путін на лаві підсудних Гаазького трибуналу: чи можливо це?

Міжнародний кримінальний суд в Гаазі 3 березня після звернення 39 держав-членів суду розпочав повномасштабне розслідування злочинів, пов'язаних із військовою агресією росії проти України. Прокурор МКС Карім Хан вже двічі від початку повномасштабного вторгнення побував в Україні: бачив Бучу, масові захоронення цивільних людей, спілкувався зі свідками злочинів.

7 березня позов України проти росії почав розглядати Міжнародний суд ООН. Київ хоче, щоб злочини рф в Україні визнали геноцидом, а ще — заперечили твердження москви, що українські військові на сході України буцімто влаштували геноцид проти росіян як національної меншини.

Які перспективи, що рішення міжнародних судів будуть на користь України й що винні понесуть покарання? Про це hromadske поговорило з Гюндузом Мамедовим, експертом з міжнародного кримінального права, заслуженим юристом України, заступником генпрокурора України у 2019-2021-х роках.

Про міжнародні суди

Є суд ООН і є Міжнародний кримінальний суд. Обидва вони в Гаазі. Суд ООН розглядає спори — країна проти країни. Стороною розгляду справ у Міжнародному кримінальному суді є фізична особа, яка вчинила злочин.

Під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду підпадає 4 види злочинів: воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид і злочин агресії. На жаль, Міжнародний кримінальний суд не може в нашому випадку розглядати злочин агресії, оскільки ні Україна, ні росія не є країнами-учасницями Римського статуту. Тому Україна і наші партнери шукають зараз інший механізм, за яким можна буде розслідувати цей злочин і притягти до кримінальної відповідальності рф.

Чи можна довести факт геноциду

Верховна Рада проголосувала за офіційне визнання росії державою-терористом, а дії російських окупантів — геноцидом українського народу. Це — політична заява. Тепер перед нами завдання довести це з правового погляду.

Це настільки серйозна й об’ємна робота, що складно уявити. Тут потрібно зіставляти заклики глашатаїв кремля, висловлювання еліти рф. Це все потрібно зіставляти з убивствами, які відбуваються. Діставати інформацію, чи були накази.

У нашому законодавстві є така норма як «геноцид», ми можемо його розслідувати й доводити в нас, необов’язково звертатися до Міжнародного суду. Ми це вже робили щодо Голодомору, щодо депортації кримських татар. Але рішення національного суду не буде достатньо для того, щоб у світі визнали — росія вчинила в Україні геноцид.

Я пропоную створити національний механізм із міжнародними елементами — коли в судову систему, прокуратуру, правоохоронну систему запрошують представників інших країн. Це все має відбуватися під резолюцією Генасамблеї ООН, що надасть легітимності. І таким чином будь-яке рішення суду стане обов’язковим до виконання.

Які шанси побачити путіна на лаві підсудних

Я вірю, що рано чи пізно всі постануть перед судом. Передусім Україні самій потрібно виконати свою домашню роботу. Вироки військово-політичному керівництву росії можуть бути від 10 років до пожиттєвого.

Якщо ми все правильно розслідуємо, можемо розраховувати на свій Нюрнберг. Буде це Бучанський трибунал чи Харківський — не має значення. Ми маємо зробити все можливе, щоби керівництво росії, яке було причетне до цих злочинів, понесло покарання. Це наше головне завдання.

Є складні шляхи це зробити. Є прості. Наприклад, колишні прем’єр-міністри Великої Британії Ґордон Браун та Джон Мейджор закликали створити новий міжнародний трибунал для розслідування дій володимира путіна в Україні. Але є критики цього механізму. Вони кажуть, що трибунал у такому разі створить клуб країн, негативно налаштованих до росії, і це ставить під сумнів безсторонність.

На мій погляд, найкраще, коли судитимуть за нашим національним законодавством із залученням міжнародного елементу під Генасамблею ООН.

Про складність доведення воєнних злочинів

Легше довести воєнні злочини, вчинені росією з 2014-го по 2022 рік. Тому що репресії, які, наприклад, проводилися в Криму, простіше довести. Призов в армію, переміщення людей насильно, грубі порушення прав людини — це все відбувалося під нормативними актами, які підписувало керівництво рф. Тому шансів притягнути їх до відповідальності більше.

Нами (департаментом нагляду за розслідуванням воєнних злочинів — ред.) було зареєстровано більш як 6 тисяч кримінальних проваджень. Це понад 10 тисяч фактів, які ми встановили до 2021 року, які відбувалися на окупованій території.

Щоб ви розуміли, лише стосовно Дебальцевого та Іловайська в нас було півтори тисячі томів кримінальних проваджень. Із них 550 томів — «таємно» і «цілком таємно». Це величезний шмат роботи.

Шансів довести воєнні злочини та злочини проти людяності й притягнути до відповідальності військово-політичне керівництво росії від початку широкомасштабного вторгнення менше.

Складно буде довести причетність військово-політичного керівництва до сексуального насилля, до вбивств, страт без суду і слідства. Притягнути до відповідальності середню військову ланку за цими злочинами значно простіше.

А конкретний російський солдат за вчинений злочин зможе бути покараний у двох випадках. Якщо він покине рф, його арештують і видадуть країні, яка розслідує злочин. І якщо в росії відбудуться демократичні зміни й вона сама видасть або сама притягне до відповідальності воєнного злочинця.

Щодо Міжнародного кримінального суду, то він просто фізично не зможе розглянути таку кількість справ щодо воєнних злочинів, тому треба комунікувати с Офісом прокурора МКС, аби вони звернули увагу на найбільш резонансні злочини.

Про розслідування злочинів зґвалтування

На рівні нашого національного законодавства довести злочин зґвалтування складніше, ніж відповідно до міжнародних стандартів. Я працював зі злочинами зґвалтування дітей. Іноді бувало, що жертв сексуального насилля піддавали процесуальним діям по 20-30 разів. Це повторна віктимізація. Уявляєте, яку травму дитина отримувала під час цього?

Ми хотіли змінити цю практику й адаптувати міжнародне право у наше національне законодавство. Бо в нас, щоби притягнути до відповідальності винного, потрібна велика кількість експертиз, показів свідків. Жертви мусить давати свідчення кілька разів.

Як можуть звичайні люди допомогти слідчим документувати злочини

Коли 2016-го року ми в прокуратурі АР Крим почали системно займатися збором доказів воєнних злочинів, то виявили, що дуже багато доказів були втрачені. Ми зверталися до громадських організацій, журналістів, просили дані в них. Тому зараз важливо збирати всі факти й документувати їх, щоби вони не були втрачені.

В ініціативі «Коаліція Україна. 5 ранку» зібралися понад 20 громадських організацій, які займаються активним документуванням усіх фактів. В нас в коаліції зараз працює понад сто документаторів. Ми проводимо тренінги, як правильно все це документувати. Будь-хто може долучитися до цієї роботи.

Ми використовуємо методику Берклі (протокол із розслідування воєнних злочинів на основі відкритих даних — ред.). Збираємо свідчення очевидців і жертв. Всі ці факти документуються, верифікуються, архівуються.

Ми були в Чернігові; за 20 хвилин після того, як туди заїхали, підірвали міст. Ми документували всі пошкодження. Були в Харківській області, в Херсонській, в Сумській областях. В Ірпені, Бучі, Гостомелі майже одразу після звільнення — 2-3 квітня; в Бородянці.

Доказами є фото і відео. Але вони мають бути зроблені відповідно до міжнародних стандартів. У нашій роботі найважливіше — щоб емоції не взяли гору. Бути неупередженим до цих процесів, постаратися нічого не пропустити, щоб усі ці матеріали в майбутньому можна було використати в судах.

Про співпрацю українських слідчих із міжнародними прокурорами, жандармами

Слідство зараз проводить Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду, національні правоохоронні органи та через механізм універсальної юрисдикції розпочали кримінальні провадження 10 європейських країн. 30 березня розпочала роботу Комісія ООН з прав людини, яка також збирає докази з порушення норм міжнародного гуманітарного права на території України.

Міжнародний кримінальний суд може звернутися до всіх сторін, що конфліктують, аби йому надали ті чи інші матеріали. Є можливість, щоб усі, хто збирає докази, між собою комунікували.

Якщо вбивства мали масовий характер, потрібно встановлювати мотиви. Тоді можна говорити про злочини проти людяності.

Попередньо вбивства в Бучі можна кваліфікувати як злочини проти людяності. Інша річ, що в нашому національному законодавстві відсутня така норма, як злочин проти людяності. Цей злочин є в Римському статуті й у законодавствах країн-членів Римського статуту.

Скільки чекати на рішення міжнародних судів

Це точно не швидкий процес, він на кілька років. Потрібно набратися терпіння і не намагатися показати суспільству швидкі перемоги. З поспіхом ми можемо багато фактів втратити — і це може стати проблемою, коли представлятимемо все суду.

Це тяжкі злочини, вони не мають терміну давності. Якщо ми хочемо, щоб усі винуватці постали перед судом, нам треба виконувати свою роботу. За нас її ніхто не зробить.