«Світ без фактів — світ без правди й довіри». За що журналісти з Росії та Філіппін отримали Нобелівську премію миру

Норвезький Нобелівський комітет цього року знову заінтригував — кому ж дістанеться премія миру у другий рік пандемії та на тлі буремних подій по всьому світі? У переліку ймовірних претендентів було чимало зіркових імен на зразок білоруської «президентки в екзилі» Світлани Тіхановської, російського опозиціонера Олексія Навального, екоактивістки Ґрети Тунберг.

Були там і Всесвітня організація охорони здоров’я та навіть «Репортери без кордонів». А також кілька людей, які опинилися в списку явно випадково, як-от Володимир Путін.

Врешті найпрестижніша миротворча премія у світі дісталась головному редактору російської «Новой газеты» Дмитру Муратову та філіппінській журналістці Марії Рессі. Нобелівський комітет символічно відзначив медійників із країн, де є великі проблеми зі свободою слова — за «зусилля щодо захисту свободи вираження поглядів, що є передумовою демократії та тривалого миру».

До Муратова та Рессі тільки двоє представників медіа здобували Нобелівську премію миру. У 1911-му — австрійський журналіст Альфред Фрід, який був одним із засновників антивоєнного руху в Німеччині та виступав за обмеження озброєнь і розробку системи міжнародного права. У 1935-му в часи нацистської Німеччини «Нобеля» миру отримав журналіст та в’язень концтаборів Карл Осецький.

Розповідаємо, чому премію отримали саме Муратов та Ресса.

Дмитро Муратов, «Новая газета». Свобода слова ціною крові

«Попри вбивства співробітників та погрози, головний редактор “Новой газеты” Дмитро Муратов не відмовився від незалежної політики видання. І послідовно відстоював права журналістів», — наголосила очільниця Норвезького Нобелівського комітету Беріт Рейс-Андерсен, називаючи імена цьогорічних переможців.

У 1993 році Муратов був одним зі співзасновників «Новой» — разом з журналістами, з якими працював у «Комсомольській правді» у 1980-х.

Як відзначає «Новая газета», перші комп’ютери для новоствореної редакції, яку у 1995-му Муратов офіційно очолив, придбав Михайло Горбачов — експрезидент СРСР, який у 1990 році і собі здобув премію миру. Саме Горбачов кілька років поспіль номінував Муратова та «Нову газету» на цю нагороду.

За роки свого існування видання системно висвітлювало складні й незручні для російської верхівки теми — війну в Чечні, корупцію, переслідування й порушення прав людини. За співучасть у розслідуванні Panama Papers у 2017-му журналіст видання Роман Анін навіть отримав Пулітцерівську премію.

Серед останніх гучних розслідувань «Новой» — цьогорічний матеріал про позасудові катування в Чечні, після виходу якого редакція повідомила про хімічну атаку на журналістів.

Шестеро журналістів видання в різні роки були вбиті за свою професійну діяльність — і нинішня премія миру належить насамперед їм, відзначив Муратов, реагуючи на нагороду.

Символічно, що якраз у переддень оголошення лауреатів «Нобеля» миру виповнилось 15 років від загибелі журналістки «Новой» Анни Політковської, яка висвітлювала ситуацію в Чечні і була вбита 2006-го через свою професійну діяльність. І саме цього дня, 7 жовтня, закінчились терміни для притягнення до відповідальності замовників її вбивства.

«Я вважаю, що ця премія належить Анні Політковській, Юрію Щекочихіну, Ігорю Домнікову, моїм загиблим друзям та колегам. І це премія для тих людей, яких нині оголошують “іноагентами”, небажаними елементами», — зауважив Муратов журналістам російської служби BBC.

А з цьогорічних кандидатів на здобуття премії, каже, підтримав би Олексія Навального. До слова, на дзвінок з норвезького Нобелівського комітету з привітаннями він не відповів — «вважаю цей дзвінок небажаним», пояснив у коментарі.

Муратов — перший громадянин Росії, який отримав нобелівську премію миру. У 1975-му її здобув фізик та правозахисник Андрій Сахаров та у 1990-му вже згаданий Михайло Горбачов. Проте обоє вони були нагороджені ще як громадяни СРСР.

У Кремлі Муратова вже привітали, щоправда, доволі стримано. «Він послідовно працює відповідно до своїх ідеалів. Він талановитий, він сміливий», — зауважив речник російського президента Дмитро Пєсков. Від Путіна поки поздоровлень не лунало.

А ось посол США в Росії Джон Салліван написав одразу ж після оголошення переможця у своєму Twitter: «Вітаю мого друга Дмитра Муратова з “Новой газеты” з присудженням Нобелівської премії миру за те, що він говорить правду російській владі. Свобода преси важлива усюди — і тут вона важлива як ніколи».

Фінансовий еквівалент премії миру становить приблизно 1,14 млн доларів. Частину з них, як вже оголосив Муратов, він передасть благодійному фонду «Круг добра», заснованому взимку цього року Володимиром Путіним для допомоги хворим дітям.

Поза журналістською діяльністю він не раз активно виступав з політичними заявами і навіть брав участь у виборах від партії «Яблоко». З 2011 року Муратов входить до громадської ради при МВС Росії. У 2014 році журналіст підписав звернення проти політики російської влади у Криму, а у 2020-му — лист на підтримку протестів у Білорусі.

Марія Ресса, Rappler. Судові позови проти правди

«Світ без фактів — це геть те саме, що світ без правди й довіри. Якщо ми не володіємо фактами, ми не спроможні боротися з коронавірусом чи кліматичними змінами. Ми живемо у світі, де факти бувають суперечливими, коли найбільші дистриб’ютори новин віддають пріоритет поширенню брехні, злоби й ненависті, поширюють їх швидше за факти — тоді журналістика стає активізмом», — коментувала перемогу своєму рідному виданню Rappler філіппінська журналістка Марія Ресса.

Її онлайн-видання докладно розповідало про скандальну кампанію режиму філіппінського диктатора Родріго Дутерте щодо боротьби з наркотиками. Дутерте, попри критику міжнародних правозахисних організацій, є прихильником смертної кари без суду й слідства за наркоторгівлю.

Робота заснованого Марією популярного англомовного видання Rappler Дутерте аж ніяк не подобалася, тож він фактично оголосив журналістам війну.

На Марію та Rappler завели 11 судових справ за найрізноманітнішими звинуваченнями — від несплати податків до поширення наклепів. Після цькування з боку влади Ресса стала всесвітньо відомим символом відстоювання свободи преси на Філіппінах. У 2018-му Time навіть включив її у перелік «людей року».

Для Філіппін нагорода журналістки — перший «Нобель» миру. У 58-річної Ресси — неабиякий журналістський досвід: з 1987 по 2010 працювала журналісткою-рослідувачкою каналу CNN у Південно-Східній Азії та очолювала регіональне бюро видання, а також кілька років співпрацювала з The Wall Street Journal та ABS-CBN.

Свою перемогу Ресса, як і Дмитро Муратов, називає не власним досягненням, а здобутком усього видання. Нобелівський комітет відзначив, що Rappler не припиняв роботи попри постійні погрози й судові позови й системно боровся з фейками. «Нині — найкращий час, щоби бути журналістом. Коли займатися цією роботою стає найбільш небезпечно, значить саме у цей момент це — найважливіше», — наголошує Ресса.