ENRU

«Німецького домінування у Мінському процесі ніколи не було» — французька дослідниця

Новачок у політиці, новий президент Франції Емануель Макрон, маючи надзвичайну популярність на батьківщині, відверто критикує російського лідера Володимира Путіна, іронізує з того, як Дональд Трамп заперечує зміни клімату, і демонструє все, аби довести — він готовий провадити Європу вперед і боронити європейську єдність.

Під час зростаючого популізму і євроскептицизму європейці покладають чимало сподівань на господаря Єлисейського палацу. Чого чекати українцям? Якою буде політика Макрона у Східній Європі та роль у Нормандській четвірці?

Про це Громадське говорило з Марі Мендра — ключовим французьким аналітиком з питань Східної Європи та Росії, професоркою Паризької школи міжнародних відносин, авторкою книги «Російська політика. Парадокс слабкої держави».

Французька дослідниця Марі Мендра Фото: Євгеній Даценко/Громадське

Новообраний президент Франції Еммануель Макрон відверто критикує Росію, він є новою силою, яка має змогу об’єднати Європу. Чого очікувати від залучення Франції до вирішення конфлікту Росії і України?

Франція пройшла крізь безліч політичних перетворень. Ми маємо нового президента, якого ще рік тому ніхто не знав. Доти він 18 місяців був міністром економіки, але на цій посаді французи його не помічали.

Макрон — нове обличчя, він розумний та наразі дуже популярний. У другому турі за нього проголосувало 66% виборців. Навіть за умов низької явки, це приголомшливий результат для політика, якого ще рік тому ніхто не знав.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Партія Макрона перемогла: зміна не лише облич, але й трендів

За винятком трьох-чотирьох політиків, французький уряд повністю оновився. Новообрані урядовці широкому загалові невідомі. Це кардинальні зміни в урядових інституціях Франції — у новій Національній Асамблеї (парламенті Франції — ред.) 75%, якщо я не помиляюся, ніколи раніше не були депутатами.

Ми хочемо зрозуміти, що відбувається, чому так довго існувала прірва між соціальними та політичними потребами французького суспільства і тим, що пропонував старий політичний клас.

Емануель Макрон ніколи не опікувався питаннями безпеки та зовнішньої політики, для нього це унікальний досвід. Незважаючи на те, що він швидко вчиться, усе ще попереду. По-друге, наразі складно щось передбачити, адже Франція не єдиний гравець у Європі.

Гадаю, Макрон прагне створити дещо нове, і, як на мене, це слушне рішення. Він не намагається побудувати нову націоналістичну політику Франції у відносинах з Росією чи Сполученими Штатами. Він наголошує, що хоче побудувати таку європейську зовнішню політику, яку підтримає Франція.

Іще один цікавий момент, на який мало хто звернув увагу: Макрон змінив назву Міністерства закордонних справ Франції на Міністерство європейських та закордонних справ. Тож Європа виходить на перше місце і вже не вважається закордоном. Це великі політичні зміни. Старий консервативний клас — крайні ліві та крайні праві — які мають своїх депутатів у парламенті, змушені будуть визнати, що за Макроном стоїть більшість, тож діятиме він рішуче.

Він щирий прихильник Європи, серед його радників є люди, які були депутатами Європарламенту. Тому він дотримуватиметься проєвропейського вектору. У міцному франко-німецькому тандемі Президент співпрацює з Ангелою Меркель, що є новим трендом для європейської політики.

Якщо пам’ятаєте, Франсуа Оланд або його попередник Ніколя Саркозі, будували лінію лобіювання французьких інтересів, частиною якої була, наприклад, операція в Малі. Вони намагалися створити образ сильного європейського лідера, та мали чітку позицію у відносинах з Росією та Сполученими Штатами.

Ми сподіваємося на зміни і віримо, що вони будуть позитивно сприйняті Європою. Нам потрібно продовжувати працювати пліч-о-пліч, і Мінські перемовини є одним з найкращих прикладів такої співпраці.

Макрон є щирим прихильником Європи і, найімовірніше, дотримуватиметься проєвропейського вектору Фото: EPA/MATHIEU CUGNOT

Якою буде політика Макрона щодо України та Росії? Фінансова підтримка України, чи глибше залучення до Франції Нормандського формату? Наразі ми бачимо відкриту конфронтацію і супротив Макрона політиці Путіна.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ми знаємо, хто все почав»: що Макрон сказав Порошенку в Парижі?

Я думаю, що останніми роками позиція Франції щодо путінської Росії дуже чітка і зрозуміла. Після анексії Криму та початку війни на сході України французький уряд не залишався байдужим. Конфронтація з Росією — це факт. Чи не кожна західна демократія нині має складні стосунки з Москвою, і Франція не є виключенням. 

Макрон має думати, як підтримуючи дипломатичні відносити з Москвою, водночас співпрацювати з Україною, Грузією, Молдовою та іншими країнами східного партнерства, і не турбуватися про реакцію Росії.

Цим Емануель Макрон опікується нині — відокремлення російської політики стосовно України від політики європейської. 

Чи варто чекати змін та більшого залучення? Франція завжди була країною, яка піклується переважно про південні кордони, Середземномор’я, ніж про Східну Європу, де лідирує Німеччина.

Саме на цій проблемі я завжди наголошую. Мені ніколи не подобалося неефективна політика Франції у Центральній Європі, щодо нових членів ЄС, таких як Польща, Угорщина, Чехія та країни Балтійського регіону. Я вважаю, що ми можемо побудувати конструктивні взаємовідносини. Але відновлення тандему з Німеччиною є добрим знаком.

Приділяти багато уваги меншим країнам ЄС ніколи не було французькою звичкою, особливо в питаннях безпеки. Нині ж під загрозою опинилася наша власна безпека, не лише через дії Кремля в Україні, а й через кібер-атаки, втручання у вибори тощо.

Мені здається, що французи та французький уряд стали краще розуміти безпекові питання. Це інформація, це біженці, це проблеми транснаціональної злочинності та злочинної діяльності в цілому. Гадаю, зараз ми маємо краще розуміння ситуації і ЄС має намір надалі ефективніше протистояти кібератакам. Дуже багато роботи планується саме за цим напрямком.

Як я розумію, проблема Емануеля Макрона полягає у тому, що попри усвідомлення необхідності співпрацювати з іншими європейськими партнерами та країнами-членами НАТО, він хоче зберегти ідентичність Франції та мати водночас нормальні відносини як з Володимиром Путіним так і з Дональдом Трампом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НавіщоМакрон зустрічається з Путіним?

Незважаючи на його прагнення, співпрацювати з обома лідерами одночасно складно з багатьох причин. Окрім робочих стосунків, з Путіним можливі й інші варіанти діалогу. Саме тому наприкінці травня у Версалі відбулася їхня зустріч.

Ймовірно, саме тому він запросив Дональда Трампа відсвяткувати День Бастилії 14 липня у Франції. Таким чином Макрон зможе зрозуміти, як поводитися з Трампом віч-на-віч, аби показати Адміністрації та американському суспільству, що вони можуть порозумітися. Ми поважаємо інститут президентства і нам важливо мати добрі стосунки з Дональдом Трампом.

Кожна західна демократія має нині складні стосунки з Москвою, Франція не є виключенням (на фото — російський президент Володимир Путін (ліворуч) під час зустрічі із своїм французьким колегою Еммануелем Макроном у Парижі) Фото: EPA/CHRISTOPHE PETIT TESSON

Чи на користь Україні те, що Макрон намагається конкурувати та в чомусь опонувати Трампу? Чи потрібне таке суперництво між союзниками? Як це вплине на залучення США до переговорів з Росією? 

Мені здається, що в Україні є певне нерозуміння Нормандського формату та Мінських перемовин. Усе почалося з Франції та з президента Франсуа Олланда, який запросив Володимира Путіна та Петра Порошенка взяти участь в урочистих заходах 6-го червня 2014 року. Це сталося одразу після анексії Криму та початку війни на Донбасі.  

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Три роки Нормандському формату: Чого ще чекати від домовленостей України-Росії-Франції-Німеччини?

Це було франко-німецькою ідеєю, утім Олланд не лише наслідував Ангелу Меркель. Колишній президент активно долучався до процесу, ба навіть брав на себе ініціативу. Німецького домінування у Мінському процесі ніколи не було, попри те, що Ангела Меркель відігравала важливу роль у перемовинах з Путіним з певних причин. Вона мала досвід співпраці з російським президентом багато років, навряд Олланд спілкувався з Путіним на такому рівні.

Для Макрона травнева зустріч з російським президентом була першою і, скоріш за все, він продовжуватиме риторику Олланда.

Ми й надалі слідкуватимемо за Нормандським форматом, оскільки Мінський процес — це не лише саміти, а й постійні перемовини на різних рівнях, не лише очільників урядів та держав. Гадаю, якогось прориву в переговорах з Росією щодо припинення вогню та роззброєння Донбасу чекати не варто.

Найбільшим питанням для французів, німців та американців є те, як довго Кремль планує лишатися на Донбасі, підживлювати конфлікт. Та як довго росіяни казатимуть, що новий політикум в Україні — це наслідок незаконного перевороту. 

Проблема в тому, що ми не маємо ніякого впливу на Володимира Путіна. Ми не можемо змінити його політику та нам дуже важко до цього призвичаїтися. Водночас ми повинні дотримуватися Мінського процесу, де ще дуже багато роботи.

Я вважаю, що нам також потрібно, щоб українська сторона була чіткою і зрозумілою у своїх бажаннях та в баченні майбутнього Донбасу, не лише завтра, але й через три, п’ять, десять років.

Макрон має намір продовжувати ініціативу активного залучення та участі Франції у вирішенні питання конфлікту на Донбасі, яку країна взяла на себе ще за часів президентства Олланда (на фото — французький президент Еммануель Макрон (ліворуч) та український президент Петро Порошенко під час зустрічі в Парижі) Фото: EPA/IAN LANGSDON

Ми досі чекаємо від українського Президента та уряду пояснень їхнього бачення та стратегії щодо Донбасу та переселенців.

Я думаю, ми маємо почути відповідь якомога швидше, адже навряд ситуація вирішиться в найближчі півроку. Запас маневрів дуже обмежений. Вирішальну роль відіграє не зміна Конституції, а реальне залучення та підтримка людей, як на окупованих, так і на підконтрольних Києву територіях Донбасу, що в майбутньому стане проектом для вільної та суверенної України.

/ Переклала Галя Рудик

Підписуйтесь на наш канал в Telegram