Трамп і медіа: чи стане новий президент США загрозою свободі слова у світі

Позиція новообраного президента США Дональда Трампа щодо свободи слова викликає в експертному середовищі особливе занепокоєння. Мільярдер став найбільш заможним господарем Білого дому. В новітній історії можна знайти лише поодинокі приклади, коли глава демократичної країни стикається одночасно з такою кількістю конфліктів інтересів, яку можна закинути 45-му американському президенту. До прикладу, можна згадати італійського магната й товстосума Сільвіо Берлусконі.

Трамп — перший президент від часу Річарда Ніксона (1969 — 1974), який не опублікував перед виборами своєї податкової декларації. Він створює нові прецеденти і в тому, що стосується його відносин із пресою.

За місяць до президентських виборів міжнародна неурядова організація «Комітет із захисту журналістів» назвала можливе президентство Трампа «безпрецедетною у новітній історії загрозою для свободи преси». Голова її ради Сандра Мімс Роу аргументувала цю заяву низкою фактів. По-перше, вона пригадала численні випадки, коли новообраний президент привселюдно знущався з її колег, зокрема кепкуючи з журналіста The New York Times з особливими потребами, безпідставно називаючи представника ABC News «продажним» чи напоказ змушуючи ведучого телеканалу Univision залишити прес-конференції – буцімто через його «нахабність».

По-друге, вона пригадала, що під час виборчих перегонів штаб Трампа систематично відмовляв у наданні акредитацій виданням, що публікували критичні матеріали про його кампанію. Серед них – авторитетні медіа на кшталт The Washington Post, Politico, The Daily Beast і The Huffington Post. Останнім американським президентом, який складав подібні «чорні списки» журналістів був той же Річард Ніксон.

Річард Ніксон, 37-ий президент США

Окрім того, Комітет із захисту журналістів посилався на заяву Трампа про те, що він має намір внести зміни до законодавства про свободу слова, суттєво збільшивши юридичну відповідальність за наклеп. «Для того, щоб коли вони пишуть про нас неправдиві, сфабриковані речі, ми мали можливість подати в суд і отримати матеріальне відшкодування», – пояснював на одному з лютневих мітингів Трамп. Перша поправка до Конституції США, проте, визначає, що внесення до законодавства будь-яких змін, які обмежують свободу слова, є антиконституційним.

Проте, Комітет висловив занепокоєння вислолюваннями Трампа про російський режим Владіміра Путіна. Коли республіканця запитали про його ставлення до вбивств журналістів у Росії, що пов’язують із можновладцями, він відповів: «Путін керує своєю державою; принаймні, на відміну від нашого істеблішменту, він є справжнім лідером. До того ж і в нашій країні відбувається чимало вбивств».

Та найбільш важливий акцент Комітет із захисту журналістів зробив на можливості негативних наслідках правління мільярдера для міжнародної спільноти журналістів: «Президентство Трампа є загрозою для свободи преси у Сполучених Штатах, та значно більш серйозними можуть бути його наслідки для прав журналістів за кордоном. Якщо США не зможуть підтримувати ці стандарти, створиться небезпечний прецедент — і диктатори та деспоти з усього світу сприймуть це як заохочення обмежувати свободу слова у своїх країнах».

Як зазначав у коментарі Громадському американський журналіст Майкл Вайс, Трамп не скидається на політика, якого цікавить стан свободи слова в світі чи інші питання гуманітарної сфери. «Я не можу уявити, що Трамп буде ініціювати воєнну інтервенцію до іншої країни для захисту прав людини чи з іншої гуманітарної причини», — зауважує Вайс.

Якщо США не зможуть підтримувати ці стандарти [свободи преси], створиться небезпечний прецедент — і диктатори та деспоти з усього світу сприймуть це як заохочення обмежувати свободу слова у своїх країнах

«Це надзвичайно складні часи для журналістів, – зазначає директорка Міжнародної школи журналістики Колумбійського університету Енн Купер. –Мені здається, що журналісти зараз почуваються напрочуд вразливими». Екс-кореспондентка Американського громадського радіо у Москві в останні роки Радянського Союзу не схильна недооцінювати загрозу для свободи слова від нової адміністрації Білого дому. Приміром, вона не виключає, що після приходу до влади той спробує закрити видання, позиція яких не буде його влаштовувати: «Можу сказати, що він здатний це зробити».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Запалити зірку: як американські ЗМІ привели Трампа до перемоги»

Одним із таких видань ризикувала стати найбільш впливова ліберальна газета Сполучених Штатів The New York Times. Під час президентської кампанії її журналісти застерігали виборців від негативних наслідків можливої перемоги Трампа і, врешті, редакційна колегія видання висловила підтримку його конкурентці Гілларі Клінтон. Трамп, своєю чергою, неодноразово називав газету «провальною». Після того, як вона написала, що Трамп понад 20 років міг утримуватися від сплати податків, він погрожував подати на The New York Times до суду за наклеп. Під час президентських дебатів Трамп не заперечив того, що не сплачував федеральний податок на прибуток, користуючись для цього прогалиною в американському законодавстві. Хоча згодом стверджував, що таки платив його.

Після оголошення результатів президентських виборів Трамп ініціював зустріч із видавцем і редакційним колективом The New York Times, після якої висловив  сподівання на плідну співпрацю. Він навіть зробив редакції комплімент, назвавши видання «діамантом Сполучених Штатів і всього світу».

Та під час «туру подяки» містами, які підтримали Трампа, він продовжив атакувати пресу. «Ми здобули тотальну перемогу і зробили це без жодної підтримки преси, – звернувся він до прихильників у штаті Огайо. – Преса жорстоко намагалася нам протидіяти». Крім того, у тій же манері, як і під час виборчих перегонів, Трамп вказав пальцем на представників ЗМІ на мітингу і назвав їх «безчесними».

Разом із тим, ще до зустрічі з редакцією The New York Times, Трамп провів за зачиненими дверима розмову з топ-менеджерами і ведучими п’яти провідних американських телеканалів. Таблоїд New York Post порівняв зустріч із «розстрілом» – Трамп буцімто виплеснув на представників медіа гнів, який він накопичив за час виборчих перегонів. Анонімні джерела повідомляють, що найбільше майбутній глава держави розкритикував канали CNN і NBC: перший він звинуватив у свідомій і періодичній брехні, а другий – у цілеспрямованому використанні в телесюжетах його поганих портретів. Радник Трампа Келліенн Конвей, утім, цю інформацію заперечила. Мовляв, насправді зустріч виявилась «привітною, відвертою і щирою».

Найбільше майбутній глава держави розкритикував канали CNN і NBC: перший він звинуватив у свідомій і періодичній брехні, а другий – у цілеспрямованому використанні в телесюжетах його поганих портретів

Для Громадського стосунки Трампа з медіа прокоментував Джейкоб Вайсберг, голова Slate Group, компанії, що видає впливовий інтернет-журнал Slate. «На президентстві Трампа позначиться насамперед те, що він не визнає авторитетів і має інстинкти диктатора. Традиційні медіа не хочуть ставати опозиційними, але вони будуть змушені так реагувати. У такому разі вони будуть вигнанцями, адже іншого вибору у них немає», – прогнозує Вайсберг. Видавець визнає: він не здивується, якщо Трамп почне утиски незалежної преси одразу після приходу до влади, приміром, обмеживши доступ певних журналістів до свого прес-пулу.

Схожої думки дотримується й Енн Купер. Професорка Колумбійського університету передбачає, що журналісти матимуть обмежений доступ до Білого дому. Та в цьому вона бачить продовження тенденції, яку підтримували й попередні американські президенти: «Адміністрація президента стає що далі закритішою в сенсі поширення інформації, що становить суспільний інтерес. Так було навіть з Обамою. Багато хто думав, що він буде другом для медіа, але очікування не виправдалися».

Та водночас Купер зберігає впевненість у тому, що медіа триматимуть руку на пульсі подій в Овальному кабінеті. «Є й інші шляхи, за допомогою яких можна розповісти історію», – експертка має на увазі власні джерела інсайдерські джерела впливових американських ЗМІ. До прикладу, саме завдяки ним журналісти видання The Washington Post отримали інформацію, що скомпрометувала свого часу екс-президента Ніксона.

Та якщо журналісти справді опиняться в такому становищі, частково провину за це повинні розділити й вони самі, вважають експерти. «Не маю наміру понад міру узагальнювати, але можу сказати, що медіа у певному сенсі не впоралися зі своїми обов’язками», – визнає Вайсберг. Як приклад вона наводить висвітлення діяльності Трампа амеркианськими телеканалами: «Кабельні мережі новин, особливо на початковому етапі президентської кампанії Трампа, висвітлювали її надто безвідповідально. Вони були занадто нейтральними, вони не перевіряли факти, не казали людям про те, яким нечесним він насправді був у своїх висловлюваннях».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Знайти 6 відмінностей: як змінилась риторика Трампа після перемоги на виборах»

Ідеться, зокрема, про те, що телевізійники захоплювалися Трампом як рейтинговим персонажем. Поміж іншого, 70-річний бізнесмен мав досвід співпраці з каналом NBC у рамках розважальної програми «Кандидат». Найкраща ілюстрація ролі медіа у популярності 45-го президента Америки – вислів топ-менеджера каналу CBS Леса Мунвеса, що вже став крилатим: «Трамп може бути не найкращим варіантом для Америки, але для рейтингів CBS він тільки на краще».

«Люди кажуть, що Трамп політик,– розмірковує в інтерв’ю Громадського американський історик Тімоті Снайдер. –Але він не політик. Люди кажуть, він мільярдер, він, ймовірно, не мільярдер. Він – телевізійна зірка. Тому коли він уперше з`явився на телебаченні, реакція американських глядачів була: «О, добре виглядає». Він схожий на того, хто повинен працювати на телебаченні. Перша реакція новинних служб була: «Цей чоловік робить рейтинг».

Він схожий на того, хто повинен працювати на телебаченні. Перша реакція новинних служб була: «Цей чоловік робить рейтинг»

Трамп не приховує, що використовує свій суперечливий імідж як інструмент для досягнення успіху. Детально методи використання медіа у своїх цілях він описує у книзі «Мистецтво угоди»: «Я зрозумів про пресу одну річ – вона завжди голодна до цікавих історій: і що більш сенсаційна історія, то краще. Це особливість професії, я розумію. Та річ у тім, якщо ти відрізняєшся, якщо ти мусиш людей сперечатися або робиш сміливі чи суперечливі вчинки, журналісти неодмінно про тебе напишуть».

В іншому розділі мемуарів Трамп іде навіть далі: «З досвіду моєї роботи я помітив, що більшості журналістів байдуже до дрібних деталей певної теми, насамперед їх цікавить сенсація – і на матеріал вони дивляться саме під цим кутом. Саме це могло зіграти мені на руку».

«Мені здається, що це для нас певне нагадування про те, що відмова від критичної журналістики, відмова від її фінансування, має політичні ризики. І що ці ризики можуть бути вельми незвичними», – коментує Снайдер.

Професорка Нової школи соціальних досліджень у Нью-Йорку Ельжбета Матиня у коментарі для Громадського вважає, що за перемогу республіканця, несуть відповідальність не лише журналісти, а й усе ліберальне крило. «Це ми винні, наша установа зокрема. Власне, всі, хто позиціонує себе у США як інтелігенція». Та це проблема не стільки Трампа, скільки відсутності загальнонаціонального діалогу, стверджує експертка.

Сполучені Штати, за її словами, фактично розділилися на два табори, і президентські вибори стали навіть не кульмінацією, а ще одним індикатором цього розділення. Жителі узбережних штатів і великих міст, з вищою освітою і принаймні середнім рівнем доходів сповідують ліберальні цінності – і бачили своїм лідером Гілларі Клінтон. Жителі провінційної Америки, надто ж ті, що досі не стали на ноги після масштабної хвилі скорочень на промислових підприємствах і фінансової кризи 2008 року, – ті, кого Трамп називає «забутими американцями», – вирішили інакше.

Нью-Гевен, США. Фото Hromadske.ua

Та подібна поляризація не є проблемою, якій не можна було б зарадити. За словами професорки Матині, вирішити її міг би загальнонаціональний діалог, – власне, обмін думками, який могла б запропонувати президентська кампанія. Проте цьогоріч виборчі перегони виявилися надто агресивними, і можливість для діалогу була втрачена задовго до того, як Трамп під час ефіру президентських дебатів пообіцяв після перемоги призначити спеціального прокурора для розслідування корупційної діяльності конкурентки Клінтон. Як підсумував провідний американський комік Стівен Колбер: «Цього разу ми випили занадто багато отрути».

Поширюється тенденція, що люди вибирають ту інформацію, яка посилює (підкріплює) їхні погляди. Люди так чинять, навіть не усвідомлюючи

Завадив створенню цієї можливості зокрема так званий «ефект бульбашки»: обираючи джерела інформації, люди в сучасному суспільстві переважно схиляються до того, що відповідає їхнім поглядам. Безпосередньо сприяє цьому закритий механізм побудови стрічки у Facebook. Він автоматично підбирає пости, що відповідають вподобанням користувачів, і таким чином кожен із них начебто консервується у своїй «бульбашці», не маючи можливості переглянути інформацію з протилежного табору.

«Поширюється тенденція, що люди вибирають ту інформацію, яка посилює (підкріплює) їхні погляди. Люди так чинять, навіть не усвідомлюючи», – коментує професорка Енн Купер.

Джейкоб Вайсберг, взагалі, говорить про Facebook-ізоляцію і те, що ціна помилок медіа — неправильний вибір громадян: «Як на мене, то немає різниці програли медіа чи ні. Першочергова проблема полягає в тому, що виборці обрали не того кандидата». Натомість Енн Купер переконана, що журналісти мають поводитися відповідально й розповідати людям правду, особливо про новообраних лідерів.

За оптимістичним прогнозом феномен Трампа, зокрема його цинічного ставлення до медіа, навпаки, сприятиме покращенню якості їхньої роботи. У журналістів не буде вибору, як тільки ставати більш відповідальними й зважати на наслідки своєї роботи, щоб вберегти ліберальні цінності. Адже докорінна зміна правил гри може закінчитися тим, що в новій системі й за нових правил не залишиться місця справжній свободі слова, а з нею і можливостей для медійників вільно виконувати свою роботу.