Рамзана Кадирова в Сирії сприймають як мецената — інтерв’ю з аналітиком

Російська присутність у Сирії суттєво впливає на розвиток ситуації в регіоні. Москва підтримує президента країни Башара Асада і залучена до військових дій проти його опонентів. Частина сирійців негативно ставиться до росіян, звинувачуючи їх у смертях мирного населення, натомість інша — дякує Росії за допомогу. Тим часом Рамзан Кадиров вибудовує позитивний імідж — він виділив значні кошти на відбудову зруйнованого міста Алеппо.

Чим загрожує російська присутність в Сирії, чого прагне Кремль у цьому конфлікті та як сирійці сприймають кадирівських найманців? Про це Громадське поспілкувалося із Саламом Кавакібі, директором Арабського центру досліджень та політичних студій.

Директор Арабського центру досліджень та політичних студій Салам Кавакібі під час інтерв'ю Громадському, Київ, 18 червня 2018 року Фото: Громадське

Пане Кавакібі, раніше ви багато казали про російську військову присутність у Сирії. На ваш погляд, навіщо Путіну ця війна?

Путіну потрібна війна в Сирії та інших країнах, щоб зберегти свою силу. У нього є безліч проблем у Росії, тож необхідно зберегти національну солідарність довкола себе. Потрібна легітимність та вплив на публічну думку. Крім цього, він хоче покращити імідж, адже економіка Росії — в ненайкращому стані, водночас погані відносини з Європою, США і навіть деякими азійськими країнами.

Як сказав мені один із радників Горбачова, Путін без війни не зможе залишитися при владі. І я не вірю, що він може збудувати мир, чи може воювати задля миру. Через Сирію він намагається примусити західні країни до співпраці в інших питаннях. Як-от, російської окупації Криму, війни на сході України, розміщення ракет НАТО в Балтійських країнах, продажу газу за вищими цінами в Європу…

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Річниця війни в Сирії: 10 підсумків про «глобальне поле бою».

Він хоче багато чого і Сирія для нього є хорошою картою, яку він розігрує в цих переговорах. Його не цікавить Європа — Путін хоче говорити лише з Америкою. Тому що вірить, і частково має рацію: якщо Сполучені Штати щось вирішать, Європа піде за цим рішенням.

Російські військові в Пальмірі, Сирія, 25 березня 2017 року Фото: Міністерство оборони РФ

Чи вбачаєте ви в цьому якусь кінцеву мету?

Путін вірить, що повинен вийти переможцем із ситуації, яку створив. А відтак шукати нової нагоди для конфлікту. Я не думаю, що в нього є стратегічне бачення — лише тактичне. Борець дзюдо думає, як виграти бій зараз, він не думає, що буде потім. Так само й Путін: він хоче втримати вплив у регіоні, щоб нав'язати Європі та решті світу свою позицію, таким чином повернувши Москві рівні — ба навіть сильніші позиції, порівняно зі Сполученими Штатами на арені світової дипломатії.

Ви відвідали Київ для участі в конференції «Повертаючи мир Україні та Сирії». Нині дуже багато говорять про відмінності між конфліктами в наших двох країнах. І, очевидно, що вони мають більше відмінностей, ніж якихось спільних рис. Та все ж, якщо казати про російське втручання, що в них спільного?

Я думаю, що слова про «повернення миру» є великою брехнею. І це найбільша схожість. Путін бреше, коли говорить про мир. Його не можна повернути масовими вбивствами, тотальною руйнацією міст, не можна цього зробити, розпалюючи ненависть між людьми. На мій погляд, Росія могла б побудувати хороші відносини з країнами в регіоні, не застосовуючи силу. Ті методи, які сьогодні використовує Кремль, у майбутньому матимуть дуже негативні наслідки для Росії на Близькому Сході.

Майбутнє Росії в цьому регіоні приречене, тому що пам'ять живе. Сирійський конфлікт задокументований в історії — в нас є відео, є докази. І в майбутньому наші діти показуватимуть пальцем на винних за ці смерті, як сьогодні ми показуємо на нацистів.

Говорячи про присутність російських приватних військових груп, як-от групи «Вагнера», наскільки вагома їхня роль у сирійському конфлікті?

Нині Сирія — це відкритий простір. Там діє 36 різних підрозділів шиїтської міліції. З Ірану, Пакистану, Афганістану, Лівану та Іраку. Крім цього є і росіяни. Немає підтверджень щодо конкретних осіб, але Кремль їх активно використовує і залучає до бойових дій на землі, називаючи «місіонерами». Ці приватні групи дуже активні по всій Сирії. Не лише на сході, а й в інших містах — Алеппо, Дамаску. Група «Вагнера» працює так, як американська кампанія Blackwater в Іраку, з різницею в тому, що вона втілює офіційну політику Кремля.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Вагнер» створили, щоб не визнавати втрати російської армії у війні в Сирії — дослідники воєнних конфліктів

Відправлення російської військової техніки в Сирію, 16 березня 2017 року Фото: Міністерство оборони РФ

Ви згадували, що Алеппо відбудовують люди Кадирова з Чечні. Можете розповісти більше, адже в Україні про це майже нічого не відомо.

Східна частина Алеппо — історична частина міста — повністю знищена. Рамзан Кадиров виділив 10 або 20 мільйонів доларів на відбудову мечетей у центрі міста. Але крім цього він прислав тисячу чеченських солдатів з російськими прапорами у якості військової поліції, щоб вони контролювали місто. Свого роду це також сигнал іранцям, щоб вони не були активними в місті.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ В очікуванні смерті: історії з Алеппо

Чеченці — суніти, іранці — шиїти, тож тут ідеться і про релігійну складову. Кадиров каже: «Алеппо стане новим Грозним». Але в Грозному вони все зруйнували і відбудували заново, зробивши цілком нове місто, незважаючи на історичну спадщину. І сьогодні ЮНЕСКО закликає сирійську владу зберегти історичну цінність міста, інакше його виключать зі списку світової спадщини.

Наразі ми бачимо такий же підхід, як і в Грозному. Вони хочуть збудувати багато торговельних центрів, кітчевої та яскравої архітектури, щоб показати людям: «Гляньте, ми відбудували мир». Але не треба забувати, що це все відбудовується на тілах сотень тисяч мешканців Алеппо.

Отже, Кадиров хоче показати себе миротворцем у Сирії? Як його сприймають місцеві?

Він показує себе миротворцем, а також підприємцем та меценатом. У мешканців Алеппо є своєрідна «ієрархія окупації» — Хізбалла з Лівану, сирійська армія, що її теж вважають окупаційною, сирійська міліція, яку вони бояться, і чеченські війська. Людям здається, що чеченці — найбільш дисципліновані з усіх. Росія на цьому грає, переконуючи, що в них є вибір між поганим і ще гіршим.

Чеченці демонструють, що вони також мусульмани, вони зупиняють свої танки для спільної молитви, відбудовують сирійські мечеті. І ця пропаганда дуже впливає на звичайних людей. Проте не на тих, хто критично мислить, адже жодна окупація не може бути виправданою.

Глава Чеченської республіки Рамзан Кадиров виділив десятки мільйонів доларів на відбудову сирійського міста Алеппо (на фото — чоловік молиться біля руїн Великої мечеті, Алеппо, Сирія, 16 грудня 2016 року) Фото: EPA/STR

Як щодо американської присутності? Трамп часто змінює свою думку — сьогодні він каже, що війська США потрібно вивести із Сирії, завтра вирішує залишитися. Наскільки важливою для збереження миру є американська присутність у країні й військовий тиск західних союзників? Це приносить більше користі чи навпаки?

Американських військових немає у великих сирійських містах. Вони дислокуються на території, підконтрольній курдам. На мій погляд, Америку не хвилює Сирія — вона присутня в цій країні, щоб вирішити свої питання з Росією. Основна мета США в Сирії, як заявляє Білий дім, — це боротьба з «Ісламською державою». І частково це є успіхом російської та сирійської пропаганди: вони змушують світ вірити, що існує вибір лише між «Ісламською державою» та Асадом.

Директор Арабського центру досліджень та політичних студій Салам Кавакібі під час інтерв'ю Громадському, Київ, 18 червня 2018 року Фото: Громадське

І зрозуміло, тут усі виберуть сторону Асада, адже ніхто не захоче підтримувати терористів «Ісламської держави». Таким чином Росія заманює Захід у пастку. Якщо сьогодні говорити із західними дипломатами, в них на устах лише одне слово — тероризм. Ніхто не говорить про демократію, про звичайних сирійців та їхні бажання. Це залишається за лаштунками.

Що першочергово має зробити міжнародна спільнота для допомоги цивільним? Особливо держави, найбільше залучені до сирійського конфлікту.

Я думаю, для військових дій уже надто пізно, і жодне військове вторгнення не принесе надії. Проте багато чого слід зробити в дипломатичному й гуманітарному полі. Це стосується не лише Сирії, а й інших країн, зокрема і України. Захід повинен вести чітку й зрозумілу позицію в переговорах з Росією та Іраном.

Однак цієї об'єднаної позиції нема. Не існує міжнародної позиції Європейського союзу, є 27 міжнародних позиції кожної з його країн. Немає згоди між Францією і, приміром, Польщею, Угорщиною, Болгарією чи Румунією. Навіть з Італією, де сьогодні до влади прийшов уряд, який підтримує Путіна. Італія вимагатиме зняти санкцій з Росії. Отже, як ви уявляєте собі консолідовану європейську зовнішню політику? Знищити Європу як проект, як мрію — це і є метою Путіна.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:Падіння Алеппо: що означає перемога урядових військ і що буде далі