Сьогоднішні щедрі ініціативи ПіС були б неможливі, якби їхні попередники не проводили політики «затягування пасів»
Фото:

EPA-EFE/LESZEK SZYMANSKI

Польська економіка демонструє одні з найвищих темпів розвитку у ЄС — 4,7% ВВП. І це у часи безпрецедентної розбудови соціальних програм та зниження пенсійного віку. У чому причина економічних успіхів уряду партії «Право і справедливість», яка керує Польщею останні 4 роки?

Коли у 2016 році уряд партії «Право і справедливість» запроваджував програму «Родина 500+» — по 500 злотих щомісячних доплат (близько 120 євро) на другу та кожну наступну дитину до досягнення повноліття незалежно від рівня прибутків сім'ї — польська опозиція заламувала руки.

«Якщо ці обіцянки будуть реалізовані, то наступний рік буде роком великих проблем для бюджету», — пророкував колишній прем’єр та гуру польської трансформації 90-х років Лєшек Бальцерович.

«Цю програму не вдасться довго утримувати, вона тільки заохочуватиме людей відмовлятися від роботи і жити на соціальну допомогу», — це прогноз від лідера ліберальної партії «Сучасна» Ришарда Петру в 2017 році.

Програма «Родина 500+» діє вже протягом трьох років, але польська економіка не тільки не занепала, а збільшила темпи зростання до 4,7% у першому кварталі 2019 року. Швидше в ЄС зростають тільки економіки Угорщини та Румунії, середньоєвропейський показник — 1,5%.

Хоча вплив «Родини 500+» на зайнятість серед жінок у маленьких населених пунктах залишається дискусійним, програма не призвела до зростання відсотку населення, яке живе з соціальної допомоги.

У 2019-му дія програми була поширена на всі родини, навіть тільки з однією дитиною. Цим самим кількість бенефіціарів програми зросла з 2,5 до майже 6 млн сімей. Вже наступного року на неї доведеться витратити близько 10 млрд євро з бюджету.

Але цим подарунки від ПіС полякам у виборчий рік не обмежуються (13 жовтня в Польщі відбудуться парламентські вибори). У лютому лідер партії Ярослав Качинський пообіцяв зменшення прибуткового податку на 1%, його скасування для молоді до 26 років, а також тринадцяту пенсію — 250 євро — для кожного пенсіонера. А до цього було ще скасування пенсійної реформи — тепер польські чоловіки знову виходять на пенсію у 65 років, а жінки — в 60.

Усі ці щедрі проекти, які прихильники називають полегшенням соціальних трансферів, а противники — банальним роздаванням грошей та купуванням голосів, могли б зробити дірку в бюджеті і більш заможних західних країн. На диво, польська економіка не тільки не занепала, а процвітає. Середня зарплата зросла до 1200 євро, тоді як інфляція тримається на рівні 2,9%. Безробіття за даними Євростату не перевищує 4%. Авторитетне німецьке бізнес-видання Handelsblatt називає економічні здобутки поляків дивовижними, а телеканал Euronews говорить про золотий вік польської економіки.

То чому ж, незважаючи на «роздавання» грошей, передбачення лібералів у Польщі не справджуються?

Шопінг на 61% ВВП

Всі амбітні ініціативи потребують міцного фундаменту. Сьогоднішні щедрі ініціативи ПіС були б неможливі, якби їхні попередники не проводили політики «затягування пасів». Уряди «Громадянської платформи» у 2007 – 2015 роках ставили на розвиток бізнесу, залучення іноземних інвестицій, максимальне використання євросоюзних фондів до розбудови інфраструктури. Неоліберальні реформи, серед яких підвищення пенсійного віку, допомогли Польщі стати єдиною країною ЄС, котра уникла рецесії під час світової економічної кризи 2008 – 2012. Проте залишили у поляків відчуття, що зростання добробуту країни розподіляється дуже нерівномірно. Звідси, зокрема, перемога ПіС у 2015 році — партія від початку обіцяла допомагати біднішим верствам населення.

На користь поляків грає також великий внутрішній ринок — польським підприємцям простіше збувати свої товари, ніж хоча б сусідам з Литви і Латвії. Тому не дивно, що головним мотором зростання польської економіки протягом останніх років є внутрішній попит.

«Можливо, рацію мав Джон Мейнард Кейнс (англійський економіст, критик неокласичної теорії вільного ринку, прибічник урядового стимулювання попиту, а також контролю за кредитами і валютою — ред.) — стимулювання попиту це запорука зростання економіки, - говорить Кароль Токарчик з аналітичного осередку Polityka Insight. - Всі дослідження показують, що настрої польських споживачів покращуються з місяця на місяць завдяки соціальним ініціативам ПіС та низькому безробіттю. Питання, як довго триватиме цей ефект».

Внутрішнє споживання відповідає сьогодні за 61% польського ВВП, це набагато вище за середній показник по ЄС та більше нагадує реалії американського ринку. Цей відсоток наступного року, імовірно, зросте через розширення програми «Родина 500+» та зростання зарплатні нетто. Завдяки останнім реформам ПіС прибутки пересічної польської родини з двома дітьми зростуть навіть на 7%, і ці гроші буде витрачено на продукти споживання, медичні та освітні послуги. Не можна також не згадати про динаміку польського ринку нерухомості — тільки протягом перших трьох місяців 2019 року поляки у семи найбільших містах купили 10 тисяч нових квартир загальною вартістю понад мільярд євро за готівку.

У 2019-му дія програми «Родина 500+» (доплати на другу та кожну наступну дитину) поширили на всі родини, навіть тільки з однією дитиною (на фото — Варшава, 5 червня 2019 року)
Фото:

EPA-EFE/PAWEL SUPERNAK

Український внесок

Важливим компонентом польського економічного дива є широкий доступ до відносно недорогої та широкопрофільної робочої сили. Польська середня зарплатня хоч зростає, проте досі залишається майже вдвічі нижчою за німецьку. У ситуації, коли польське суспільство старіє, а молоді поляки досі часто шукають щастя на заході Європи (за кордоном проживає 2 мільйони громадян, більшість з них виїхали після вступу країни до ЄС), дедалі більш важливим елементом польської економіки стають іммігранти.

Протягом року на польському ринку праці задіяні 2,5 мільйони іноземців, серед них 80% — громадяни України. Українці мають 200 тисяч дозволів на проживання у Польщі, у 2018-му подали 262 тисячі заявок на дозвіл на роботу та 1,4 мільйони декларацій про тимчасове працевлаштування. За даними Національного банку, робоча сила з України відповідає за 0,3 – 0,9% зростання ВВП Польщі.

Окрім українців, на роботу до Польщі масово їдуть білоруси та молдавани. Останніми роками друге місце за кількістю виданих дозволів на роботу обійняли непальці, зростає індійська та пакистанська діаспора. Поза традиційним сільським господарством, будівництвом та сектором хатніх робіт іноземці працюють на фабриках, у транспорті, логістиці та сфері послуг. Іммігрантів працевлаштовує щоп’ята польська фірма, у випадку великого бізнесу — щотретя.

До того ж, останніми роками мігранти забезпечують близько 3,5% надходжень до Фонду соціального страхування. Зараз у фонді зареєстровані 624 тисячі іноземців, з яких 470 тисяч українців. Внески від них у 2018 році вперше за десятиліття дозволили фонду виплатити пенсії полякам, не звертаючись по допомогу до держбюджету.

Проте кількість іноземних працівників, яка різко зросла у 2015 – 2017 роках, найближчим часом радикально не збільшиться. На заваді стає міграційна бюрократія та відкриття ринків праці сусідніми, більш заможними країнами, насамперед Німеччиною.

Майже 80% іноземців на польському ринку праці — громадяни України (на фото — робітники збирають врожай помідоорів на фермерському полі у Східній Польщі, 25 серпня 2014 року)
Фото:

EPA/WOJCIECH PACEWICZ

Як довго триватиме свято

Переманювання працівників-мігрантів — не єдина загроза для польської економіки. Польський ринок є дуже залежним від німецького — до західних сусідів йде 28% польського експорту, а німецька економіка протягом кількох кварталів поспіль демонструє тенденцію до вповільнення зростання. Німці сильніше за поляків постраждають у випадку жорсткого Брекзиту та торговельної війни між США та ЄС.

Друга загроза — розтягнуті наслідки скасування пенсійної реформи. Рік за роком пенсійні виплати все більше обтяжуватимуть Фонд соціального страхування, який змушений буде просити про допомогу з держбюджету. Вже за кілька років ця допомога почне з’їдати навіть 5% польського ВВП. Поки що ці кошти уряд намагається принаймні частково перекинути на приватних підприємців — для них обов’язкові виплати до Фонду наступного року зростуть на 15%.

«Німецьке сповільнення не обов'язково вплине на Польщу, — вважає Кароль Токарчик. — Як показує практика, за падінням німецького РМІ — індексу настроїв менеджерів — йде падіння польського РМІ, проте за падінням німецького темпу зростання виробництва не обов'язково йде спад у Польщі. Куди більш загрозливим є наслідки відміни пенсійної реформи. Поки що їх злагоджує потік іммігрантів, проте чим далі — тим більш відчутні вони будуть. З іншого боку, можливо, низькі пенсії спонукатимуть працівників довше залишатися на ринку праці, а працедавців — охочіше розміщувати вакансії для осіб віком 60 плюс».

Проте навряд чи полякам можна розслабитися. «Якщо попередні уряди заощаджували для майбутніх поколінь, то вже кілька років поляки живуть коштом цих поколінь», — вважає аналітик Ягеллонського клубу Павел Мусялек.

У колонці, опублікованій після перемоги ПіС на травневих виборах до Європарламенту, Мусялек доводить: соціальні ініціативи ПіС це не винагорода для поляків за зусилля років трансформації, а передчасне закінчення цього процесу.

Замість реформувати систему охорони здоров'я та освіти ПіС банально сипнув грошей людям, щоб більше людей могли купувати ці послуги у приватних компаній. Що, звісно, знижує градус суспільного напруження, проте не розв'язує проблем. Це не будівництво держави добробуту західноєвропейського типу, а віддалення від Заходу.

Але поки що свято триває. Наприкінці серпня польський уряд попередньо схвалив проект бюджету на 2020 рік.

При запланованому зростанні економіки 3,7% і витратах у 100 мільярдів євро це перший фінансовий план країни від 1990 року, який не передбачає існування бюджетного дефіциту. ПіС потребує оптимістичної атмосфери — вже у жовтні поляки обиратимуть парламент, і правляча партія робить усе, щоби зберегти однопартійну більшість.

Авторка: Олена Бабакова
Поділитись: