Після виборів до Європарламенту, що проходять 23-26 травня, розвиток відносин України та ЄС може дещо сповільнитися, а Євросоюз зосередиться на внутрішніх проблемах. Так вважає кореспондент «Радіо Свобода» у Брюсселі Рікард Йозвяк. Він висвітлює європейську політику понад 10 років.

«Я не вірю, що ЄС буде недієздатним, але він стане менш орієнтованим на зовнішні зв'язки», – каже Йозвяк, відповідаючи на питання про те, як на ЄС вплинуть популісти та праві, яким пророкують до третини місць в Європарламенті.

Що зміниться для України? Чи стане новий склад парламенту причиною зменшення підтримки? Що буде з ініціативами, на кшталт «Східного Партнерства»? Про це — читайте в інтерв’ю.

Ви кажете про те, що ЄС стає більш популістським, все частіше звучать заяви такого роду, ми також чуємо євроскептицизм. Чому, на вашу думку, так стається?

Я розумію, чому люди голосують за ці партії. Десять років тому сталась фінансова криза, наступний шторм прийшов у вигляді міграційної кризи. І ці два монстри, так сказати, нанесли велику шкоду зв'язкам між людьми, які керують, і тими, ким керують. Люди почуваються залишеними, наляканими, почуваються першим поколінням, яке може жити гірше, ніж їхні батьки та бабусі-дідусі. Тому я розумію, чому так відбувається, — це нормальні наслідки кризи, яка вдарила по ЄС.

У той же час, я гадаю, ЄС пройде через це. Так, це правда, популісти стануть впливовішими, але врешті, ЄС виживе. Якщо ви подивитеся на прогнозований результат виборів, то праворадикали і ліворадикали матимуть від 200-250 місць загалом. Та пам'ятайте, що загалом є 751 місце. Тож це третина. Це багато, у них ніколи не було стільки місць. Проте цього недостатньо для того, аби блокувати якісь рішення. І також, як ви знаєте, в ЄС рішення ухвалюються Радою разом із Європейським парламентом. І Рада — це той орган, який вирішує. Так, ми маємо популістичні уряди в Угорщині, Польщі, Італії. У деяких питаннях необхідний принцип єдинства голосів, тож вони потенційно не здатні блокувати рішення.

Я не вірю, що ЄС буде недієздатним, але він стане менш орієнтованим на зовнішні зв'язки. ЄС в обличчі громадян та інституцій буде більш сконцентрований на внутрішніх питаннях.

Наскільки об'єднаними є ці націоналістичні та популістські партії? Деякі з них долучилися до руху “Європа націй та свобод”. Тож вони таки гуртуються, мабуть, аби бути сильнішими в Європейському парламенті. Вони не можуть заблокувати рішення, але можуть спричинити складнощі під час їх ухвалення.

Так, це очевидно, і вони створять такий клімат, в якому це робити буде неприємніше, складніше. “Міжнародні альянси націоналістів” звучить як оксюморон. У цьому вже є щось неправильне. Наприклад, як глобальна коаліція тих, хто вірить у плоску Землю.

У націоналістів завжди були ті ж самі проблеми — вони намагалися об'єднуватися, усвідомлювали, що так, їх всіх гуртує ненависть до ЄС, але потім вони усвідомлювали також, що ненавиділи одне одного. Одна з причин, чому польська партія “Право і справедливість” не вступила в рух, бо Маттео Сальвіні любить Росію та Путіна, а вони, горді польські патріоти, ненавидять Росію. Так само це стосується й міграції. Сальвіні прагне, аби східноєвропейські країни якось допомогли з імміграцією, тобто поселили частину мігрантів у себе. Польща та Угорщина зовсім не хочуть цього робити. Тож коли справа доходить до деталей, їм складно знайти компроміс.

Чи може похитнутися підтримка Євросоюзу для України через те, що ці сили прийдуть в Європарламент?

Я гадаю, що, наприклад, Угорщина може блокувати певні речі, що стосуються України. Але це не є чимось новим, вони завжди були ненадійним партнером у питаннях щодо України. Потенційно я також бачу Нідерланди проблемними, оскільки ви пам'ятаєте, який у них був референдум кілька років тому щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Вони завжди дуже нервують, коли мова йде про питання України.

Є ще й інший бік цього питання. У нас є підтримка ЄС, і, таким чином, — менше російського впливу. На вашу думку, якщо зменшиться підтримка ЄС, тому що, як ви казали, він зосередиться на внутрішніх питаннях, чи відчуємо ми сильніший російський вплив не лише в Україні, а й у Європі?

Це негативний бік того, що популісти здобувають популярність. Коли дивишся на Італію та Угорщину, здається, що вони люблять Путіна, Москву та Росію. Але вони досі є меншістю. Найкраще це можна зрозуміти тоді, коли кожні півроку ЄС має продовжувати санкції проти Росії. Тоді ці сили якось вписуються у натовп, і ЄС погоджує санкції. Я не думаю, що буде більше санкцій щодо Росії.

У той же час, не буде й менше санкцій. Це золотий компроміс, і я гадаю, далі так і буде. Крім того, друзі Росії в ЄС — це слабші країни, які потребують підтримки ЄС. Наприклад, в Італії негаразди в економіці. Тож ЄС завжди каже, що ми вам допоможемо, але ви нам допоможете з Росією. Така ж ситуація з Угорщиною.

Тож, на вашу думку, розвиток відносин між Україною та ЄС певним чином сповільниться?

Так, я так вважаю. Я завжди кажу, що ми спостерігали певного роду ренесанс між ЄС та Україною, бо були укладені різні угоди, як-от Угода про асоціацію. У наступні 5 років я не бачу чогось такого масштабу. Звичайно, добрі відносини будуть продовжуватися. Ми не знаємо, яку позицію відстоює Зеленський. Але ті, хто бачився з його радниками, кажуть, що вони говорять раціональні речі. Тож, я гадаю, відносини будуть продовжуватися, але вони не спровокують багато заголовків у ЗМІ.

Щодо Східного Партнерства, його майбутнє буде непевним. Я не вважаю, що для ЄС це буде пріоритетом на наступні п’ять років, коли у нас буде нова Єврокомісія, нова Рада і так далі. Обіцяють, що проект залишиться. Але, на мою думку, багатьом країнам-членам не буде до нього діла. Зараз це більше схоже на намагання підтримувати життя цієї ініціативи за допомогою штучного дихання, прикидаючись, що це працює. Коли насправді, я особисто вважаю, його треба припинити, бо більше не має сенсу ставити в одну групу країни, як Грузія, Україна та Молдова, із Білоруссю та Азербайджаном. Це геть нерозумно.

Україна має дуже сильну двосторонню угоду з ЄС, ви маєте саміти Україна-ЄС, та Україна завжди на порядку денному, бо це важливий великий партнер. Я б сказав, що краще було б, якби три країни — Грузія, Молдова та Україна зустрічалися на саміті ГУМ чи МУГ — називайте, як хочете. Тому що вони заслуговують на щось більше, конкретніше, ніж інші три (Білорусь, Азербайджан та Вірменія — ред.).

У той же час, важко зрозуміти, що ще може запропонувати ЄС. Бо через нові вибори та певні уряди ЄС став більш популістичним, та став менше уваги приділяти сусідству. Почав боятися своїх сусідів. І це, на мою думку, одне з важливих питань, на яке ми маємо звертати увагу. У наступні 5 років ЄС навряд чи буде багато пропонувати.

Поділитись: