швидких показових процесів, журналісти гучних подій, якими можна зацікавити цю ж громадськість, а професійні учасники часто намагаються використати й тих, і інших для забезпечення позитивного результату своїй позиції. А суд просто системно виконує покладені на нього завдання і здійснює правосуддя. Формування довіри населення — це тривалий і складний процес», — каже суддя-спікер Вищого антикорупційного суду Віра Михайленко.

Ярослав Юрчишин додає: «До моменту, коли вироки та виправдання не стануть системою, говорити про дієвість рано. Але досвід України насправді унікальний. Бо наша антикорупційна структура будувалася в куди більш збалансованій екосистемі стримувань і противаг, ніж азійська (наприклад, індонезійська) та східноєвропейська (Румунія)».

Об’єктивну картинку результатів роботи НАБУ, САП та Антикорупційного суду ми навряд чи зможемо отримати раніше, ніж за рік. Тож суспільство має набратися терпіння, щоб нарешті побачити результат: «посадки» та виправдувальні вироки, які неодмінно будуть.

Як запускали Антикорсуд

Незалежні завдяки вам

Ми працюємо незалежно від політиків та олігархів. Наша журналістика існує завдяки вам. Ви можете підтримати нас, а ми зможемо продовжити розповідати, що насправді відбувається.

Поділитись: