Як жителі непідконтрольного Донбасу голосують за поправки до Конституції Росії

У самопроголошених республіках Донбасу голосують тільки громадяни Росії і тільки на дільницях, розташованих в Ростовській області РФ, але доставку цих людей до виборчих урн влада «ДНР» продумала й організувала як першорядну військову операцію. При цьому люди ще й доплачують зі своєї кишені за квитки на виїзд у Росію. «Спектр» провів один день, відстежуючи це специфічне голосування.

Звідки в «Л/ДНР» громадяни Росії?

У самопроголошених «ДНР» і «ЛНР» зараз проживає близько 230 тисяч громадян РФ. Із них, за інформацією, озвученою з посиланням на керівництво республіки в своєму телеграм-каналі російським військовим журналістом Олександром Сладковим, у «ДНР» живе 110 тисяч власників нових паспортів із двоголовим орлом.

Указ «Про визначення в гуманітарних цілях категорій осіб, які мають право звернутися із заявами про набуття громадянства Російської Федерації у спрощеному порядку» Володимир Путін підписав 24 квітня 2019 року. Цей указ значно спростив отримання громадянства жителям «Л/ДНР». Уже в червні 2019-го в Ростовській області перші групи з Донецька та Луганська почали організовано отримувати російські паспорти.

Процес отримання російського громадянства чітко організований. Військові «республіки», особовий склад «поліції» і «МНС», чиновники офісу так званого глави «ДНР», «уряду», всіляких місцевих адміністрацій та інші «служиві люди» паспорти отримували за сприяння власних відділів кадрів, організовано та централізовано. Було це так: «першочергові категорії» здавали в конкретних місцевих міграційних службах свої персональні теки, а потім так само організовано групами виїжджали отримувати паспорти РФ в Ростовську область.

Усі інші громадяни спершу мали отримати паспорт «ДНР» і тільки після цього могли претендувати на російське громадянство. Зараз цей процес для звичайного, наприклад, пенсіонера розтягується в середньому на рік.

Тому поки що громадяни Росії в самопроголошених республіках — це передусім мотивовані люди, що працюють на російські інтереси, як тут кажуть: «бюджетники, держслужбовці та військовослужбовці».

Як було організовано голосування?

Колишній так званий глава «Ради безпеки ДНР» і командир бригади «Схід» Олександр Ходаковський про відбір груп людей для голосування за поправки до Конституції РФ серед тих, хто воює за «республіку», написав в своєму телеграм-каналі: «Було так: охочі — вийти зі строю. Вийшло багато. Ніякої показухи, ніяких "флешмобів" — просто й організовано. Автобуси надали перевізники, графік виїзду склали відповідальні особи».

Іншим можна було зареєструватися для виїзду на голосування в Росію з 17 червня на багатоканальній прямій лінії. Графіки та маршрути від «міністерства транспорту» «ДНР» з'явилися трохи пізніше, і їх можна було обирати. Донецьких мали намір возити на виборчі дільниці в місто Таганрог і три села: Куйбишеве Куйбишевського району, Авіло-Успенку Матвєєво-Курганського району і добре знайоме місцевим Покровське Некліновського району Ростовської області (тут розташований один із двох постійних пунктів видачі російських паспортів жителям «ДНР»).

Їхати автобусам належало через два різних прикордонні переходи з Росією в селищах Успенка і Маринівка.

«ДНР» і «ЛНР» розділяє кордон з митницями, наглухо зараз закрита для переміщення людей через епідемію COVID-19. Потоки голосувальників із різних самопроголошених республік теж розділили по різних населених пунктах Ростовської області. Донецьким дісталися переважно села і селища, а луганських возили в міста: Гуково, Донецьк, Новошахтинськ і Червоний Сулін.

Згідно з повідомленням на сайті луганського «міністерства транспорту», поїздка в обидва кінці коштувала 450 рублів (близько 5,5 євро). Так що поїздка на голосування за поправки до Конституції РФ була ще й платною. У Донецьку охочі виконати свій «громадянський обов'язок» за квиток на поїздку в обидва боки платили в каси автовокзалу «Південний» 150 рублів (1,8 євро).

До епідемії COVID-19 квиток на автобус в Ростов-на-Дону з Донецька тільки в одну сторону коштував 1000-1100 рублів (12,5-13,7 євро). Але доїхати можна було не до прикордонного села, як зараз, а ще приблизно на 100 км далі — до самого Ростова-на-Дону.

Бюджетникам і добровольцям з місцевих «військових» у день виїзду на голосування їхнє керівництво дає вихідний день. Витрати перевізників мали дотуватися, а перевезення створеними спеціально для цього голосування маршрутами організовували так звані «міністерства транспорту» самопроголошених республік у рамках місцевого своєрідного «державно-приватного партнерства» з приватними перевізниками. Кордон також відкрили спеціально для голосування, хоча лінія розмежування з контрольованою Києвом територією в Донецькій області жорстко закривається через побоювання нового спалаху епідемії коронавірусу.

Організацією доставки людей для голосування в Донецьку в багатьох кабінетах відверто пишаються.

Як дістатися до дільниці?

Куйбишево Ростовської області — це районний центр із шістьома тисячами жителів, красивим Будинком культури з відреставрованою мозаїкою на фронтоні й гербом СРСР. Місцеві жителі з гордістю розповіли кореспонденту «Спектра», що у них в селі навіть погруддя Сталіна є.

Дільниця для голосування обладнана в цьому найкрасивішому Будинку культури. І на цій дільниці було все — маски, дезінфікувальні засоби, група дівчат у повному захисті від коронавірусу з електронним термометром для скринінгу всіх, хто прибуває, вся необхідна наочна агітація.

Уже перед самим відкриттям о 8 ранку біля дверей дільниці № 1018 чекали в черзі на голосування кілька місцевих жителів. Гостей з «ДНР» не було, до їх приїзду всі за минулі дні вже звикли.

Перший автобус із Донецька приїхав тільки близько полудня. На ньому прибули міцні як на підбір чоловіки. Вийшли з автобуса організовано, всі були в чорних масках. Жінки з цього автобуса далеко не всі були з масками, деякі потім брали одноразові маски вже на дільниці.

«Спектру» в Куйбишеві дозволяли знімати все, але суворо (з посиланням на якесь розпорядження ФСБ) заборонили знімати автобуси з номерами «ДНР». Але першими на ділянку з «ДНР» приїхали люди не на автобусі, а на легковій машині, і один із чоловіків погодився сказати щось на камеру. Хвилюючись, з другого разу він сказав: «Їхали ми з Донецька для голосування за внесення змін до Конституції РФ, тому що вона тепер є нашою батьківщиною, нашим домом, і ми маємо взяти участь у голосуванні. Все чудо, дуже дякую!».

Один із автобусів із донеччанами прибув о 14.00, його пасажири розповіли «Спектру», що виїхали вони з Донецька ще о сьомій ранку — стільки часу зайняв маршрут приблизно в 110 кілометрів і перехід кордону. Від прикордонного переходу «Маринівка» до Куйбишева — 20 хвилин неспішної їзди, від Донецька до кордону з Росією автобус добирався дві години з короткими зупинками в Макіївці та Харцизьку, решта часу — очікування перевірки. Загалом від Донецька до селища Куйбишеве, якщо дорогами, а не навпростець — їхати рівно 107 кілометрів. Детальний розклад описала «Спектру» одна з пасажирок:

«У нас, починаючи з 25 березня з Південного автовокзалу відходять рейси о шостій ранку, потім о сьомій, восьмій, дев'ятій — чотири рази тільки в Куйбишеве, Покровське і в Авіло-Успенку теж по чотири рейси на день. І ще на Таганрог із Донецька маршрут о шостій годині, — розповіла пасажирка. — З Ясинуватої о сьомій годині два рейси на Куйбишеве і Покровське; з Горлівки — на Покровське і на Куйбишеве вже по два рейси на день; Новоазовськ їде в Таганрог; Сніжне щодня їздить о 5:40 в Таганрог; Шахтарськ теж їде в Таганрог... Ось я вам зараз назвала, скільки рейсів щодня стартує голосувати з "ДНР". Ми під'їхали до кордону, а там черга з автобусів — перед нами було чотири автобуси і після нас теж чотири. Найбільше часу ми в дорозі провели в очікуванні своєї черги, щоб перетнути кордон на Маринівці. Розумієте, для нас всі ці поїздки на голосування — як знак, можливість кожному відчути себе частиною Росії!» За її словами, паспортний контроль з боку «ДНР» тривав довше, ніж на російському кордоні. Коли автобус приїхав в Куйбишеве, їх попросили погуляти трохи, тому що в цей момент на дільниці було багато голосувальників. «Там селище невеличке таке: тут "П'ятірочка", там "Магніт", тут Будинок культури — і все! Але все пристойно, чистенько: тут поліція, там волонтери, дезінфекція рук в черзі, музика грає...», — із захопленням ділилася своїми враженнями пасажирка.

«Чітку громадянську та патріотичну ...»

До організації голосування людей з «ДНР» в Ростовській області підійшли з розмахом — усередині Будинку культури в Куйбишеві були розмічені на підлозі смуги для соціальної дистанції, в такій самій — на дистанції — черзі на вулиці волонтери кожному обробляли дезінфектором руки, на вході кожен приїжджий отримував в подарунок ще одну одноразову маску та ручку.

Було видно, що і народ, який приїхав в Куйбишеве, знайомий з дисципліною. «Єдине, коли дощ лупанув, нам закричали: "Заходьте швидше, краще не намокнути, ніж дистанції дотримуватися!" — розповіла приїхала голосувати мешканка Донецька. — А проголосували ми дуже швидко і спокійно поїхали назад - назад пропускали швидше. Шопінгом не займалися, в "П'ятірочці" зараз набір продуктів такий самий, як у Донецьку, тільки в нас трохи дешевше через нижче податкове навантаження. Взяли водички, пляшку шампанського і трохи закуски на дорогу додому — сиру, винограду...».

29 червня був, найімовірінше, рекордним днем для голосування донеччан. Із цією метою на територію Росії виїхав довоєнний і сучасний глава центрального Ворошиловського району Донецька Владислав Латинцев, колишній і нинішній адміністратори Донецька Ігор Мартинов і Олексій Кулемзін, місцевий «міністр культури» і директор Донецької державної філармонії співак Олександр Парецький.

На одному з автобусів приїхав голосувати за поправки в російську Конституцію і творець Донецького опікового центру, директор Інституту невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака лікар Еміль Якович Фісталь — знакова фігура для Донбасу, де підземні вибухи газу з численними опіками у шахтарів завжди були страшною буденністю.

Минулого року ювілей лікаря Фісталя в Донецьку святкували як державне свято — йому виповнилося 80 років. Проєкт Свої. CITY вніс Еміля Фісталя у рейтинг п'яти найвідоміших жителів Донецька, що не виїхали за його межі в 2014 році. У Еміля Фісталя вже була персональна сторінка на забороненому в Росії українському сайті «Миротворець», де наводяться особисті дані людей, яких творці сайту вважають ворогами України.

Тепер стало зрозуміло, що у Фісталя є і паспорт РФ, а власники паспортів Росії здебільшого всі розмови про реінтеграцію з Україною сприймають із жорсткою недовірою — нічого хорошого від виконання Мінських угод для себе такі люди не чекають.

На зворотному шляху донеччани відзначали голосування як значущу в їхньому житті подію червоним шампанським. «Терористи, агресори, окупанти — які ж ви настирливі! — виголосив тост житель Калінінського району міста Донецька Олександр Сидоров. — Дощ вас поливав, спека вас смажила, в чергах вас маринували. Однак ви виконали свій громадянський обов'язок! Нумо! За нашу чітку громадянську та патріотичну позицію!» Пластикові стакани змикаються під триразове: «Ура!».

На персональній сторінці в мережі Facebook у Олександра Сидорова є запис від 31 жовтня 2019 року, де він демонструє свої нові російські паспорти — закордонний і внутрішній — і пише: «Ось як буває! Ще вранці був невинною (ну, майже) "маріонеткою Кремля", а повернувся до рідного Донецька повноправним "російським окупантом"».

У цьому потоці нових громадян Росії з самопроголошених республік Донбасу тих, хто сказав поправкам до Конституції «ні», схоже, буде дуже мало. Якщо вони, звісно, взагалі там будуть.

За підтримки Медіамережі