ENRU
«Інтернет нарешті ідеальний для кібервійни» — дослідниця медіа Світлана Матвієнко
12 червня, 2017
07402ca63422041f2
Блокування соціальних мереж негативно характеризує владу будь-якої країни Фото: EPA/SERGEY DOLZHENKO

Заборона російських соціальних мереж в Україні викликала запеклі суперечки. Прихильники блокування переконували, що влада та спецслужби РФ можуть використовувати дані українських користувачів з ворожими намірами. Противники дій влади нагадували про принципову важливість свободи слова та інтернету для політичної демократії.

Дослідниця медіа Світлана Матвієнко, яка вивчає інтернет-інфраструктуру, принципи роботи алгоритмів соцмереж і взаємозв’язок кібервійни з війною інформаційною, вважає, що помилкові обидва підходи, оскільки втрачають важливі деталі.

Матвієнко застерігає від некритичного сприйняття Facebook і побоюється, що приплив користувачів із заблокованих соцмереж створить майданчик, занадто зручний для інформаційних маніпуляцій та соціальної інженерії.

Народилася в Україні, живе і працює в Канаді. Викладає на факультеті інформації та медіа-досліджень в Університеті Західного Онтаріо.

Співредакторка збірника The Imaginary App про мобільні додатки і спеціального випуску The Fibreculture Journal «Програми та афект». Разом з професором Ніком Дайєр-Везефордом Матвієнко працює над книгою «Кібер-війна і Революція», яка буде опублікована наступного року в University of Minnesota Press.

Як ви оцінюєте блокування в Україні російських соціальних мереж?

На мій погляд, це непотрібний, реакційний і нерозважливий крок влади. Не вона, а користувачі повинні вирішувати: використовувати, чи ні соціальну мережу або будь-який інший сайт. Те, що люди віддають перевагу саме цієї соцмережі, говорить про відсутність політичної культури.

Ще більше занепокоєння викликає те, що багато чиновників самі є користувачами цих платформ і сервісів. Слабка або ледача влада завжди віддає перевагу реакційним крокам — це так звана «швидка політика». Ці популістські методи зручні також і для відволікання суспільної уваги від інших, важливіших тем. Тому я розглядаю це рішення як тактичне, а не стратегічне. Причому, ця тактика більшою мірою символічна, ніж практична.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Борітеся — поборете»: як українські спільноти відреагували на заборону «ВКонтакте»

Я стежу за реакцією на заборону, яка, в основному, проявляється у формі поляризованих поглядів «за» і «проти». І мене турбує, що опоненти заборони бачать його, як крок проти «свободи слова», отже, вважають його недемократичним. Пов’язувати соціальні мережі зі «свободою слова» або «публічною сферою» — це грубе нерозуміння соціальних медіа і того, як вони працюють.

Корпоративні соціальні мережі та сервіси не є простором ані для реалізації свободи слова, ані для виникнення публічної сфери.
Замість того, щоб бути одержимими тим, «як відреагували соціальні медіа» на те або інше, ми повинні думати про технічні, економічні та політичні причини, які дозволяють такі «реакції». А також думати про те, чи служать такі «реакції» засобом придушення небажаних голосів.

Так само, я не згодна, що буде коректно сказати, що ВК або «Яндекс» перебуває під контролем ФСБ або російського уряду. Екосистема соціальних медіа для цього занадто складна. Вони розвиваються саме тому, що постійно виходять з-під контролю. Це їх природа. Однак, соціальні мережі можуть бути майстерно використані за допомогою інструментів різної складності: від армій тролів і керованих алгоритмами бот-мереж, до так званих клік-ферм.

Моєю першою реакцією, коли я почула про блокування соціальних мереж, була думка, що це дуже поганий знак. Порошенко приєднався до компанії диктаторів, які блокують соціальні мережі в  Туреччині, Казахстані, Північній Кореї.
Потім, я зрозуміла, що сталося дещо більше, і що це стосується не тільки України.

Ця заборона — симптом того, що соціальні мережі втрачають свою придатність. Занадто часто користувачами почали відкрито маніпулювати корпорації, держави та різні неурядові гравці. В Україні ця непридатність помилково приписується російським соціальним медіа і сервісам.

Але справа не тільки в них — це проблема для всіх сучасних соціальних медіа. Є підстави вважати, що ця непридатність буде зростати в напрямку повного колапсу соціальних медіа через постійну появу експлойтів, хакерських зломів і блокувань урядами різних держав. Ми будемо бачити все це частіше й частіше.

Еван Вільямс, один з творців сервісу Twitter, діагностував цю ситуацію просто: «інтернет зламався». Але я б висловилася інакше. Інтернет не зламаний, а, навпаки, він став нарешті ідеальний, але не для нас, а для кібервійни.

Пов'язувати соціальні мережі зі «свободою слова» або «публічною сферою» — це грубе нерозуміння соціальних медіа і того, як вони працюють (на фото - мітинг протесту у Києві проти закриття доступу користувачів до російської соціальної мережі «ВК») Фото: EPA/SERGEY DOLZHENKO

Багато людей в Україні розглядають продукти компаній Facebook та Google як заміну російських соціальних мереж. Чи можна вважати їх безпечною альтернативою?

Масове стеження в інтернеті — давно не новина. Це відбувається всюди. Як тільки ви привертаєте увагу влади, скажімо, використанням певних ключових слів, відвідуванням певних веб-сайтів або груп в соціальних мережах, або, якщо ви активіст чи можете бути використані для стеження за іншими активістами, вона здатна залучити особливі (і часто недешеві) технологічні та людські ресурси, аби накопати про вас все, що тільки можна.

Звичайно, коли сервери компанії розташовані в межах певної країни, збір даних простий і дешевий, фактично, він майже автоматизований. Подумайте про російську систему СОРМ, яку також використовують  Україна та інші пострадянські держави — вона підриває саму ідею «законного перехоплення». Або про американську програму PRISM. Протягом ряду років вона успішно «прослуховувала» весь світ, що суперечить законодавству США.

Ось чому, ведучи кібервійну проти «американського інтернету», Росія намагається змусити такі компанії, як Google, Facebook і Twitter, зберігати дані своїх громадян на території РФ відповідно до законодавства, прийнятого у вересні 2014 року. Це не означає, що стеження неможливе в тому випадку, коли сервери є за межами країни. Останнє лише вимагає інших засобів і методів.

Повідомлялося, що Google, Facebook, Twitter пручаються вимогам російської влади. Але боротьба ще далека від завершення. Як повідомляє The Guardian, Google був змушений «відкрити Android для конкуруючих російських пошуковиків і додатків після врегулювання дворічного спору з держорганом з питань конкуренції компенсацією розміром 439 млн рублів».

У тій самій публікації йдеться, що Google і «Яндекс» «досягли комерційної угоди з цього питання», що відкриває «Яндексу» нові можливості для просування своєї пошукової служби в браузері Google Chrome.

Я використовувала цей приклад, щоб продемонструвати дві речі. Перша — це складність архітектури. Facebook і Google складаються з багатьох неоднорідних та іноді майже незалежних елементів — розширень, додатків і сервісів, які обмінюються даними в різних режимах, при цьому постійно оновлюються. Це створює безліч входів і виходів, роблячи ваш «приватний простір» дуже пористим. Ступінь цієї пористості користувачеві просто неможливо контролювати.

Ще один урок: для корпорації завжди важливо зберегти та збільшити кількість користувачів за всяку ціну. «Нейтральність», про яку з гордістю заявляють такі компанії, як Facebook і Google, — це чиста симуляція. У 2014 році Google показував Крим, як частину території Росії для користувачів з російськими IP-адресами, а для українців карти Google зображували Крим частиною України. Метою було задовольнити й утримати користувачів з обох сторін.

Відверто кажучи, я б надала перевагу «Яндексові», який показує Крим, як російський, — принаймні, так я можу побачити, яку політичну позицію займає компанія. Це краще, ніж помістити себе в інформаційну камеру, в якій мені показують те, що на думку Google, я вважаю кращим.

У 2014 році Google показував Крим, як частину території Росії для користувачів з російськими IP-адресами, а для українців карти Google зображували Крим частиною України з метою задовольнити й утримати користувачів з обох сторін Фото: EPA/JOHN G. MABANGLO

Чи можна на практиці домогтися повного обмеження доступу до будь-яких веб-сайтів, якщо користувачам доступні інструменти обходу блокування?

Не думаю, що можливе «повне обмеження». Ми вже бачимо, як зростає популярність VPN-сервісів. Але я сумніваюся, що вони будуть широко використовуватися для доступу до соціальних мереж — навіть якщо йдеться про доступ до піратського контенту. Витрачені зусилля, ймовірно, цього не варті.

Користувачі звикли до легкості, плавності, миттєвості та повсюдності комп’ютерних практик. Будь-яке втручання сприймається негативно. Кожен зайвий клік — це погано. Словом, для багатьох Facebook, доступ до якого в Україні не обмежений, може виглядати більш зручним рішенням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Блокада «Рунету»: чому рішення РНБО дуже легко обійти

Але подумаймо про можливості, які ця заборона відкрила: дізнатися про шифрування та анонімізацію. Було б чудово, якби люди використовували цей час поза зоною комфорту, для того, щоб випробувати CyberGhost, Protonmail, Tutanota, Tails, Thunderbird та багато інших технологій.

«ВКонтакте »і «Яндекс » були одними з найбільш відвідуваних веб-сайтів в українському сегменті мережі. Якого ефекту ви очікуєте від їх заборони?

Якщо користувачі «ВК» і «Однокласників» масово перейдуть у Facebook, то не виграє ніхто, крім Facebook. Ми отримаємо високо концентровану множину користувачів з українськими IP, зібрану в одному місці та ще й тісно взаємозалежну, оскільки щільність українського кластера соціальної мережі дуже висока. Це ідеальний сценарій для соціальної інженерії і нагляду всередині екосистеми Facebook.

Перебуваючи онлайн, ви несете відповідальність за багатьох людей, більшість з яких навіть не знаєте. Якщо ви пов'язані з будь-якою групою ризику (наприклад, з деякими етнічними меншинами, які можуть піддаватися насильству, або групами ЛГБТ), то надаєте до них доступ: розкриваєте їх, як частину вашої мережі та, через незнання, деблокуєте їх параметри конфіденційності.

Якщо хтось думає, що «ВК» відкритий до «пропаганди», то те ж саме може бути відтворене в Facebook. Хіба це вже не відбулося? Facebook і Twitter, наприклад, особливо схильні до таких маніпуляцій, як «fake news» і дезінформація. І поки Facebook заперечує свою відповідальність за те, що сталося під час американської виборчої кампанії 2016 року, творець Twitter просив вибачення за те, що надав, хоча і проти своєї волі, таку корисну платформу для Трампа.

Ще один приклад таких маніпуляцій згадується в торішньому репортажі The Bloomberg Businessweek. З нього ми дізнаємося, як колумбійський хакер Андрес Сепульведа фальсифікував результати виборів в Латинській Америці протягом майже цілого десятиліття. Між іншим, використовуючи сервери в Україні та Росії.

Коли ми запитуємо про «конфіденційність» або «безпеку» в соціальних мережах, ми повинні пам'ятати про експлойти, подібні до тих, що використовував Сепульведа, і про нові, про які повідомляв The Intercept. Наприклад, про приватну компанію з аналізу даних Cambridge Analytica. За допомогою політтехнологів вона збирала інформацію про «лайки» та демографічні дані сотень тисяч профілів Facebook, щоб вплинути на американських виборців.

Facebook і Twitter схильні до таких маніпуляцій, як «fake news» і дезінформація, наприклад, Twitter став вигідною платформою для Трампа під час під час американської виборчої кампанії 2016 року Фото: EPA/DIEGO AZUBEL

У своїх лекціях ви наполягаєте на важливості матеріалістичного аналізу медійної інфраструктури. Що він дає?

Дійсно, у своїй роботі я використовую археологію медіа і політичну економію. Ці підходи пропонують методології для вивчення ролі історії у розвитку технологій і їх інфраструктурних ассамбляжів. Може, ви пам'ятаєте, як два роки тому, під час Світового економічного форуму в Давосі, Ерік Шмідт, виконавчий директор Alphabet (екс-глава Google), заявив, що «Інтернет зникне». Посилався він на розвиток непомітних і всюдисущих комп'ютерних технологій.

Але риторика Шмідта видає також бажання приховати матеріальність Інтернету, принаймні від користувачів — щоб уникнути непотрібних запитань.

Facebook з його постійними спробами приховати неетичні наміри словами про свободу — робить те ж саме. Така історія з Free Basics, коли Facebook намагався порушити мережевий нейтралітет в Індії. Цій спробі запобігли інтернет-активісти та державний регулятор у сфері телекомунікації Індії.

Якщо коротко, то Facebook оголосив, що буде надавати доступ до Інтернету в сільській місцевості, пропонуючи свій додаток Free Basics. Насправді, цей «щедрий» жест виявився спробою захопити новий сегмент користувачів і територію, на якій Facebook міг бути єдиним сувереном, і в цьому випадку — єдиним вікном у світ і фільтром Інтернету.

На щастя, активісти провели велику освітню кампанію, надавши людям розуміння політекономії Інтернету і його інфраструктури.

Широко поширена думка про те, що той самий Facebook маніпулює новинною стрічкою, яку бачать користувачі. Які наслідки цього?

І «ВКонтакте», і Facebook — це машини маніпуляції, але вони різні. В останні роки з'явилося багато питань про алгоритм новинної стрічки і того, як вона відбирає повідомлення.

Існують ідеї про те, як користувачі можуть «прорвати» інформаційні бульбашки, але факт залишається фактом: ці «ехо-камери» можуть серйозно підірвати демократію. Фактично, вони це вже зробили. Формування інформаційних бульбашок — це дещо «несподіваний» ефект персоналізованого Інтернету. І це характерно не тільки для Facebook.

Наскільки ймовірно, що алгоритм стане на чийсь бік в інформаційній війні?

Алгоритми не стають ні на чий бік. Водночас, важливо розуміти, що вони не нейтральні. Візьмемо для прикладу, FBX (алгоритм Facebook Exchange), який дозволяє компаніям купувати рекламу в соціальній мережі. Алгоритм інтерпретує відносини між різними даними, що дозволяє зорієнтувати користувачів на основі раси, гендеру, рівня доходів або чогось ще.

Це неприйнятно з багатьох причин. Адже справа стосується не тільки того, яку інформацію бачить користувач, але і того, яку інформацію він не побачить, оскільки так «вирішив» алгоритм. При цьому, компанія не порушує закон безпосередньо, але команда її техніків і адвокатів експлуатує діри в законодавстві у власних інтересах.

Використовуючи алгоритм новинної стрічки та збираючи інформацію про користувачів компанія Facebook не порушує закон безпосередньо, але команда її техніків і адвокатів експлуатує діри в законодавстві у власних інтересах Фото: EPA/BERND VON JUTRCZENKA

Чи може алгоритм соціальної мережі використовуватися як зброя у кібервійні?

Я б не називала платформи соціальних медіа або який-небудь конкретний алгоритм «зброєю». Замість цього я просто скажу, що ці компанії вкрай неетичні. Є приклади, які демонструють грубе ігнорування інтересів користувачів: у 2012 році Facebook експериментував з новинної стрічкою понад півмільйона користувачів, показуючи тільки погані новини деяким людям і тільки хороші іншим. Метою експерименту була спроба зрозуміти, як це вплине на поведінку користувачів в Інтернеті і на їхні емоції.

Але повернімось до теми нашої розмови — заборони російських соціальних мереж. Сподіваюся, після всього, що я сказала, зрозуміло, чому для мене ця заборона виглядає такою безглуздою, а також вкрай наївною. Втім, застосовуючи цю заборону, Україна нічим не відрізняється від інших країн. Багато урядів вже усвідомили, що в політичних джунглях завелася нова тварина. Ця тварина нагадує жахливе «Щось» з хоррора Карпентера — воно неслухняне, непередбачуване, смертельне.

Перевершує людину за швидкістю свого техноінтелекту, вивчає нас і все про нас, стає нами, паразитуючи на найтоншій невидимій мережі наших стосунків, а потім поглинає нас для підживлення свого нелюдського ядра.

Цей монстр соціальних мереж «рухається швидко і ламає предмети», і уряди розуміють, що вони повинні з ним якось співіснувати. Зараз вони намагаються розрахувати, що для них вигідніше і менш ризиковано зробити: спалити цього монстра, як-небудь його приручити, принести людські жертви або використовувати проти ворога. Я думаю, ми побачимо реалізацію всіх цих сценаріїв. Один з них вже розгортається в Україні.

Знову про «Щось» на букву F. Думаю, буде дивно, якщо  після листопадових подій  2016 року в США, майбутньому Facebook вдасться повністю уникнути державних регулювань. Якщо ж він буде залишатися відносно недоторканним, я б хотіла знати, що корпорація запропонувала владі  в обмін на це.

/Віталій Атанасов

Підписуйтесь на наш канал в Telegram