Травматичний перший секс. Як поганий досвід може вплинути на життя

Перший раз точно запам’ятовується на все життя. А втім, не завжди це хороший спогад. У студентки Марії перший секс був у 17 років, хоча вона не була психологічно готовою до цього. Сталося це радше через навʼязану оточенням думку, що пора б уже спробувати.

Дівчина не мала емоційного звʼязку з партнером: просто секс заради сексу. Їй було боляче, а лубрикантів вони не мали. Хлопець, за словами Марії, продовжував попри її скарги на біль.

«Не було жодної підтримки від партнера, налагодженої комунікації. Він не питав, яку позу я б хотіла. Не отримала ніякого задоволення, тож це лише вселило думку, що секс — некомфортний. А далі цей хлопець просто пішов і вдавав, що мене не існує», — каже вона.

Наступний секс дівчині теж не приносив задоволення. А через кілька років під час візиту до гінеколога вона дізналася, що у неї вагінізм. Лікарка це пов’язала саме з невдалим першим сексом.

Як перший сексуальний досвід може вплинути на подальше статеве життя жінок та чоловіків — читайте у матеріалі hromadske.

Вагінізм як захисна реакція

Вагінізм — це мимовільне скорочення м'язів тазового дна, що перешкоджає проникненню всередину вагіни та провокує болісні відчуття. Спричиняти це може, наприклад, введення у піхву пеніса під час сексу, пальця чи просто тампона, — пояснює гінекологиня Оксана Негрич.

Вагінізм може бути настільки виражений, що навіть сама думка про секс або те, що у піхву вводитимуть якийсь предмет, може провокувати скорочення м'язів. Це складна мускулатура, яка може контролюватися не лише свідомо, а й мимовільно — через сильні переживання.

Тобто людина може й не хотіти їх скорочувати, але неконтрольовано відбувається спазм. Причиною вагінізму може бути і психологічний фактор — зокрема травматичний та болючий перший секс. Це стає захисною реакцією, яку потім важко розблокувати.

«Якщо людина відчувала біль, особливо сильний і тривалий, то наш організм намагатиметься надалі уникнути будь-якого подразнення. Скорочення м'язів — це шлях уникнення болю. 

Перший секс може впливати на подальше сприйняття цього явища. Якщо досвід був негативний, він може призвести до вагінізму», — зазначила гінекологиня.

Цей стан може розвинутися не одразу: наприклад, коли перший статевий контакт був травматичний, але після цього людина просто чекала, поки все минеться саме. А втім, згодом це може погіршуватися. І навіть якщо після першого сексу не було вагінізму, то через постійний біль у наступних контактах він може зʼявитися.

Часто причиною того ж болю може бути і страх вагітності. Призвести до цього може нестача знань про контрацепцію чи репресивне виховання. У гінекологині були пацієнтки, яким у шкільному віці мати казала щось на кшталт «не завагітній, бо прибʼю». Далі цей страх блокує процес нормального сексуального життя і навіть спричиняє вагінізм.

Крім того, негативний перший сексуальний досвід може впливати й на лібідо. Мовляв, якщо у сексі нічого доброго немає, то для чого його хотіти.

Профілактика таких історій полягає передусім у якісній підготовці до першого сексу, — каже гінекологиня. Починається все із сексуальної просвіти: потрібно навчити підлітків, що секс має бути за згодою, а ще необхідні контрацепція та лубриканти як додаткове зволоження.

Важливо розуміти, що перший раз не обов'язково буде приємним, але різкого болю бути не має. Якщо він уже з’явився, і розслабитися незмога, варто дати собі час — можливо, зупинитися і спробувати вже наступного разу. Якщо ситуація не покращиться, треба звертатися до лікаря, адже це може бути симптомом гінекологічного захворювання.

Також слід памʼятати: якщо людина мала травматичний сексуальний досвід, його наслідки можна ефективно подолати — і далі мати нормальне сексуальне життя, наголосила Оксана Негрич.

Про дослідження свого тіла

Сексологиня Наталя Єжова стверджує, що жінкам із вагінізмом можна почати з дослідження свого тіла, аби спершу самій для себе зрозуміти, що подобається. Можливо, використовувати для цього секс-іграшки.

Далі цю лінію збудження можна проводити від «я сама» до «я з партнером». Поступово зближуватися з людиною, аж доки стане комфортно і з’явиться відчуття безпеки. Наприклад, дозволяти самій себе збуджувати, коли партнер спить. А потім перейти до стадії, коли він уже може торкатися і поступово просуватись далі, якщо цього хотітиметься обом.

Синдром очікуваної невдачі

Буває так, що чоловіку не вдається зайнятися сексом, попри свідоме бажання це зробити. Це може статися один раз чи декілька. Вже перед наступним сексом у пацієнта виникає хвилювання, що й цього разу не вдасться. У нього виділяється кортизол, який гасить лібідо та пригнічує ерекцію.

Тож наступний секс теж може бути невдалим. Це інколи формує у чоловіка синдром очікування статевої невдачі, — пояснює уролог Роман Валецький. Він зазначає, що таким пацієнтам рекомендована робота із психотерапевтами, щоб напрацювати впевненість. Так вдається подолати все.

«Зазвичай у таких пацієнтів немає гормональних порушень. Проблема криється на психологічному рівні. Завдання уролога — виключити гормональні порушення. Якщо цього немає, то з такими пацієнтами далі займається психотерапевт», — зазначив лікар.

Але часом через відсутність збудження в одного партнера інший може думати, що проблема — у власній нібито непривабливості. Сексологиня Наталя Єжова каже, що в таких випадках вона працює разом із парами.

Наприклад, іноді дає своєрідну заборону на секс для пари на кілька днів, але водночас дозволяє поцілунки, пестощі тощо. Тобто створює такі умови контакту між партнерами, щоб не було важливо, чи є у чоловіка ерекція. Щоб партнери розслабилися й нічого не очікували.

«Просто треба досліджувати одне одного, обсипати все тіло поцілунками. Партнери розслабляються і вже не очікують невдачі: вони ж просто цілуються. А потім задоволені приходять і кажуть, що не послухали мене, бо не витримали», — поділилася сексологиня.