Суд над Трампом: чи справді він про позашлюбний секс і як це вплине на США

Увечері 4 квітня Дональд Трамп офіційно став першим в історії Сполучених Штатів колишнім президентом, якому оголосили кримінальне обвинувачення. Сумнівів стосовно того, що це станеться, вже не було майже місяць, — питання полягало в тому, коли.

Прокуратура округу Мангеттен міста Нью-Йорк не просто порушила прецедент — вона вплутала себе і, схоже, всю країну в політично «вибухову справу». А Трамп і його прихильники вже поспішили цим скористатись.

У чому суть обвинувачень проти Трампа і чи насправді вони можуть запроторити його за ґрати — у матеріалі hromadske.

Що інкримінують Трампу?

В обвинувальному акті, який оприлюднила окружна прокуратура Мангеттену ввечері 4 квітня, перераховані 34 пункти обвинувачення. Їх об’єднує одна фабула: стверджується, що Трамп схвалив схему, пов'язану з незаконними виплатами, які мали збільшити його шанси виграти вибори 2016 року, чим порушив виборче законодавство штату Нью-Йорк і федеральний закон.

Йдеться про поширену в шоубізнесі схему «спіймай і поховай» (catch and kill). Згідно з нею, зацікавлена сторона купує права на публікацію певної сенсаційної історії, після чого не публікує її взагалі — так вона не шкодить замовнику. У випадку Трампа ці історії стосуються його позашлюбних зв’язків.

Обвинувачення зосереджене на трьох епізодах «поховання» історій: про нібито позашлюбну дитину Трампа, за що заплатили колишньому швейцару готелю Trump Tower; про позашлюбний секс із моделлю Playboy Карен Макдуґал (з нею експрезидент США нібито зустрічався у 2006-2007 роках); і позашлюбний секс із порноакторкою Стормі Деніелс (справжнє ім’я — Стеффані Кліффорд) у 2006 році — мабуть, найбільш публічний з усіх кейсів.

Як вважає обвинувачення, у межах схеми, що діяла із серпня 2015 по грудень 2017 року, Трамп через свого вже колишнього адвоката Майкла Коена платив за нерозголошення інформації. Причому кошти проходили у фінансовій звітності його бізнес-імперії Trump Organization як юридичні послуги. Саме собою це — нетяжкий злочин, за який ув’язнення не світить.

А втім, прокуратура Мангеттену стверджує, що ця схема була використана як частина передвиборчої кампанії Трампа (тобто інформація, яку приховали, могла б нашкодити його шансам обратись), що є тяжчим кримінальним правопорушенням. Через це експрезидент США може бути ув’язнений на чотири роки за кожним пунктом обвинувачення. Або на 136 років загалом.

Чому це все почалося лише зараз?

Розслідування незаконних виплат прокуратурою Мангеттену насправді почалося ще у 2017 році. Але потім його взяло на себе міністерство юстиції США, щоб перевірити, чи не йдеться про порушення федерального законодавства (Мін’юст виконує роль федеральної прокуратури).

У 2019-му там розслідування закрили, і воно повернулося до Мангеттену. Увесь час більший акцент там робили на іншій справі, пов’язаній з бізнес-махінаціями Trump Organization.

Колишній окружний прокурор Сайрус Венс-молодший вважав, що саме за нею Трампа можна реально притягти до кримінальної відповідальності — і через суди намагався отримати доступ до його податкової звітності. На відміну від інших президентів, Трамп відмовлявся публікувати декларацію про доходи — її прокуратура Мангеттену отримала вже у 2021 році, а публічно документ оприлюднили під кінець 2022-го.

Наступник Венса-молодшого — Елвін Бреґ — натомість не побачив кримінальних перспектив для Трампа у справі Trump Organization. Тим паче, що ключовий фігурант цієї справи, колишній фінансовий директор компанії, відмовився давати свідчення проти експрезидента США.

І тоді згадали про «плату за мовчання» щодо позашлюбних зв’язків Трампа — «зомбі-справу», як її неформально називали через те, що розслідувалась вона не надто активно.

В лютому у справі свідчив згаданий Коен, якого у 2018 році вже засуджували у цій справі — він пішов на угоду зі слідством і визнав, що платив за нерозголошення інформації про свого боса, порушуючи закон.

Чому Трампа відпустили з-під арешту?

4 квітня вдень Дональд Трамп прибув спершу до прокуратури Мангеттену, де його ознайомили з обвинуваченнями, а потім — до суду, де він заявив про свою невинуватість, після чого поїхав до резиденції Мар-а-Лаґо у Флориді.

Арешт у цьому разі — формальна процедура. Трамп добровільно погодився прийти до суду, тому не було потреби його затримувати силоміць (до слова, у Конституції США передбачене зобов’язання сприяти затриманню тих, кому оголошують обвинувачення).

Наручники на Трампа надягати теж не було потреби — він не збирався тікати. Так само прокуратура не клопотала про обмеження пересування Трампа. Суд навіть не наклав на нього й адвокатів обмеження публічно говорити про справу (так званий gag order), хоча таку можливість вважали реальною.

А позаяк політик під час перебування у Нью-Йорку не зробив жодної заяви для ЗМІ, а із суду трансляцію вести заборонили, ведучим залишалося тільки аналізувати вираз обличчя на кількох фото Трампа.

Як Трамп і його партія реагують на обвинувачення?

У суді експрезидент США очікувано не визнав провини за жодним із 34 пунктів обвинувачення. А після повернення додому у Флориду Трамп розкритикував прокуратуру, демократів, «полювання на відьом» і так далі.

Республіканська партія одноголосно назвала справу політичною. Навіть сенатор-республіканець від штату Юта Мітт Ромні, який голосував за обидва імпічменти Трампу, заявив, що прокурор Мангеттену «закладає небезпечний прецедент криміналізації політичних опонентів».

Розкритикували справу й губернатор Флориди Рон Десантіс та колишній віцепрезидент США Майк Пенс, яких згадують як потенційних кандидатів на президентську посаду від Республіканської партії на противагу Трампу.

Захист експрезидента США заявив, що подасть кілька оскаржень обвинувачень, вимагаючи зняти їх ще до розгляду справи по суті.

А що кажуть у Білому домі?

Адміністрація Джо Байдена намагається максимально дистанціюватись від обвинувачень Трампу. В Білому домі напередодні говорили, що не приділяють великої уваги ситуації довкола експрезидента США, але до можливих провокацій (яких так і не сталося) готові.

Що думає про звинувачення проти Трампа сам Байден, невідомо — він їх не коментував. Та ще під час кампанії 2020 року говорив, що вважав висунення обвинувачень небажаним для США.

Чи реально Трампу загрожує в’язниця?

Юридична конструкція, яку вибудувала прокуратура Мангеттену у справі Трампа, раніше не випробовувалася судами — в аналогічних ситуаціях підозрювані зазвичай ішли на угоду зі слідством. А проти колишнього президента кримінальні звинувачення висуваються узагалі вперше.

У захисту є низка можливостей оскаржити обвинувачення.

По-перше, як прокуратура прагне довести, що нібито схема Трампа реально була спрямована на покращення його виборчих перспектив? Можливо, йому просто дали «погану» пораду, або йшлося про його репутацію як бізнесмена, а не політика? Тоді це просто особисті виплати — і так, може, вони й оформлювалися із порушеннями, та ніякого іншого злочину не приховували.

По-друге, чому в обвинуваченні згадується порушення федеральних законів, якщо це — підслідність федеральних органів влади? Якщо адвокатам Трампа вдасться довести, що це твердження прокуратури Мангеттену не має під собою підстав, злочини можуть бути перекваліфіковані на менш тяжкі. І хай вони теж передбачають до року ув’язнення, та можуть стати величезною політичною перемогою Трампа.

По-третє, наскільки надійними є свідки у справі? Майкл Коен, який, вочевидь, дав ключові свідчення, був засуджений буквально за брехню під присягою в Конгресі. Колишня порноакторка Стеффані Кліффорд, з якою в Трампа нібито був позашлюбний секс, — зацікавлений свідок, і об’єктивність її тверджень цілком можна поставити під сумнів.

Американські правники загалом сходяться на тому, що справа стане випробуванням для судової системи, а Елвін Бреґ особисто та його офіс мали прорахувати всі ризики, перш ніж зважуватись на політично небезпечний прецедент.

Як це вплине на президентські вибори 2024 року?

Наразі відповісти на це питання важко, бо до виборів більш як півтора року, а праймериз у Республіканської та Демократичної партій, де обирають кандидатів, стартують із початку 2024-го.

З одного боку, наразі провідні республіканці принаймні не підтримали обвинувачення проти Трампа (рідкісним винятком став колишній губернатор Арканзасу Аса Гатчинсон, який теж боротиметься за номінацію від республіканців). Це підтримує негласний консенсус — розглядати справу як політично вмотивовану. Власне, більшість американців незалежно від партійних уподобань із цією тезою погоджуються.

Уже зараз кампанія Трампа хизується сплеском пожертв від співчутливих прихильників, а паралельно продає футболки з нібито фотографією політика в поліції (якого не було насправді). Експрезидент США однозначно робитиме все можливе, щоб скористатися нинішньою медійною хвилею для зміцнення своєї підтримки і превентивного послаблення можливих опонентів.

Крім того, суто юридично навіть ув’язнення (якого до кінця 2024 року може й не бути) не завадить Трампу вести передвиборчу кампанію та навіть стати президентом — Конституція США не має таких обмежень. Посади у федеральних органах влади не можуть обіймати засуджені за найтяжчі злочини, як-от підбурювання до повстання чи державна зрада — те, що інкримінували експрезиденту США під час двох невдалих імпічментів.

З іншого ж боку, за той час, поки справа Трампа дійде до суду (наступне засідання призначене на 4 грудня), багато чого може змінитись. Та й кампанія за номінацію від Республіканської партії набере обертів.

І не варто забувати, що над Трампом нависає загроза ще кількох кримінальних обвинувачень: втручання у вибори в штаті Джорджія; підбурювання до повстання через штурм Капітолія у січні 2021 року; необережне поводження із секретними документами, які зберігалися пачками в його резиденції.

Там набагато більше шансів, що справи — якщо вони усе-таки набудуть розвитку — вважатимуться менш політизованими. А отже, завдадуть більшої шкоди репутації Трампа.