Розумне, дороге та порожнє: як у Південній Кореї з нуля побудували smart city Сонґдо і чим це закінчилося

У світі вже понад тисячу «розумних міст». Половина з них — у Китаї, є такі міста й у Європі, Північній Америці, Японії. Про те, що таке smart city та про український досвід їхнього створення ми вже писали.

Окремо варто згадати Південну Корею. Якщо в інших країнах smart-технології впроваджують зазвичай в уже наявних мегаполісах, то тут можуть похвалитися створенням такого міста з нуля. Це «розумне» Сонґдо, закладене у 2000 році за 30 кілометрів від Сеула.

Нині компанія з Південної Кореї планує побудувати «розумне місто» і в Білорусі. Наші партнери з «Єврорадіо» розповідають про південнокорейський досвід створення smart city і про те, чому ним задоволені не всі.

Що таке «розумне місто»?

Стрімка урбанізація населення Землі змушує вчених і теоретиків шукати нові способи розвитку міст. Одним із рішень проблеми перенаселення стала концепція «розумного міста».

В її основі лежить використання у міській структурі різних інтелектуальних систем, інтегрованих в інтернет-технології: різноманітних сенсорів для отримання та обробки інформації, розвинених систем збирання даних і спеціалізованого програмного забезпечення для аналітики.

Сонґдо

Один із найамбітніших проєктів сучасності — південнокорейське «розумне місто» Сонґдо. Воно стало спільним проєктом кількох великих корпорацій: Gale International, POSCO E&C та Morgan Stanley Real Estate. Усіма ж інформаційними технологіями займається Cisco Services.

Місто звели просто на пустці, і зараз воно займає площу шість квадратних кілометрів. Тут мешкає близько 80 тисяч осіб, але, згідно з планами, якщо проєкт виявиться вдалим — Сонґдо розростеться до 250 тисяч. За останніми даними, вартість проєкту вже перевищила 40 мільярдів доларів, і це робить його одним із найдорожчих в історії.

Але Сонґдо, на додачу, прагне стати ще й «найрозумнішим» містом у світі. Воно всіяне спеціальними датчиками, які збирають і аналізують інформацію про стан доріг і будівель, автомобільний рух, потреби в енергії, витрати води тощо.

Хоч місто й заклали ще 2000-го року, проте будівництво розпочалося у 2005-му, а до 2009-го вже здали перші об'єкти — зокрема й натхненний Сіднейським оперним театром виставковий комплекс Songdo Convensia, а також 12-кілометровий міст, який сполучає аеропорт Інчхон із островом.

Сонґдо спроєктований так, що з будь-якої його точки до будь-якої іншої точки можна дістатися велосипедом щонайбільше за 15 хвилин. Архітектори вирішили відмовитися від міського зонування: у Сонґдо офісні будівлі розташовані поряд із житловими, а на перших поверхах житлових розміщено торгові зони. Натомість 40% загальної площі Сонґдо займають різні «рекреаційні простори»: сквери, парки, площі абощо.

Розумна начинка

Розробник мережевого обладнання Cisco підключив до глобальної мережі буквально кожен сантиметр Сонґдо, вбудувавши всюди датчики. Наприклад, вуличні камери відстежують кількість пішоходів і, щоб знизити витрати, зменшують освітлення на порожніх вулицях, натомість роблять яскравішим там, де людей більше. До глобальної інформаційної мережі поступово приєднують усі будови. За допомогою цього можна віддалено керувати домашнім господарством.

За заявами компанії Cisco, інновації у сфері енергоспоживання та альтернативних джерел енергії дали можливість скоротити споживання електрики в кожному будинку на 30%. Оптимізація торкнулася й збирання сміття та його переробки, очищення води тощо.

Нерівність і персональні дані

Життя в цьому наскрізь комп'ютеризованому місті дорожче, ніж в інших містах. Щоб вести повноцінне життя в Сонґдо, потрібно мати дохід вище середнього, і через це становище в місті вже отримало назву «цифрова нерівність».

Однак творці міста — приватні корпорації — так спершу і планували: мовляв, постійно там мешкатимуть лише фахівці з високим достатком, а обслуговувальний персонал приїздитиме на вахтові зміни. Втім, ідея провалилася: з'ясувалося, що більшість людей хочуть працювати там же, де й живуть, а люди, що мають високий дохід, не хочуть жити в дорогому місті.

Окрім того, «Розумне місто» створює ще одну проблему: в руках міжнародних корпорацій та влади опиняється величезний пласт персональної інформації про жителів. А відділи маркетингу приватних компаній залюбки використовуватимуть такий масив даних.

Місто-привид

Автор блогу Korea Expose Іан Джеймс назвав Сонґдо «людською пустелею» та «повністю штучним, хоч і ретельно спроєктованим, без тіні руйнування або бідності містом»:

«Хтось сказав, що в Сонґдо немає характеру. Та, як на мене, у ньому більше характеру, ніж, мабуть, у всіх інших містах Південної Кореї. Тут на тебе давить майже чорнобильська порожнеча. Здається, відчуваєш: ще трохи часу — і в цих величезних будівлях нікого не залишиться».

Видання Daily Mail назвало місто «чорнобилеподібним містом-примарою», а місцевий житель узагалі був максимально критичним: «Це місто-привид. Тут багато іноземних шкіл, лікарень та інших зручностей. Але всі вони задорогі. Все дуже дороге. Вони так сфокусувалися на залученні іноземців, що забувають про звичайних людей, які теж тут живуть. Якби вони почали думати про те, як зробити життя тут дешевшим — Сонґдо міг би стати найкращим містом не просто Кореї, а й цілого світу. Проте будівництво надто затягнулося».

Попри це, будівельні компанії продовжують інвестувати в Сонґдо все більше грошей, реалізуючи нові проєкти: намагаються привабити туди людей. Складно сказати, чи вдасться Сонґдо подолати «чорнобильський період» і знайти нових жителів. Можливо, на місто справді чекає масова втеча тих, хто поки там залишається.

За підтримки «Медиасети»