Ремесло: магія гарячої емалі та психоделічні картини — історії українських майстрів

Психоделічні картини

Андрій Гончаренко, або як його називають серед митців TROOTOOTOO — український художник напряму «віженарі арт».

Більше 20 років Андрій присвятив психоделічному арту і сформував власний стиль. Використовує у своїй роботі флуоресцентні фарби. Він створює непрості та яскраві образи із безліччю деталей та трактувань.

Про свою творчість художник говорить: «Дуже близько до візіонерського мистецтва, але краще називати його психоделічним. Швидше за все — це колаж, в якому є щось від буддизму, езотерики, сучасних тенденцій, іноді телебачення або фільмів, які теж мене вражають. Для мене були важливі мої досліди різного характеру, пов'язані з шаманами, я черпаю і звідти інформацію, крім філософії».

Вироби з гарячої емалі

Ольга Комісарова працює із гарячою емаллю. Це скляний порошок, який запікається на металі (мідь, срібло, золото) під високими температурами. Ольга найчастіше поєднує емаль із міддю. Після того, як вона дістає елемент виробу з печі, матеріал ще якийсь час живе своїм життям — відбуваються хімічні процеси, які формують візерунок, структуру та колір. Процес створення одного елементу виробу дуже складний та вимагає багато часу та терпіння.

Ольга каже, що в Україні робота із гарячою емаллю поки що недооцінена. Зараз художниця виготовляє жіночі прикраси. Каже, саме на маленьких формах найкраще вчитися. У майбутньому вона планує створювати більш складні мистецькі форми.

«Коли я тільки дізналася про гарячу емаль, я стала цікавитися техніками. Їх виявилося дуже багато. Це дійсно дуже цікаво, бо я бачу властивості матеріала на хімічному та фізичному рівнях. Я бачу перетворення, і це більше схоже на магію», — розповідає Ольга Комісарова.

Акрилова абстракція

Художниця Яна Сєдова малює з 2014 року. Саме в той час проходила хіміотерапію, відтоді почала медитувати. Каже, усе що переживав організм фізично і ментально поєдналося і вона почала бачити кольори та образи.

Яна Сєдова в основному малює у техніці «acrylic pouring», тобто акрилова заливка на полотні, коли кольори виштовхують один одне. Друга техніка передбачає використання епоксидної ювелірної смоли.

«Я зрозуміла, що коли я малюю, я не відчуваю болю, я не думаю про свою хворобу, я зосереджена на цьому процесі. І мені це страшенно подобається. Людина мені може сказати: я щоденно дивлюся на твою картину і я відпочиваю. Для мене це, мабуть, найкраще, що може почути митець. Ти розумієш, що картина продовжує жити своїм життям, і людина трохи пов’язує своє життя з нею», — розповідає художниця.

Торти на 3D-принтері

Дінара Касько відома на весь світ, але мало відома в Україні. На відео створення кулінарних шедеврів Дінари можна дивитися годинами. За освітою вона — архітекторка. Після закінчення вишу працювала за фахом, займалася 3D-моделюванням.

«Кондитер зараз — це не просто людина, яка вміє пекти пиріжки щодня, це вже мистецтво. І багато людей про це навіть не здогадуються й не знають, що ця справа вже виходить на цікавий та складний рівень, креативний. Необхідно розвивати у собі смак і їсти смачне та правильне», — розповідає Дінара Касько.

Мусові торти кондитерки мають незвичайний зовнішній вигляд, а усе через те, що форми вона виготовляє на 3D-принтері. Через унікальну технологію роботи Дінари кілька разів публікував авторитетний журнал So Good, навіть розміщував її торт на обкладинці. До того ж Дінара Касько стала однією з лекторок на TEDx.