ENRU

«Ми знаємо, хто все почав»: що Макрон сказав Порошенку в Парижі?

9f5ecd140727cbd3a
Президент Франції Еммануель Макрон (праворуч) вперше зустрівся з президентом України Петром Порошенком (в центрі) Фото: EPA/IAN LANGSDON

26 червня відбулася перша зустріч президента Франції Еммануеля Макрона та президента України Петра Порошенка.

Український лідер міг очікувати теплого прийому: Макрон був єдиним з-поміж 4-х головних кандидатів у президенти Франції, який висловлював чітку критику політики Росії щодо України.

Після свого обрання новий французький президент кілька разів підтверджував свою жорстку позицію щодо Кремля.

Що означає зустріч французького та українського лідерів, і що Макрон сказав Порошенку – у матеріалі Громадського.

Політика метеора

Еммануель Макрон став найбільшою подією французької політики за останні роки – можливо, навіть, за останнє десятиліття.

Три роки тому цього 39-річного економіста і філософа мало хто знав – а тепер про нього все більше говорять як про «цунамі», яке перевертає французьку політику з ніг на голову.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Партія Макрона перемогла: зміна не лише облич, але й трендів

Це, без сумніву, успіх – але й гора відповідальності. Макрон може стати жертвою своєї популярності: протягом найближчих років він матиме широкі президентські повноваження, більшість у парламенті та лояльного прем’єр-міністра. Але це значить, що він ні на кого не зможе перевести відповідальність.Макрон не тільки впевнено переміг на президентських виборах у травні; його «Республіка в русі» здобула абсолютну більшість в Національній асамблеї на початку червня.

Ця двозначність визначає його політику. З одного боку, його стиль – прямота та чесність. Макрон є першим за багато років європейським лідером, який так багато говорить про європейську цивілізацію та цінності. Тому одразу показав зуби у спілкуванні з двома «мачо» світової політики, які для цінностей Європи стали загрозою: із Дональдом Трампом та Володимиром Путіним. Крім того, Макрон часто називає себе «нетерплячим»: він хоче швидких і конкретних результатів.

З іншого боку, йому притаманна обережність, адже ціна помилки дуже велика. Надто багато вірять в нього, — і надто сильним може бути ризик розчарування. Про це українським лідерам та дипломатам варто пам’ятати, будуючи свої відносини з Францією.

Франція — Україна — Росія: чого очікувати?

Всі, мабуть, пам’ятають зустріч Макрона та Путіна у Версалі, наприкінці травня. Французький «новий хлопчик» (вислів угорського прем’єра Віктора Орбана – чий неодиктаторський режим в серці Європи Макрона явно дратує) був упевненим, деколи дипломатичним, деколи дуже гострим на язик. Кремлівський «цар», натомість, виглядав дуже сконфужено – можливо, це був найменш впевнений публічний виступ Путіна за останні кілька років.

ЧИТЕЙТЕ ТАКОЖ Новий президент Франції: хто такий Еммануель Макрон?

Тоді на спільній прес-конференції (жанр максимально дипломатичний, де зазвичай політики грають в удавану ввічливість) Макрон здійснив жорстку атаку на російські пропагандистські канали, пов’язані з Кремлем – «RT» та «Спутнік». Під час президентської кампанії у Франції вони «не вели себе як органи преси та як журналісти; вони вели себе як органи впливу, пропаганди, причому брехливої пропаганди – не більше і не менше», — говорив тоді Макрон. Це були малоприємні слова про інструменти російської пропаганди в присутності головного її натхненника та керівника.

«Тоді Макрон зробив те, чого жоден інший світовий лідер ще не робив: він був дуже прямим і відвертим з Путіним, протистояв йому, хоч той стояв тільки в метрі від нього», — говорить у коментарі Громадському Ґабріель Арді-Франсон, французький політолог.

Макрон не збирається відступати від своїх критичних позицій щодо Кремля (на фото - Володимир Путін (ліворуч) і Еммануель Макрон під час візизу президента РФ до Франції у травні 2017 року) Фото: EPA/ALEXEY NIKOLSKY

«Від Макрона можна очікувати політики, яка відрізнятиметься від політики Олланда – і буде більш жорсткою і прямою, і менше шукатиме примирення з Росією», — додає він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Навіщо Макрон зустрічається з Путіним?

Якщо ж повернутися від тієї прес-конференції з Путіним до сьогоднішньої, з Порошенком, то можна побачити тенденцію: Макрон не збирається відступати від своїх критичних позицій щодо Кремля.

Зверніть увагу навіть на слова, які він вживав.

Крим — не просто анексований, а «захоплений силою», причому слово «сила» Макрон підкреслив інтонаційно. Це значно жорсткіше формулювання порівняно з іншими деякими французькими політиками, для яких навіть поняття «анексії» є неприйнятним.

Далі: війна на Донбасі — «справжня загроза для безпеки України, Європи і, я думаю, для самої Росії», — говорить Макрон. Думка, що війна може бути безпековою загрозою для самої Росії — явно для французів нестандартна; але важливо також те, що для Макрона очевидно: ця війна несе загрозу для європейського континенту.

Нарешті: «Ми знаємо, хто все почав, і чому ми в тій ситуації, в якій опинилися», — говорить Макрон, натякаючи на російську агресію. «Агресію здійснила аж ніяк не Україна», — просте та чітке формулювання, яке інколи так складно почути від деяких європейських дипломатів і політиків.

Утім, ці чіткі меседжі на підтримку України не означають, що Макрон піде на пряму конфронтацію з Путіним. Франція все одно шукатиме з Москвою компромісів – передусім щодо Близького Сходу. Але головне питання полягає в тому, на які компроміси Париж буде готовий піти, і чи буде в пакеті цих компромісів Україна.

Поки що пошук компромісів з Росією для Макрона пов’язаний саме з Сирією та боротьбою проти тероризму – а не з Україною. Наприклад, Макрон відійшов від позиції колишнього президента Франції, що сирійську кризу можна розв’язати тільки без Башара аль-Асада – нинішнього сирійського диктатора. Ця зміна викликала бурю негативних емоцій у людей, які вважають Асада злочинцем, але відкрила простір для можливих компромісів з Кремлем: Росія підтримує Асада всіма можливими засобами.

Однак щодо України позиція Макрона інша. Поки що він не сказав нічого, що продемонструвало його відхід від політики Олланда. Він хоч і шукає нових підходів до французької політики, поки що саме в українському питанні зміни наразі не є помітними.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Три роки Нормандському формату: Чого ще чекати від домовленостей України-Росії-Франції-Німеччини?

Схоже, саме завдяки йому наприкінці червня — на початку липня відбудеться нова зустріч у рамках Нормандського формату. На ній, окрім лідерів України, Франції, Німеччини та Росії будуть також представники ОБСЄ: Макрон хоче почути «об’єктивну» історію про те, що відбувається на Донбасі. Він також проштовхує ідею того, щоб перед зустріччю уже були підготовлені проекти документів — дорожніх карт, що можуть вести до деескалації.

Для нього важливий Нормандський формат та Мінські угоди. На відміну від американців, він поки не збирається шукати їм альтернативи. Макрон говорить про своє «нетерпіння» щодо цих угод: він хоче якнайшвидше побачити конкретні результати. Можливо, це наївно, — але, можливо, його енергія та «нетерпіння» допоможуть зрушити процес з місця.

Взагалі, у тих ситуаціях, коли у Макрона з’являться тема України, французький президент наголошує: між Парижем і Москвою немає згоди. З Путіним «ми маємо справжні точки незгоди, зокрема питання України», — сказав Макрон кілька днів тому в інтерв’ю кільком європейським газетам. «Я довго говорив йому в обличчя про міжнародні питання та про захист громадських організацій та свобод у його країні», - говорить він.

Його позиція – доносити свої меседжі відверто тим, кому він хоче їх донести.

Однак так само відверто він вестиме себе і з Україною. «Макрон може бути прямішим з Порошенком щодо питання виконання Мінських угод», — говорить Громадському Арді-Франсон.

Для французького президента дуже важлива чесність, готовність взяти на себе відповідальність, а не «ховатися за фразами на кшталт: це не наша провина, це їхня провина», — додає він.

З цим погоджується Ігор Решетняк, співголова Ukraine Action – асоціації українців у Франції. «Від Макрона слід очікувати позиції, що збільшення підтримки України залежатиме передусім від її бажання власноруч робити якійсь кроки, не обмежуючись апелюванням до того, що вона є жертвою», — вважає він.

Під час прес-конференції 26 червня ці меседжі звучали чітко: французький президент очікує “конкретних результатів” в українських реформах - передусім щодо боротьби з корупцією та реформи судової влади.

Це українські больові точки - і, схоже, тут Макрон добре поінформований. Він не є спеціалістом з України – але готовий оточувати себе професіоналами та до них дослухатися.

«Люди навколо Макрона досить компетентні. Міністр закордонних справ Ле Дріян і міністр оборони Ґулар: ці двоє знають, що відбувається на міжнародній арені. Цілком можливо також, що перед зустріччю Макрон говорив з Ізабель Дюмон (послом Франції в Україні — Громадське) – думаю, вона може його добре зорієнтувати щодо реалій в Україні та на Донбасі», — коментує Громадському Арді-Франсон.

Макрон також обіцяв «створювати робочі групи із залученням експертів та представників неурядових організацій для вироблення політики», — розповідає Громадському Решетняк. Тому, цілком можливо, вплив експертів-міжнародників на його політику буде більший, ніж за часи Олланда.

Макрон проговорює чіткі меседжі на підтримку України, але він точно не піде на пряму конфронтацію з Путіним і скоріше шукатиме компромісу з Москвою (на фото - український та французький президенти у Парижі 26 червня) Фото: EPA/IAN LANGSDON

Європа в русі

Інший важливий аспект Макронової зовнішньої політики – це Європа. Важко пригадати, коли Франція мала такого «проєвропейського» президента (і чи мала взагалі). Порівняно зі своїми попередниками Макрон видається «європейським глобалістом», який передусім переймається зміцненням Європейського Союзу, реанімації європейського проекту – передусім навколо цінностей та цивілізації.

Він говорить про «пріоритет захисту Європи та її союзників», і щодо цього пріоритету «ми не маємо нічим поступатися».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Канцлер єдності Європи: 10 фактів про Гельмута Коля

Німеччина тут – головний партнер. Макрон хоче «повернутися до духу співпраці, яка була між Франсуа Міттераном та Гельмутом Колем», — говорив він нещодавно в інтерв’ю європейським газетам. «Питання полягає ось у чому: чи буде Європа захищати свої засадничі цінності, які вона через цілі десятиліття поширювала в Європі – чи вона відступатиметься від них перед зміцненням неліберальних демократій та авторитарних режимів?».

У спілкуванні з Макроном українським політикам важливо доводити свою європейськість. Причому європейськість реальну, базовану на справах, а не на словах. Макрона розчаровує неоавторитарний тренд у таких країнах як Угорщина, Польща чи Чехія – а тому для нього тим більше важливою може бути тема України – як нового форпосту демократії в Східній Європі.

У цьому сенсі Макрон ближчий до нинішніх німецьких політичних еліт: чесність для них є ключовою цінністю, хитрощів та спроб ввести в оману вони не сприйматимуть.

Про це варто пам’ятати, спілкуючись із «маленьким принцом» французької політики.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram