ENRU

Червоні екскаваторники: що «Азов» робить на заводі «АТЕК» (СПЕЦРЕПОРТАЖ)

F764e1c25929c66db
Представники «Нацкорпусу» заблокували вхід на територію заводу «Атек», Київ, 23 березня 2018 року Фото: Богдан Кутєпов/Громадське
23 березня Національна поліція за підтримки Нацгвардії провела обшуки на заводі «АТЕК», розташованому на 28 гектарах уздовж проспекту Перемоги та залізничної колії в центрі Святошинського району столиці.

Тоді слідчі дії проводилися зокрема й у приміщеннях, які займають кілька громадських організацій з так званого «азовського руху», створених на базі однойменного спецпідрозділу Національної гвардії. Під час обшуків їхні члени та симпатики, зокрема, угрупування з охорони громадського порядку «Національні дружини», влаштували мітинг та заблокували спецпризначенців на прохідній заводу.

Пізніше лідер партії «Національний корпус» та всього «азовського руху», позафракційний депутат Андрій Білецький назвав обшуки спробою репресувати та дискредитувати «націоналістичний рух».

Утім, події 23 березня — це лише епізод у конфлікті навколо права власності на «АТЕК». Конфлікті, в якому «азовський рух» уже понад три роки відіграє важливу роль, удаючись до політичних та силових методів, і навіть змінюючи сторону підтримки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Обшуки на заводі «АТЕК»: як поліція приходила до «Нацкорпусу» (ФОТОРЕПОРТАЖ)

«Усі ламають, а ми будуємо»

Потрапити на територію «АТЕКу» з проспекту Перемоги можна лише крізь старі, місцями вкриті ржею ворота, перед якими стоїть будка з охоронцем.

«Це до нас, до «Національного корпусу», — повідомляє охоронцеві керівник штабу партії Родіон Кудряшов.

Охоронець видає тимчасові іменні перепустки — клаптики паперу з червоним штампом «Нацкорпусу» у вигляді «чорного сонця», стародавнього символу, що став емблемою багатьох неонацистських організацій.

Будка з охоронцем біля воріт, через які можна потрапити на територію заводу «АТЕК» з проспекту Перемоги, Київ, 23 березня 2018 року Фото: Богдан Кутєпов/Громадське

Формально офіс «Національного корпусу» розташований в інший частині Києва, на Оболоні. Однак, як пояснює Родіон Кудряшов, багато партійних активістів працює в громадських організаціях, які облаштувалися в будівлі колишньої їдальні заводу.

Перші машинобудівні підприємства на нинішній території заводу «АТЕК» з'явилися наприкінці XIX століття. У 1918-му їх націоналізували, а з 1935-го утворений на їхній базі завод перейменували на «Червоний екскаватор».

За радянських часів він випускав будівельну техніку. У 1990-х завод реорганізували в акціонерне товариство «АТЕК». Більшу частину акцій отримала родина колишнього «червоного директора» Михайла Щербакова. Протягом 1990-х — першої половини 2000-х років завод намагався зберегти виробництво, частково перепрофілюючись на випуск сільськогосподарської техніки. Але врешті лише накопичив борги перед податковою та «Київенерго». За позовом останньої у 2011 році розпочався процес банкрутства.

У 2013 році акціонером підприємства стає бізнесмен Андрій Нагребельний, якого називають родичем співвласника збанкрутілого «Родовід банку» Дениса Горбуненка. Про наміри інвестувати в завод тоді ж заявляє холдинг кримських бізнесменів Валерія Кришталя та Євгена Казьміна «КВВ груп». Він спеціалізувався на торгівлі металобрухтом, але на території «АТЕКу» планував будівництво житлового комплексу та торговельного центру.

Від 2014 року між Нагребельним та «КВВ груп» триває конфлікт щодо права власності на «АТЕК». За минулі чотири роки претензії на завод заявляли й інші особи. Майно «АТЕКу» фігурує щонайменше в чотирьох кримінальних, двох господарських та кількох адміністративних справах.

300 метрів до неї ми простуємо алеєю між багаторічних ялинок. За ними — розібрані приміщення цехів. Назустріч у бік прохідної проїздить кілька вантажівок з металевими конструкціями, схожими на залишки верстатів. «От бачите, так і по всій країні відбувається: всі ламають, а ми будуємо», — промовляє, здається, заздалегідь підготовану фразу Кудряшов, указуючи на відреставровану будівлю за металевим парканом.

У відреставрованій будівлі за металевим парканом на території заводу базуються різні корпуси «азовського руху», Київ, 23 березня 2018 року Фото: Богдан Кутєпов/Громадське

Саме тут базуються численні «корпуси» «азовського руху»: створений ще 2014 року «Цивільний корпус» — попередник партії «Національний корпус», «Юнацький корпус «Джура», який керує мережею дитячих таборів «Азовець», «Спортивний корпус», ветеранська організація «ЗІРКА», «Національні дружини» — весь перелік не тримає в голові навіть сам Кудряшов. Окрім офісів організацій, у будівлі знайшлося місце і для спортзали, і для їдальні, і для лекторію — загалом, тут працює, навчається та займається спортом понад сотня людей, пояснює керівник штабу. Із зустрічними він вітається традиційним азовським жестом — потискуючи руку вище зап'ястка.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ми намагаємося прийти до влади через вибори, хоча маємо всякі можливості» — як «Азов» стає партією

Фойє у приміщенні бази «Нацкорпусу» на території заводу «АТЕК», Київ, 23 березня 2018 року Фото: Богдан Кутєпов/ГромадськеЗона для відпочинку у приміщенні бази «Нацкорпусу» на території заводу «АТЕК», Київ, 23 березня 2018 року Фото: Богдан Кутєпов/ГромадськеЛекторій у приміщенні бази «Нацкорпусу» на території заводу «АТЕК», Київ, 23 березня 2018 року Фото: Богдан Кутєпов/ГромадськеЇдальня у приміщенні бази «Нацкорпусу» на території заводу «АТЕК», Київ, 23 березня 2018 року Фото: Богдан Кутєпов/Громадське

Після останніх обшуків на «АТЕКу», Нацполіція повідомила, що перевіряла можливі факти незаконного заволодіння майном підприємства на суму понад 54 мільйони гривень. Утім, «азовці» тоді передусім побоювалися, що правоохоронці підкинуть в їхні приміщення зброю.

Називаючи обшуки «незаконним вторгненням», вони скаржаться на зниклі особисті речі та внутрішні нагородні відзнаки. «Якщо обшуки проводилися щодо «АТЕКу», то що вони шукали тут? Хіба не зрозуміло, що тут не «АТЕК», а наші організації?!» — обурюється Кудряшов.

Утім, пояснити, як саме регламентується перебування «азовських» організацій на території заводу, він не може: «Існує формально-неформальний договір між керівництвом підприємства і, здається, «Цивільним корпусом». Щось на кшталт меморандуму про співпрацю».

Керівник штабу партії «Національний корпус» Родіон Кудряшов, база «корпусів» на території заводу «АТЕК», Київ, 28 березня 2018 року Фото: Ігор Бурдига/Громадське

«Немає закону, а є патріотизм»

Цю інформацію так само неконкретно підтверджує і директорка підприємства Лариса Іллєнко. Її офіс — з іншого боку заводу і має окрему адресу. На прохідній помічаємо кілька плакатів з емблемою Збройних сил та «Грузинського легіону» — напівформального підрозділу, до якого входять переважно громадяни Грузії, що воювали на Донбасі у складі бригад ЗСУ. У грудні 2017-го його бійці заявили про вихід зі складу 54-ї окремої моторизованої бригади, пізніше повідомивши про перехід до іншого підрозділу, утім, не уточнили, якого саме.

«Грузинський легіон» базується неподалік льодової арени — ще однієї з небагатьох уцілілих будівель на території «АТЕКу». Його представники ретельно перевіряють, чи маємо ми дозвіл на перебування на заводі й просять їх не знімати. В їхніх приміщеннях 23 березня також проводили обшуки.

«Азовці» в неформальних бесідах називають «Грузинський легіон» приватною охороною Лариси Іллєнко. Сама вона пояснює, що приміщення грузинам надала як допомогу «добровольцям, які захищають нашу країну».

На стіні зруйнованого цеху біля входу на територію заводу «АТЕК» — емблема «Грузинського легіону», Київ, 23 березня 2018 року Фото: Богдан Кутєпов/Громадське

Так само не заперечує директорка і перебування на території підприємства «азовського руху». Однак її стосунки з «азовцями» не завжди були приязними.

22 листопада 2014 року Лариса Іллєнко заявила, що представники «Азову», який на той час уже був підрозділом Національної гвардії, захопили підприємство. Того дня на ньому також проводили обшуки співробітники МВС — під керівництвом очільника київського обласного управління Вадима Трояна, одного з перших командирів «Азова». Бійці батальйону тоді, за їхніми власними словами, підтримували оперативних співробітників.

Лариса Іллєнко і тепер переконана: «Азов» та МВС діяли в інтересах та на замовлення холдингу «КВВ груп», який тоді мав суперечку щодо права власності на «АТЕК» з одним із акціонерів заводу Андрієм Загребельним.

Директорка заводу «АТЕК» Лариса Іллєнко, Київ, 27 березня 2018 року Фото: Ігор Бурдига/Громадське

Колишній адвокат «КВВ груп» Анатолій Мазур у 2016 році підтверджував цю інформацію. За його словами, він передав 195 тисяч доларів за захоплення підприємства Сергієві Коротких — на той час командиру розвідки батальйону «Азов». Білорус Коротких, відомий також за позивним Боцман — одна з ключових фігур «азовського руху», зокрема, співзасновник ГО «ЗІРКА». У грудні 2014-го Петро Порошенко надав йому українське громадянство.

Однак, за словами Мазура, закріпившись на «АТЕКу», «азовці» не виконали обіцянок і не допустили на підприємство представників «КВВ груп»: «Нам сказали, що завод гарний, він їм подобається, в країні немає закону, а є патріотизм».

Родіон Кудряшов не відповідає на запитання щодо обставин появи «азовців» на заводі у 2014 році. Стверджує, що почав працювати на партію лише торік і не посвячений у події більш ніж трирічної давнини.

Однак, про них охоче згадує підприємниця Світлана Зварич. Її благодійний фонд у 2014 році був одним з основних спонсорів добровольчого батальйону. Нині Зварич має чимало претензій і до «Азову», і до «АТЕКу».

Танки замість екскаваторів

Анатолій Мазур запевняє: після захоплення «АТЕКу» Сергій Коротких представив йому Світлану Зварич, дружину екс-міністра юстиції (2005 — 2006 роки) Романа Зварича, як людину «з якою треба вирішувати фінансові питання». Сама Зварич це заперечує.

«Азов» зайшов на «АТЕК» у 2014 році, вигнавши звідси «тітушок». За кілька днів Андрій Білецький сказав мені, що є підприємство, на якому можна ремонтувати військову техніку «Азову». Раніше ми робили це у приватних гаражах», — стверджує вона.

Світлана Зварич (ліворуч), Київ, 27 березня 2018 року Фото: Ігор Бурдига/Громадське

За словами Зварич, у грудні 2014-го її «Благодійний фонд освітніх інновацій» уклав угоду про оренду одного із цехів з арбітражним керівником «АТЕКу» Віктором Мікітьоном — той начебто мав право розпоряджатися майном на час процедури банкрутства. На базі цеху №19 мали розгорнути виробництво та ремонт бронетехніки. Для цього в квітні 2015 року фонд засновує підприємство «Інженерна група «Азов».

Утім, Анатолій Мазур і Лариса Іллєнко стверджують: увесь цей час «Азов» та Зварич продовжували вимагати від акціонерів та інвесторів гроші за звільнення заводу. В якості доказу наводять лист благодійного фонду до «КВВ груп», в якому перший «вітає готовність зробити благодійний внесок у розмірі 45,5 мільйонів гривень».

Світлана Зварич справжність листа підтверджує, але запевняє, що він не був вимогою: «Ми надсилали такі листи багатьом. Грудень 2014 року, бойові дії, «Азову» потрібні були гроші. Звідки взялася сума? Ми порахували, скільки металобрухту вивезли «КВВ груп» за попередні місяці, та попросили їх повернути».

Згідно зі звітом «Благодійного фонду освітніх інновацій», у 2014 — 2016 роках він витратив на «Азов» 93,7 мільйони гривень. У полку  Світлана Зварич начебто мала позивний «Мама».

Іллєнко розповідає, що, закріпившись на заводі, «фонд почав грабувати інші цехи, окрім орендованого, здаючи верстати на металобрухт». Зварич частково це підтверджує, але каже — «збирала устаткування для ремонту бронетехніки по всьому заводу».

У 2015 — 2016 роках у конфлікт між акціонерами, інвесторами та Світланою Зварич залучалися активісти «азовського руху». Роман Зварич на той час очолював новостворений «Цивільний корпус», який улаштовував мітинги з вимогою «припинити тиск» на підприємство. До конфлікту долучився й депутат Андрій Білецький. Він назвав співвласника «КВВ груп» Євгена Казьміна «кримським зрадником».

Бійці полку «Азов» пікетують будівлю Державної фіскальної служби України з вимогою припинити махінації навколо заводу «АТЕК», на території якого розташований тренувальним табор полку і ремонтно-виробнича база для «азовської» військової техніки, Київ, 31 липня 2015 року. Учасники пікету звинуватили ДФС у тому, що служба начебто хотіла «передати завод «АТЕК» російському бізнесу» Фото: Сергій Нужненко/УНІАН

За цей час «азовці» розмістили на території заводу тренувальний табір для новобранців полку та сержантську школу. Облаштувалася й «Інженерна група» — із залишків старого бульдозера, знайденого на підприємстві, її спеціалісти будують славнозвісну бронемашину «Азовець», яку пізніше презентує голова МВС Арсен Аваков. Урешті Світлана Зварич почала планувати перебрати на себе все підприємство.

«Там були цехи, які переорієнтовувалися на оборонні потреби. На них можна було запустити виробництво танків», — запевняє керівник «Інженерної групи», колишній технічний директор Харківського бронетанкового заводу Михайло Степанов.

Тренувальний табір полку «Азов» на території заводу «АТЕК», Київ, 1 березня 2015 року Фото: EPA/ROMAN PILIPEY

Зміна сторін

У січні 2016-го «Інженерна група» укладає з адміністрацією підприємства угоду про оренду. Іллєнко називає її незаконною — на підписання не було згоди наглядової ради. Утім, які саме угоди вона підписувала з компаніями та організаціями Світлани Зварич, Іллєнко відповісти не змогла.

У жовтні «Фонд освітніх інновацій» та «КВВ груп» уклали угоду про відступлення права вимоги на 85% акцій «АТЕКу». Іллєнко запевняє, що співвласник «КВВ груп» Євген Казьмін підписав її під тиском. На той час його підозрювали у фінансуванні сепаратизму в Криму, два місяці він провів в ізоляторі СБУ.

Але плани Світлани Зварич на підприємство так і не втілилися. 21 жовтня 2016 року вона заявляє про захоплення виробничих приміщень «Інженерної групи» керівництвом заводу за допомоги «азовців» та «Грузинського легіону». З того часу ані вона, ані спеціалісти-танкобудівельники не можуть потрапити на підприємство.

В «азовському русі» не коментують причини, чому «Інженерна група» залишила територію підприємства, й чому розірвали співпрацю з «Благодійним фондом освітніх інновацій». Родіон Кудряшов запевняє, що навіть не знає, де конкретно розташований 19-й цех, в якому будувався танк «Азовець».

Зварич також не налаштована розповідати про причини розриву. Ми зустрічаємося в цеху в передмісті Києва, «Інженерна група», змінивши назву з «Азов» на «Арей», використовує його для роботи над спільним з Міноборони проектом модернізації БРДМ.

«У нас були суто ідеологічні розбіжності. Я наполягала, щоб «Азов» пішов у підпорядкування Міноборони, а не МВС, поза тим, була проти розбудови на його базі політичного руху. Мені не подобалося, що вони витрачають гроші на ремонт свого «хабу». Але я була певна, що це якісь внутрішні речі», — пояснює Зварич, намагаючись змінити тему розмови на плани щодо розбудови виробництва бронетехніки.

Разом з Михайлом Степановим вони показують нове устаткування, придбане, вже після виселення з «АТЕКу» — плазмовий різак та кілька верстатів. ​

Цех «Інженерної групи» в передмісті Києва, 27 березня 2018 року Фото: Ігор Бурдига/Громадське

Уже перед публікацією статті вона надсилає Громадському лист, датований груднем 2016 року до Вадима Трояна, який на той час виконував обов'язки голови Нацполіції. У ньому Зварич стверджує, що в лютому 2016-го Троян та Сергій Коротких начебто вимагали від неї частку в капіталі «Інженерної групи».

«Коли стало зрозуміло, що реальний запуск серійного виробництва, що підуть гроші від військових, то керівництво «Азову» захотіло мати від цього свій зиск. Наша відмова призвела до того, що нас звідти просто вигнали», — запевняє вона.

Крематорій чи житло?

Громадське віднайшло в судових реєстрах кримінальну справу, в межах якої на «АТЕКу» проводились обшуки 23 березня. Вона відкрита за позовом Олексія Дмитрієнка, якому, згідно з реєстром, належить 35% акцій підприємства.

Лариса Іллєнко підтверджує: конфлікт навколо права власності на підприємство не вщухає. За право розпоряджатися найціннішим ресурсом заводу — величезною земельною ділянкою — продовжує змагатися кілька різних груп акціонерів і потенційних інвесторів.

«Те, що на «АТЕКу» не відродиться виробництво екскаваторів, зрозуміли ще 2011 року, коли розпочалося провадження про банкрутство. Нині головне питання: як найперспективніше використати територію заводу, його місцерозташування», — переконує директорка.

Зруйновані цехи заводу «АТЕК», Київ, 28 березня 2018 року Фото: Ігор Бурдига/Громадське

У грудні 2017 року Київрада затвердила детальний план території цієї частини Святошинського району, який передбачає забудову ділянки заводу житловими будинками. Розробку плану замовила компанія «Термогальванічний завод», яку пов'язують із девелоперською групою «Інтергал Буд» депутата Володимира Зубика (група «Відродження»).

Однак Лариса Іллєнко переконує, що найпевніше «АТЕК» забудують промисловими об'єктами: «Сміттєпереробний завод та крематорій — є такий перспективний проект».

Не збирається припиняти боротьбу за завод і Світлана Зварич: «У бізнесі я досить жорстка людина. Але танкове виробництво стало для мене більш ніш просто бізнес-ідеєю».

І тільки представники «азовського руху» переконували Громадське, що готові звільнити територію «АТЕКу», щойно їх попросять про це справжні власники і керівництво. От тільки робити цього вочевидь ніхто не збирається.

Громадське надіслало запит екс-командирові полку «Азов», народному депутату Андрію Білецькому з проханням прокоментувати інформацію, надану колишнім адвокатом «КВВ груп» Анатолієм Мазуром щодо передачі у 2016 році 195 тисяч доларів Сергієві Коротких, на той час командиру розвідки «Азова», за захоплення батальйоном підприємства «АТЕК». Ми опублікуємо коментар Білецького, щойно отримаємо його відповідь.