Що відбувається з експортом українського продовольства? Відповідаємо на головні питання

На складах у світі запасів пшениці стане приблизно до кінця липня — про таке ще у травні під час засідання Ради Безпеки ООН заявила експертка з питань продовольчої безпеки Сара Менкер. Ціни на продовольство, зокрема в Африці, різко зросли, а в британських магазинах немає олії. І все — через війну в Україні.

Ситуація у світі справді критична, адже Україна експортувала зерно, олію та олійні культури на весь світ, а для деяких країн навіть була головним імпортером.

То що зараз відбувається з українським продовольством, від якого залежить життя мільйонів людей у всьому світі? Розбиралося hromadske.

Скільки зерна збирають в Україні?

Українські аграрії щороку збирають у середньому 70 млн тонн зернових і зернобобових: насамперед пшеницю, ячмінь, горох і кукурудзу. Саме вони — основа нашого експорту. Так, у 2019 з українських полів зібрали 74,3 млн тонн цих культур; у 2020 (через труднощі з COVID-19 та посуху) — 65,4 млн тонн. Торік урожай був рекордним — зібрали понад 84 млн тонн.

В Україні споживають лише близько 7,5 млн тонн зерна на рік. Із них біля 5 млн тонн — пшениці. Решта йде на запаси та експорт, і останній приносить Україні чималі кошти.

Що з українським експортом?

Експорт продовольства забезпечує Україну значною частиною нашої валютної виручки. Так, за підсумками 2021 року лише експорт зернових із країни перевалив за 51 млн тонн і приніс 12,5 млрд доларів — це майже стільки ж, скільки в країну переказують заробітчани з-за кордону. Завдяки зокрема цій валюті в Україні зберігався збалансований обмінний курс.

Найбільші покупці вітчизняного зерна — Єгипет, Лівія, Туніс, Туреччина, Бангладеш, Південна Корея, Китай, Нідерланди, також, залежно від року — Італія та Ізраїль. Є й країни, частка яких у нашому експорті невелика, проте вони залежні від українського зерна — так, Сомалі на 68% залежні саме від української пшениці.

Світлана Литвин, аналітикиня Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), розповіла в коментарі hromadske, що для того, щоб аграрні підприємства та фермерські господарства мали гроші й могли здійснювати господарську діяльність і далі, їм треба щомісячно продавати близько 3 млн тонн зерна. Але поки не працюють морські порти, вийти на такі цифри неможливо.

«У травні 2022 року вдалося експортувати альтернативними шляхами 1 млн тонн зернових культур, 0,4 млн тонн олійних культур та 0,2 млн тонн рослинних олій — це найвищий показник з початку війни. Поки що важко оцінити, наскільки вдасться його збільшити, тому що проблем виникає багато, і, хоч вони й вирішуються поступово, проте цей процес тривалий», — наголошує Світлана Литвин.

Чому не можемо вивезти суходолом?

Більшість зерна вивозили через порти Миколаєва, Южного та Чорноморська Одеської області — там були обладнані спеціальні сховища і перевалочні пункти. Попит на українське зерно так зростав, що однією з умов концесії миколаївського порту «Ольвія» стало будівництво нового перевалочного пункту. Лише у грудні, за 3 місяці до повномасштабної війни, цей порт отримав нового управлінця — катарську компанію QTerminals.

Вивозити суходолом (чи то залізницею, чи то вантажівками) вкрай складно. Компанії не мають ані напрацьованих схем, ані достатніх ресурсів, щоб експортувати таку кількість зерна. Логістику напрацьовують «з коліс» — просто зараз, за умов війни, обстрілів та браку пального.

Анатолій Чабаненко, фермер із Вознесенського району на Миколаївщині, розповідає, що саме зараз має труднощі з вивезенням соняшникового насіння. Нині для нього доступні тільки два порти — в Ізмаїлі та в Рені, обидва — річкові на Дунаї.

«Раніше в ці порти ніхто врожай не возив. Від нас всі їздили або на “Ніка-Теру” (морський спеціалізований порт у Миколаєві — ред.), або в Южне. А в Ізмаїл та Рені зазвичай їздили фермери з півдня Одеської області», — каже Анатолій. За словами чоловіка, раніше дорога до Миколаєва займала трохи більше 2 годин, а до Южного — біля 4. Нині ж шлях до Ізмаїла займає 10 годин, а більше часу, більше бензину — то й вища оплата водієві вантажівки.

«Зараз перевезти насіння до Рені коштує 2500-2700 грн за тонну. На 25 тонн треба витратити 65 000 грн тільки для того, щоб завезти. Тобто дорога до порту по вартості буде забирати 4 тонни соняшника з одного самосвала», — резюмує фермер.

До всього, пропускна здатність українських доріг та залізниці на кордоні слабша та менш зручна.

А що, як не вийде вивезти продовольство?

Вже зараз в Україні перебуває близько 20 млн тонн зерна, призначеного для експорту, як повідомляють в УКАБі, — і це без урахування внутрішньої потреби. А за 2 місяці чекають на врожай нового року.

Зрештою приблизно 10 млн тонн збіжжя просто не буде де зберігати, як каже голова Всеукраїнської аграрної ради Андрій Дикун. Він розповідає, що аграрії збираються закуповувати і завозити до України так звані «пластикові рукави» — спеціальні багатотонні «мішки» для тривалого зберігання. Але це, за його словами, вирішить проблему хіба на декілька місяців. А далі українські порти таки мають запрацювати — інакше аграрний сектор просто не виживе.

«Якщо восени чи взимку не почнемо експортувати через порти, то наступної весни виходити на поля немає змісту. Навіщо вирощувати продукцію, яку не можеш реалізувати?» — зауважив голова Всеукраїнської аграрної ради.

Що роблять міжнародні партнери?

Консенсусу щодо дій у світі поки немає.

Так, Папа Римський твітить українською та російською заклики «не використовувати їжу як зброю», а в ООН, як пише The Wall Street Journal із посиланням на свої дипломатичні джерела, навіть обдумують варіант послабити санкції проти росії.

Водночас у Європейському Союзі планують допомагати з експортом зернових з України через так звані «коридори солідарності» — ідеться про те, щоб країни ЄС (насамперед Польща) організували пришвидшений перетин кордону для агропродукції, щоб та змогла потрапити залізничним транспортом до портів у Польщі та інших країнах Європи.

Разом із цим росія пробує продавати крадене українське зерно — до Сирії відвантажили вже близько 100 тисяч тонн. Державний департамент США намагається цьому запобігти, і в середині травня повідомив 14 країнам (переважно африканським) що російські вантажні судна, заповнені «краденим українським зерном», виходять із портів поблизу України. Про це йдеться у матеріалі New York Times. Офіційних результатів таких попереджень поки немає, але й про нові покупки краденого українського зерна у світі наразі невідомо.

Президент Зеленський наголошує, що Україна готова продавати своє зерно і веде переговори з різними країнами та з Організацією Об’єднаних Націй щодо розблокування портів. От тільки для безперешкодного вивезення зерна єдиним гарантом лишається зброя, яку Україна воліє отримати від держав-партнерів — адже жодних домовленостей росія не дотримується.