Росія наступає на Польщу (польські ЗМІ)

Починаємо публікувати огляд польських тижневиків від prostir.pl на Громадському.

«Росія стає великою військовою загрозою для Польщі», тому слід відкинути ілюзії та приготуватися до боротьби. Так вважає аналітик НАТО Пітер Каддік-Адамс, котрий на шпальтах тижневика «Tygodnik Powszechny» аналізує українсько-російський конфлікт та називає його просто — війною. За словами експерта, уже нічого не може завадити Росії: ані санкції, ані Захід, ані США чи ізоляція. Путін впровадив у головний політичний дискурс полеміку правих радикалів про «повернення втрачених земель» на сході України. Адамс підкреслює, що Путін використовує методи та риторику КҐБ: тобто дезінформацію та брехню. У розмові з тижневиком аналітик застерігає, що Росія вже сьогодні стала великою військовою загрозою для Польщі, країн Балтії, Молдови, Грузії та Вірменії. Вона швидкими темпами модернізує свою військову міць, а загарбницькі апетити підсилює слабкою зовнішньою політикою США та Великобританії. П. Каддік-Адамс переконаний, що стримати Путіна можна, зокрема, збільшенням західними країнами видатків на озброєння та згодою на посилення своє військової активності. «Росія зневажає слабкість — та шанує силу», — переконаний аналітик.

У коментарі видання «Rzeczpospolita» його оглядач Єжи Гащинський — у контексті саміту Північноатлантичного Альянсу в Ньюпорті — розмірковує над тим, чи зможе НАТО відстояти свою донедавна найбільшу міць у світі. Наскільки 28 союзних, здебільшого ситих держав готові до захисту своїх партнерів та західної цивілізації? — питає публіцист. Чи зможе Альянс впоратись із загрозами, «що повстали з мертвих?». Автор — скептичний щодо відповідей. Він припускає, що Польща на форумі НАТО програла. Плани Альянсу нагадують публіцистові знаний ще з часів соціалістичної Польщі шоколад: замість обіцяної якості — найдешевші та не надто смачні вироби. Так само й тут — замість рішучих ухвал та пропозицій — найменш уразливі для Путіна і такі, аби тільки не розгнівати його. Практично жодне важливе для Польщі питання не вирішене на її користь. Не буде рішення про створення постійних баз в регіоні, НАТО як і раніше серйозно ставитиметься до угоди з Росією з 1997 року, хоча Москва вже давно і багато разів її порушувала. «НАТО не хоче йти в ногу з історією, яка надзвичайно прискорила свій рух. Його члени або не хочуть платити за безпеку інших членів, або погоджуються взяти на себе мінімальні витрати», — підсумовує Гащинський.

Путін та його війська, що вторглися в Україну, поділили Європу. На безпечну Західну Європу, з якою господар Кремля хоче розмовляти, та Центрально-Східну, котрій загрожує його агресивна політика. Проте в питанні безпеки не може бути компромісів, запевняє євродепутат Павел Залевський на шпальтах видання «Gazeta Wyborcza». Ця війна загрожує Євросоюзу значно більше, аніж можливість вторгнення на його східний кордон. Путін готовий «захищати інтереси» росіян, використовуючи силу поза межами своєї країни. Виявляється, що у випадку загрози навіть членство в НАТО не гарантує безпеку. У випадку агресії реалізація плану оборони буде тривати так довго, що держави союзники зі східної частини будуть вже опановані Росією, — наголошує автор. Відповідальність за це, за словами Залевського, лежить і на Німеччині, котра виступає проти розташування постійних військових баз на теренах Центрально-Східної Європи. Окрім того, Берлін є відповідальний за безпеку в регіоні, оскільки найбільше втягнений у пошук політичного вирішення конфлікту. Політик вважає, що Західна Європа, а особливо Німеччина, не хоче зміцнення країн Сходу. Політика Берліна — це бомба у фундаменті ЄС, що швидко може вибухнути. Небажання Німеччини брати на себе відповідальність лідера в Європі вже давно зробило її економічно та політично залежною від Кремля. Путін ефективно розвинув німецьку шизофренію: з одного боку — заклики до солідарної зовнішньої політики та загострення санкцій проти Росії. З іншого — лунають думки, що Росія є для Німеччини важливішою, ніж Україна, котра є менш важлива з огляду на перспективи спільних інтересів з росіянами. Німеччина стоїть на роздоріжжі, а рішення треба приймати швидко, пише публіцист. Берлін може або змінити політику щодо Путіна або ж взяти егоїстичний курс усамітненої держави. Однак це може бути катастрофою для континенту та повторенням історії XX століття, застерігає Павел Залевський.

Польський міністр закордонних справ Радослав Сікорський «ступив на кригу», а його мрія про прем’єрське крісло похитнулася. У публікації на порталі na:temat.plчитаємо, що знаний польський дипломат не їде у Брюссель, не стане прем’єром та й взагалі може покинути уряд. Призначення Дональд Туска на пост голови Європейської Ради стало несподіванкою, адже саме Сікорський був ймовірним кандидатом на цю посаду; натомість Туск стверджував, що залишається у Варшаві. У результаті Сікорському не тільки довелося вітати Туска із підвищенням з кривою посмішкою на обличчі,  не тільки навіть поступитися посадою єврокомісара — завадити прем’єрству Сікорського може складний характер глави МЗС та його аристократичні манери. Ба, більше: Сікорський може взагалі вийти з уряду. Портал стверджує, що очільник МЗС не має підтримки у своїй партії, у нього сильний ворог — президент Броніслав Коморовський, колишній контркандидат дипломата на виборах у 2010 році. Сьогодні ж усе в руках президента, є певні сигнали, що він спробує позбутися Сікорського. Дещо полегшити таку посадову «деградацію» Сікорського може його вибір на посаду маршала (спікера) Сейму. Однак це тільки дещо підсолодить його амбіції, але не замінить прем’єрського чи міністерського крісла. Для одного із найпопулярніших міністрів — Радослава Сікорського — настали складні часи, однак він може використати цей період для стратегічного відступу та формування власних впливів.

Путінська пропаганда, котра постійно набирає обертів та видозмінюється. «Так тримати, в порох укрів», «Незабаром акція з дезінфекції», «Усі ці добровольчі батальйони будуть закопані у землю», «Нехай їх переб’ють» — це тільки декілька із коментарів, що можна зустріти на польських порталах, котрі називають себе «голосом Кресів». Мета російської пропаганди в Польщі чітка — це намагання пов’язати польську історичну пам’ять про «креси» із ненавистю до сьогоднішньої України. Через підтримку імперської політики Росії. Великою проблемою в польському сегменті Всемережі стали інтернет-сторінки, на яких поширюється ворожнеча до українців та підтримується російське вторгнення в Україну. Маргінальні, однак активні в мережі медіагрупи правих радикалів із ненависті до України та підлабузництва Росії зробили свій спосіб життя. Тисячі все радикальніших коментарів, що сіють путінську пропаганду, замінили постійних оглядачів навіть у відомих та популярних польських порталах (зокрема, Kresy.pl). У виданні «Gazeta Polska» — про те, як «Відібрати креси в російських агентів».

Тарас АНДРУХОВИЧ