ENRU

5 причин, чому проблема міграції може розвалити Євросоюз

28-29 червня в Брюсселі відбувається саміт Євросоюзу. Головна тема ― міграція. Країни ЄС не можуть домовитися про спільну політику щодо мігрантів та біженців. Усередині Євросоюзу формуються окремі блоки з протилежними інтересами, а держави ― колишні партнери ― сваряться дедалі голосніше. Напередодні саміту Ангела Меркель закликала країни до компромісу, заявивши, що його відсутність може розвалити ЄС. Чому тема міграції стала каменем спотикання ― розбиралося Громадське. 

1. Проблема не в кількості мігрантів, а в браку спільної політики та солідарності.

У 2015 році, в розпал так званої «кризи біженців», до Євросоюзу прибув понад мільйон мігрантів. Від того часу кількість утікачів невпинно падала ― якщо в першій половині 2016-го Середземним морем до берегів Європи дісталися понад 200 тисяч мігрантів, то цьогоріч їх було 42 тисячі (для порівняння, це розмір середнього українського райцентру).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Європа намагається зупинити потік мігрантів

Однак опитування свідчать: питання міграції незмінно залишається одним із тих, які хвилюють європейців найбільше. Проблема не в кількості мігрантів і шукачів притулку, а в тому, що в Євросоюзі немає одностайності щодо того, як їх приймати та розподіляти.

2. Стара система розподілу мігрантів застаріла, а нову бойкотує Східна Європа.

Де-юре в ЄС досі чинна так звана «Дублінська система» розподілу біженців. Згідно з нею прибулі до Євросоюзу мають подавати прохання про притулок у тій країні, до якої прибувають уперше. Це створює найбільше навантаження на держави Середземномор'я ― Італію, Іспанію та Грецію, ― які приймають у рази більше мігрантів, ніж країни з сухопутними кордонами. Ці держави роками скаржаться на несправедливість системи й прагнуть змінити її.

У 2015-му, в розпал міграційної кризи, Євросоюз ухвалив нову квотну систему розподілу біженців. Відповідно до неї всі країни-члени мали прийняти певну кількість мігрантів ― залежно від свого розміру та населення. Однак держави Східної Європи, так звана Вишеградська група ― Угорщина, Польща, Чехія та Словаччина ― відмовилися це робити. Аргументувавши тим, що мігранти з Африки та Близького Сходу є загрозою для їхніх переважно білих і християнських суспільств.

Акція перед Європейським парламентом у Брюсселі, Бельгія 27 червня 2018 року. Учасники виклали паперові кораблики з хештегом #ChangeDublin та закликали лідерів Євросоюзу продемонструвати європейську солідарність щодо біженців, змінивши «Дублінський регламент», яким визначається країна ЄС, що відповідатиме за розгляд клопотання прохачів притулку; мігранти шукають міжнародного захисту відповідно до Женевської конвенції і директиви ЄС про процес відбору Фото: EPA-EFE/STEPHANIE LECOCQ

3. Міграційне питання розкололо ЄС по вісі «захід-схід» і «південь-північ» .

Бойкот квотної системи державами Східної Європи викликав обурення західних країн, які звинуватили їх у браку солідарності. Утім, очолювані націоналістами Угорщина та Польща стоять на своєму і не погоджуються приймати мігрантів, навіть попри загрозу штрафів, які на них може накласти Євросоюз.

Таким чином, протистояння між заходом та сходом в ЄС посилюється. І це на додачу до нинішнього розколу між півднем та північчю. Середземноморські країни протестують, що багаті північні сусіди залишили їх напризволяще з потоком мігрантів. А Німеччина, Австрія та скандинавські країни звинувачують італійців і компанію в тому, що їхні кордони надто «діряві», а мігранти через них таки «просочуються» до заможніших регіонів ЄС.

Через те, хто має приймати мігрантів, окремі члени ЄС дедалі голосніше сваряться між собою. Франція та Іспанія різко розкритикували Італію за її відмову прийняти два кораблі з мігрантами ― це рішення ухвалив новий популістський уряд на Апеннінах. У Римі відповіли, що вважають це добрим знаком, мовляв, нарешті інші країни Європи звернули увагу на проблеми Італії.

4. На темі міграції спекулюють праворадикальні, популістські та євроскептичні партії.

Через брак консенсусу всередині ЄС у багатьох країнах зростає популярність праворадикальних партій, які рішуче виступають проти мігрантів. В Австрії та Італії ці політичні сили вже прийшли до влади. Є ймовірність високого результату праворадикалів і в раніше гостинній до біженців Швеції, де вибори відбудуться восени.

Популістські та націоналістичні партії часто грають на емоціях і страху виборців перед мігрантами. Спекуляції на цій темі лише збільшують рейтинг, тому компроміси не в їхніх інтересах. Вони також схильні звинувачувати Євросоюз у бідах власної країни, а це ще більше розхитує і без того неміцний блок.

5. Один із символів ЄС — Шенгенська угода — під загрозою. 

Через нездатність 28 країн Євросоюзу домовитися про єдину політику щодо мігрантів, усередині окремих країн дедалі голосніше звучать пропозиції діяти одноосібно.

Так, коаліційний партнер Ангели Меркель у Німеччині, міністр внутрішніх справ Горст Зеєгофер дав їй час до кінця тижня на пошук загальноєвропейського рішення щодо мігрантів. Якщо цього не станеться, він обіцяє відновити контроль на зовнішніх кордонах Німеччини і не пускати небажаних мігрантів.

Інші країни, безсумнівно, візьмуть за приклад Німеччину — «двигун» ЄС, — а це означатиме кінець Шенгенської угоди. Вільне пересування людей ― один із символів Євросоюзу. Якщо між країнами знову з'являться кордони, сенс існування ЄС буде під питанням.

Мігранти прибувають до порту Катанія, Італія, 13 червня 2018 року Фото: EPA-EFE/ORIETTA SCARDINO

Якими можуть бути рішення?

Одним із рішень, яке окремі країни запропонували напередодні саміту, було створення так званих «таборів» для мігрантів за межами ЄС. У них мали б розглядати заявки шукачів притулку і лише після цього пускати відібраних біженців до Євросоюзу. Однак жодна з «третіх країн» наразі на це не пристала ― лівійські та албанські лідери рішуче відкинули таку можливість. Про Україну також не йдеться, запевнив Громадське прес-аташе Євросоюзу в Україні Давид Стулік:

«У жодному разі це не буде стосуватися України. Обговорювалося створити такі табори в країнах Північної Африки, але навіть таку пропозицію відкинули».

За його словами, цей план навряд чи ухвалять, адже він суперечить європейським цінностям і законодавству.

Яким же могло би бути рішення міграційного питання та як зменшити кількість утікачів до ЄС? Популісти пропонують «допомагати їм у них удома», але це не вирішить проблему. Насправді Європа зацікавлена в мігрантах, адже її населення старіє, а в багатьох регіонах відчувається брак робочої сили.

Виходом може стати спрощення схеми легальної міграції до ЄС ― коли певна визначена кількість мігрантів могла би прибувати на запрошення спонсора із зобов'язанням знайти роботу. Подібна схема існувала в Італії до 2001 року. Та схоже, попри тріщини в стінах, фортеця Європа й далі ставатиме дедалі неприступнішою.