ENRU

Хлорний конфлікт: чи загрожує українцям нестача питної води

7fd33b026a6e5e569
Водоканали України розглядають різні способи знезараження води, як альтернативу хлору (на фото — басейни для очищення води на Дніпровській водопровідній станції у Києві, 6 липня 2018 року) Фото: Володимир Гонтар/УНІАН
Від середини червня водоканали попереджають: через загрозу зупинки найбільшого в Україні виробника хлору можуть виникнути проблеми з питною водою. Виною всьому подорожчання вартості газу для «Дніпроазота», який забезпечує 90% українських водоканалів.

Що саме сталося на «Дніпроазоті», як держава вирішуватиме проблему та чи вплине це на вартість води для населення — в матеріалі Громадського.

Що сталося?

«Дніпроазот» у Кам'янському — наразі єдине в Україні підприємство-виробник рідкого хлору. Раніше його постачав «Хімпром» на Харківщині та калуський «Лукор», які, втім, на сьогодні не мають обладнання для скраплення газу. Основна продукція заводу — хімічні добрива, але побічно виробляється і хлор, що його водоканали використовують для знезараження води.

Місяць тому держава в особі Нафтогазу України поставила «Дніпроазоту» умову — ціна на природній газ для підприємства зросте майже на 2000 гривень. Річ у тім, що три роки поспіль «Дніпроазот», який належить до групи «Приват» бізнесмена Ігоря Коломойського, отримував газ від «Укрнафти» (що на 43% теж належить Коломойському) за зниженою вартістю, чим завдавав підприємству чималих збитків.

Як результат — глава правління ПАТ «Дніпроазот» Сергій Сидоров повідомив про зупинку підприємства на невизначений час. За словами топ-менеджера, завод був змушений зупинити роботу через подорожчання природного газу, який є сировиною для виробництва і становить близько 80% у вартості продукції. Через таке раптове подорожчання дніпровський виробник підняв ціни на продукцію з 20 до 45 тисяч за тонну. Антимонопольний комітет України наразі не погоджується на такий майже 300% ріст, і водоканали найближчим часом очікують на публікацію фінального рішення органа.

Крім того, на «Дніпроазоті» попередили: виробництво стає економічно невигідним, тому завод на межі зупинки, а контракти на поставку хлору комунальникам фактично зірвані.

Водночас раніше в «Європейській бізнес асоціації» повідомляли, що проблеми через дефіцит хлору виникли й у виробників напоїв. За інформацією «Громадського радіо», йшлося про  Carlsberg, Coca-Cola і PepsiCo. Та згодом Coca-Cola і PepsiCo спростували інформацію про закриття заводів в Україні.

Як повідомили Громадському в прес-службі Carlsberg Ukraine, в компанії, яка використовує хлор для очищення води, а також соляну кислоту — для пом'якшення, вже знайшли замінник. Утім, сподіваються, що «зацікавлені сторони та Уряд вирішать проблему в найкоротший термін, щоб запобігти зупинці роботи багатьох підприємств у високий сезон».

Компанії Coca-Cola і PepsiCo спростували інформацію про закриття виробництва в Україні через припинення діяльності підприємства «Дніпроазот», що виробляє хлор для очищення води (на фото — пляшки із Coca-Cola на виробничій лінії з розливу напоїв на заводі «Кока-Кола Беверіджиз Україна» в селищі Велика Димерка, Київська область, 28 листопада 2017 року) Фото: Олександр Синиця/УНІАН

Скільки Україні потрібно хлору?

Річна потреба України в рідкому хлорі — до 10 тисяч тонн. Залежно від сезону, його споживання коливається: у період активного цвітіння води може використовуватися до 1000 тонн на місяць. Приблизно стільки ж щорічно споживає тільки Київ.

Хлор додається у воду на кількох стадіях очищення. Перша — перед потраплянням до фільтрів на очисній станції. Друга — буквально перед потраплянням до міських водогонів. Хоча хлорування й не надто екологічний спосіб очищення, він вважається один з найдешевших. Його вартість — близько 2% в тарифі, тобто близько 17 копійок на кубометр води для кінцевого споживача. Тож у нинішніх умовах браку коштів у водоканалів через низькі тарифи на воду, хлорування наразі бачать єдиним способом доставляти очищену воду українцям.

Через те, що «Дніпроазот» працював більш-менш безпроблемно, комунальники не потребували великих запасів хлору. Саме це й призвело до нинішнього нагнітання ситуації. Як повідомили Громадському у прес-службі Мінрегіону, у Вінниці та Запоріжжі запасів залишилося на 10 днів, в інших великих містах — трохи більше, ніж на три тижні. У Миколаєві задля економії реагенту довелося знизити тиск води. Так само зробили й водоканали низки інших залежних від хлору міст.

Тож, як держава планує вирішити проблему очищення води?

Балони з рідким хлором в цеху очищення води міського водоканалу, Ужгород, 15 жовтня 2014 року Фото: Немеш Янош/УНІАН

Чи є альтернатива?

Альтернативи «Дніпроазоту» є дві. Перша — очищувати воду за допомогою речовини гіпохлориту натрію, який отримують із кухонної солі. По суті, це те ж саме хлорування.

Водоканали намагаються диверсифікувати ризики і бодай трохи зменшити залежність від рідкого хлору. В Асоціації водоканалів кажуть, що гіпохлоритні станції встановили близько 9% із 1500 водопостачальних підприємств.

Наприклад, на території Житомирського водоканалу ще у 2009 році запустили станцію з виробництва гіпохлориту, її вартість — 5,3 мільйонів гривень. Тому навіть за відсутності рідкого хлору Житомир може виробляти 50% реагенту від річної потреби.

У Львові з 2011 року 40% води знезаражується саме цим реагентом. За гроші Світового банку встановили таке обладнання і в Івано-Франківську та Коломиї. Там кажуть, що «відбити» кошти вдалося менш ніж за 5 років.

Однак така схема підходить для не надто великих міст. Наприклад, у Черкасах планують побудувати установку з виробництва гіпохлориту, вартістю 40 мільйонів гривень, за півроку. Водночас нова установка для столиці коштуватиме чимало. Наприклад, для Деснянської очисної станції, воду з якої споживає 60% киян, проект обійдеться майже у 200 мільйонів гривень. Та й оперативно збудувати цей об'єкт не вийде — переобладнання триватиме понад рік.

Співробітниця хіміко-бактеріологічної лабораторії Дніпровської водопровідної станції, Київ, 6 липня 2018 року Фото: Володимир Гонтар/УНІАН

Варіант другий — імпорт із країн, де є виробництво добрив. В Асоціації водоканалів розповідають: сьогодні є можливість оперативно завезти хлор із Казахстану та Румунії. Казахстанський обійдеться в 1500 доларів за тонну, румунський — трохи дорожче 1 тисячі євро. До вартості додасться ще близько 11-15 тисяч гривень за фасування на Аульській хлоропереливній станції та доставка, тож коштуватиме такий хлор трохи дорожче українського. Для того, щоб українці не залишилися без чистої води, держава вже розпочала імпорт з Румунії, тривають перемовини і з Казахстаном. Це дозволить поповнити запаси до вирішення питання з «Дніпроазотом».

Директор з організаційної роботи та нормативного забезпечення Асоціації Олександр Шкінь розповідає: попри те, що канал поставок уже працює, забезпечити Україну румунським хлором можливо тільки на 25%.

«У нас немає достатньо цистерн для перевезень таких обсягів хлору через кордон, адже накладається ще й різниця у коліях», — каже він. Менше з тим, сьогодні, за його словами, проблему вирішують автомобільні перевезення й хлору завозиться достатньо.

Що ж стосується вартості води, водоканали запевняють, що на тариф ця ситуація суттєво не вплине. Вода може зрости в ціні максимум до 5% від нинішнього тарифу (в середньому по Україні — 8,77 гривень за кубометр).

Водночас чиновники й фахівці водоканалів заспокоюють: основна небезпека вже позаду, і чотири основні міста-заручника ситуації з «Дніпроазотом» — Київ, Кривий Ріг, Харків та Маріуполь — забезпечені більш ніж на місяць. Допомогли поставки з Румунії та перерозподіл запасів по країні. Тим часом, Кабмін та «Дніпроазот» спробують дійти до спільного знаменника щодо газопостачання підприємства.

/Мира Барановська