Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв під час мітингу на честь його перемоги на президентських виборах в Астані, Казахстан, 27 квітня 2015 року
Фото:

EPA/IGOR KOVALENKO

Нурсултан Назарбаєв, який правив Казахстаном майже 30 років, склав із себе президентські повноваження. Але влада, як і раніше, в його руках. Громадське публікує матеріал Новой газеты в межах партнерства незалежних медіа Східної Європи.

Останній чинний президент на Євразійському континенті, який прийшов до влади ще за Радянського Союзу, Нурсултан Назарбаєв керував Казахстаном майже 30 років, і в 2015 році — на останніх виборах — отримав 97,75% голосів. А в 2020 році, здавалося, він піде на нові вибори.

Щоправда, вже в 2018 році люди почали щось підозрювати: Назарбаєв «перепрошив» схему влади і посилив Раду безпеки, наділивши голову повноваженнями чи не більшими, ніж у лідера держави.

До того ж, у Назарбаєва є президентська партія, яку мало не повністю контролює парламент. І все ж його відставка 19 березня стала цілковитою несподіванкою для всієї країни.

Назарбаєв пішов у прямому ефірі під час звернення до нації.

В апаратній телеканалу «Хабар 24» забули вимкнути звук, тому після перших слів Назарбаєва про відставку за кадром пролунав схвильований подих і зойк «йо-майо!».

Президент Казахстану оголосив про рішення залишити свій пост, оскільки, за своїми власними словами, зробив усе, щоб республіка оговталася від наслідків розпаду СРСР і вийшла на світову арену, як великий гравець.

Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв (ліворуч) та президент США Дональд Трамп під час спільної прес-конференції у Білому домі, Вашингтон, США, 16 січня 2018 року
Фото:

EPA-EFE/OLIVIER DOULIERY/POOL

Водночас Назарбаєв підкреслив, що «до кінця своїх днів» залишиться у всіх на виду — як голова Радбезу. Своїм основним завданням він при цьому бачить проведення майбутніх виборів так, щоб його курс був продовжений. Поки що т.в.о. президента стане спікер Сенату Касим-Жомарт Токаєв, присягу він складе вранці 20 березня.

Завдання перед Назарбаєвим стоїть нетривіальне, оскільки за 30 років при владі він майстерно прибрав з політичної дошки Казахстану всі великі фігури, але водночас не залишив жодного політика, якого в повній мірі можна було б назвати наступником.

У найближчому оточенні найочевиднішою фігурою на престол виглядає старша донька президента Даріга Назарбаєва, депутатка Сенату. Формально ніщо не заважає їй висунутися на найближчих виборах.

Інша справа, що з ім'ям Назарбаєвої останнім часом пов'язано кілька скандалів. Остання доповідь правозахисників з «Євразійської демократичної ініціативи» була присвячена тому, що донька президента могла виводити на рахунки в Австрії десятки мільйонів доларів (сама Даріга доповідь ніяк не коментувала). До того ж, у Даріги Назарбаєвої мало безпосереднього досвіду управлінця: вона жодного разу не була ні акимом (керівник адміністрації в Казахстані — ред.), ні спікером парламенту.

Це, звісно, не так важливо, якщо Нурсултан Назарбаєв вкаже на неї пальцем — особливо з урахуванням того, що де-факто він все одно залишається з великою кількістю повноважень і в статусі глави Радбезу може заблокувати будь-яку президентську дію.

Та відсутність альтернативи може зіграти і злий жарт з конструкцією назарбаєвського режиму. Президент як і раніше тримає в своїх руках всі силові структури, а також наділив їх повноваженнями в будь-який незрозумілій ситуації вмикати режим інформаційної блокади в країні.

Але навіть серед силовиків є щонайменше рівновеликі Назарбаєвій фігури — наприклад, голова Комітету національної безпеки Карім Масімов. Питання лише в тому, чи притримає він свої амбіції (Масімов — колишній прем'єр-міністр) заради збереження всієї конструкції.

Т.в.о. президента Казахстану, спікер Сенату Касим-Жомарт Токаєв, 27 березня 2017 року
Фото:

EPA-EFE/STRINGER

Головне, що ситуація в Казахстані нині не така райдужна, як розписав Назарбаєв у своєму прощальному зверненні. Так, у країні є столиця Астана, яка нагадує чи то Дубай, чи то Париж, чи то все разом — але в інших містах зростає соціальне невдоволення. Та й в Астані неспокійно: взимку у халупі згоріли п'ять дівчаток, чиї батьки змушені були вночі піти на роботу, — і це призвело до небувалого соціального вибуху і протестів по всій країні.

Дійшло до того, що жінки в регіонах приходили навіть до приймальні президентської партії з вимогою відставки Назарбаєва — нечувана останніми роками зухвалість.

Президент тоді поспіхом відправив у відставку уряд — вперше в історії, — але й це не допомогло, оскільки люди відчули слабкість Лідера нації і лише посилили свій тиск.

На світовій арені всі досягнення Назарбаєва затьмарилися перед вбивством у 2018 році в центрі Алмати призера Олімпіади в Сочі з фігурного катання Дениса Тена: стало очевидним, що за райдужною вітриною внутрішній хаос став неконтрольованим. До того ж, Назарбаєв не наважився прибрати міністра внутрішніх справ Калмуханбета Касимова, чим спровокував у свій бік ще більшу критику.

Звичайні мешканці країни ніколи не пробачать Назарбаєву події у місті Жанаозен: у 2011 році після багатомісячного страйку нафтовиків на заході країни поліцейські відкрили вогонь по демонстрантах, убивши щонайменше 17 людей (неофіційно список жертв нараховує до сотні людей).

Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв (ліворуч) та президент Росії Володимир Путін під час зустрічі у Москві, Росія, 27 грудня 2017 року
Фото:

EPA-EFE/ALEXANDER NEMENOV/POOL

А головною помилкою стала цілковита зачистка опозиції, яка зробила режим повністю закостенілим (усі спроби вийти на вулиці припинялися жорстко — аж до затримання журналістів у 2016 році).

Головного ворога Назарбаєва, олігарха Мухтара Аблязова, заочно засудили до довічного ув'язнення, але так і залишився для режиму нездоланним.

З іншого боку, хоча для прихильників того ж Аблязова і будь-яких незадоволених громадян відставка Назарбаєва вважається перемогою, тут перший казахстанський президент перехитрив, здається, всіх. Він, як і раніше, зберіг владні важелі, але водночас трохи менше, ніж повністю, виправдав свою репутацію. Тепер його згадуватимуть не як душителя свободи або людину з культом особи, яка вихваляється своїми досягненнями на світовій арені, а як людину, яка добровільно залишила нехай і не найважливіший, але все-таки перший пост в країні.

Своє бажання увійти в історію переможцем Нурсултан Назарбаєв виконав.

Поділитись: