Штучний інтелект «малює» про війну в Україні. Це погано для нас?

Маленька дитина із насупленими бровами та слізьми, що котяться по щічках, — чорними від пилу, який осів на обличчі та зимовій курточці. На фоні малечі — одна з багатоповерхівок, пошкоджених війною. Простий підпис: «Дніпро».

Це фото облетіло соцмережі після чергової російської атаки, що забрала життя десятків наших людей. Але це — фейк, красива картинка, згенерована штучним інтелектом. Чим ця робота занепокоїла людей та які етичні питання щодо штучного інтелекту порушила — розбиралося hromadske.

Упродовж останніх років неймовірні можливості ШІ намагаються застосувати у найрізноманітніших сферах. Та, схоже, людям цікавіше, коли штучний інтелект використовують у творчості. Дописати десяту симфонію Бетховена, «зняти» фільм, переписати Біблію в БДСМ-стилі — все це виявилося під силу ШІ. Не без нюансів, звісно.

Справжній бум популярності штучного інтелекту стався у 2022 році, коли користувачі отримали доступ до інструментів ШІ, які можуть генерувати будь-які зображення за текстовим описом.

Сама система генерації «тексту в картинку» існує вже давно. Принцип такий: ШІ поглинає великі набори даних для аналізу і видає певний результат. Інструменти з можливостями, які ми маємо сьогодні, до цього часу були доступні лише компаніям. Наприклад, Google з її Imagen залишається закритою. А для доступу до DALL · E від OpenAI треба було ставати у довгий список очікування.

До того ж розробники не поспішають оприлюднювати свій код або ділитися даними, на яких були навчені їхні інструменти. Винятком став Stable Diffusion від Stability AI, доступ до якого — відкритий та безоплатний.

Так, поступово можливості ШІ-мистецтва перейшли до рук ентузіастів, які почали втілювати «на полотні» свої найабсурдніші ідеї.

Етична сторона питання

Оскільки раніше доступ до таких інструментів ШІ мали компанії, у них запроваджували «корпоративні фільтри»: жодної порнографії та насильства.

У Stable Diffusion фільтрів не було. Це дозволило генерувати зображення будь-якого вмісту. Такі можливості могли шкодити іншим, наприклад, зіркам, тому через три місяці після «прем'єри» розробники випустили оновлення з фільтром на NSFW.

Інше питання до ШІ-мистецтва, яке викликало багато обурення з боку художників, — збереження авторських прав. Для генерації нових зображень ШІ «згодовують» картини, фото, ілюстрації, уже зроблені людьми.

Роботи цифрового художника та блогера Сема Янга (SamDoesArts), який має впізнаваний стиль, неодноразово ставали «натхненням» для ШІ. Він розповів, що на створення робіт у власному стилі йдуть сотні годин. Однак із появою його робіт у ШІ люди почали питати, чи його власні роботи є згенерованими.

Польський концептуальний художник Грег Рутковський, відомий своїми епічними фантастичними картинами, також став жертвою ШІ. Його стиль тепер — одна з найбільш використовуваних підказок у Stable Diffusion. Він розповів, що знаходить в інтернеті десятки картин ШІ, які посилаються на нього, та непокоїться, що вже незабаром з-поміж них не зможе знайти свої.

Щоб якось зарадити цьому, створили інструмент Have I Been Trained? («Чи на мені тренувалися?»), аби допомогти митцям дізнатися, чи були їхні твори мистецтва серед «згодованих» штучному інтелекту.

У боротьбі за захист авторських прав проти розробників ШІ вже почалися перші судові процеси. Американське фотоагентство Getty Images позивається проти Stability AI. А група художників та юристів позиваються проти Microsoft, її «дочки» GitHub та OpenAI через GitHub Copilot — ШІ-інструмент, який допомагає програмістам писати код. Позивачі кажуть про «піратство програмного забезпечення в безпрецедентних масштабах».

ШІ «малює» про війну в Україні

Це фото дитини облетіло соцмережі, коли рятувальники ще шукали реальних постраждалих під уламками дніпровської багатоповерхівки, знищеної російською ракетою. Соцмережами вже поширилися перші страшні кадри розбитої будівлі; людей, що кричали під уламками; жителів знищених квартир, що сигналізували про допомогу ліхтариками.

Офіційна сторінка Верховної Ради опублікувала зображення «дитини з Дніпра» із підписом: «Art: VISUALIZATIONS». Допис одразу набрав перегляди, а також коментарі про недоречність публікації. Пресслужба парламенту його видалила, але зображення вигулькнуло й в інших спільнотах та акаунтах. Наприклад, на сторінці посла України у Японії Сергія Корсунського.

У Facebook зображення набрало ще більше переглядів, а також співчутливих коментарів від українців, які вважають, що і «фото», і «дитина» на ньому — реальні.

«Боже, візьми цю дитину під свою опіку»; «Таке маленьке невинне ангелятко, це чиєсь маленьке сонечко…»; «Боже, молю, хай це буде остання ракета. Дай цій дитині та всім іншим витримати це» — лише частина коментарів під такими дописами.

З уточнення ВР про «візуалізацію» зображення багато людей зробили висновки, що це робота ШІ. А отже, для створення картини про місце чергового російського удару по Україні штучний інтелект міг «надихнутися» реальними фото.

А втім, проблемою є навіть не те, що за майже рік війни та активної боротьби з фейками українці не розпізнають несправжнє фото. А те, що після розтлумачення помилки декому все одно, чи справжнє воно.

«Це ж близнюк розіп’ятого хлопчика в трусиках, якого теж вигадав свого роду штучний інтелект — російська пропаганда, а потім навіть після всіх викриттів і зізнань міфологема розіп’ятого хлопчика надихала російський люмпен на ненависть до України. Бо якщо того вигадали, то іншого якогось точно розіп’яли», — пише медіакритик Отар Довженко.

Поширення, а потім спростування «фото дитини з Дніпра» також дає підґрунтя пропагандистам просувати наратив про «фейки з України», а пересічним іноземцям — сумніватися в реальності повідомлень.

«Хлопчик із Дніпра», як не дивно, не став першим зображенням ШІ на тему війни в Україні. Стартап Sirens запустив проєкт, де нейромережа генерує художні роботи про важливі події російсько-української війни — битву за аеропорт у Гостомелі, атаку на острів Зміїний, підписання лендлізу Джо Байденом тощо.

Є в галереї і роботи, що ілюструють особливо болючі для українців теми: обстріл Драмтеатру в Маріуполі та початок блокади міста.

Деякі картини мають очевидну схожість із реальними фото з України, які вже облетіли весь світ та таким чином увійшли в історію. З-поміж них — «Визволення Київської області», що нагадує фото з Бучі, та «Герої Азовсталі тримали оборону Маріуполя 85 днів», яка має схожість зі знаменитим фото Дмитра «Ореста» Козацького.

Навіщо ці картини? Автори проєкту розповідають, що продають їх як NFT, а зібрані кошти передають на гуманітарну допомогу Україні: допомоги жертвам війни та відбудови постраждалих міст.

Це не єдиний випадок візуалізації війни в Україні за допомогою штучного інтелекту. Чи вартує таке застосування «ШІ-мистецтва» — інструментів, які мають сумнівну репутацію щодо етичності в час активної інформаційної війни — питання відкрите.