Упродовж першого року великої війни був шквал одружень, упродовж другого — розлучень. Чому?

Протягом першого півріччя 2023 року кількість зареєстрованих шлюбів в Україні скоротилася на 17% до відповідних показників минулого року. Натомість розлучень побільшало на третину.

Чому протягом першого року війни був шквал одружень? Перше, що мені відразу хочеться зауважити, — початок повномасштабного вторгнення, люди поспішають жити і втілювати свої мрії в реальність. А коли, як не зараз, одружуватись?! Завтра ж може й не настати.

Друга ймовірна причина полягає в тому, що коли є переживання та стресові ситуації, то часто рішення про одруження можуть ухвалювати, керуючись сильними емоціями, без аналізу того, що буде далі. І це теж окей, якщо не зважати на наслідки.

По-третє, додаються й ті, хто й так планували одружитися та зробили це, незважаючи на обставини.

Війна триває, ми нібито трохи призвичаїлися (ага, дуже, ніби можна звикнути до того, як живуть українці), і тут — розлучення вже переважають. Чому? Наче очевидна відповідь на наче просте запитання. Та я не шукаю легких шляхів, тому почнемо з бази.

Нам брехали (о тааак). Брехали, ідеалізуючи стосунки як щось легке, просте і таке, що вирішується само собою. Коли показували та й досі показують принців і принцес, які зустрілися, закохались і живуть довго та щасливо. Насправді ж працювати над стосунками потрібно навіть тоді, коли здається, що все гаразд.

Нас не готували до того, що в партнерів є права і обов'язки, взагалі не готували до сімейного життя, а тут неприємним бонусом додались війна, ракетні атаки, вимушена еміграція, довгі розлуки, зростання безробіття, криза. Як у цьому всьому жити довго і щасливо?(Завдання із зірочкою насправді).

Тому коли натрапила на статистику розлучень, трохи видихнула, бо, здається, в таких кризових і далеко небуденних ситуаціях це ще дуже класний результат.

Я працюю з клієнтками, які зараз за кордоном, а чоловіки тут, а також з тими, які в Україні, але їхні партнери воюють. І знаєте, знову хочеться додати ложку меду в той весь дьоготь, якого наробили наші сусіди-терористи, і сказати, що пари тримаються зі всіх сил та навичок і дають раду викликам так, як можуть. А хто не дає, то тут насамперед винна клята русня, а не хтось із партнерів. Бо це вже є другою причиною: у стосунках завжди двоє, тому обоє несуть відповідальність за їхню якість.

Проблеми, на які раніше не звертали уваги, загострюються в кризові періоди ще більше. Погана новина: над стосунками треба працювати, і це не легко. Але, звісно, є й хороша новина: реально зберегти шлюб, якщо справді цього хочеш.

Коротко про те, чого краще не робити і що рано чи пізно може призвести до розлучення. Є такий професор психології та всесвітньо відомий спеціаліст у сфері стосунків — Джон Ґотман, і у своїй книжці «Сім принципів щасливого шлюбу» (знаю, така собі назва, але книжка реально цінна) він виділяє такі «чотири вершники Апокаліпсису», що передують розлученню.

Далі цитати з книжки: «Зазвичай ці чотири вершники цокотять до серця шлюбу в такому порядку: Критика, Зневага, Захисна реакція й Відчуження.

• Вершник I — Критика. У вас завжди будуть скарги на адресу людини, з якою ви мешкаєте разом. Але між скаргами та критикою існує величезна різниця. Скарга сфокусована на конкретній події чи поведінці. Критика, навпаки, глобальна й висловлює негативні почуття або погляди про характер та особистість партнера. Дві поширені форми критики — формули «ти завжди» і «ти ніколи».
• Вершник II — Зневага. Другий вершник зʼявляється з почуття вищості над партнером. Це форма неповаги. Це все одно, що обзивати, пускати очі під лоба, брати на кпини і грубо висміювати. Хай у якій формі виявлено зневагу, вона згубна для будь-яких стосунків, позаяк транслює відразу. Розв'язання проблеми майже неможливо досягти, коли ваш партнер розуміє, що ви відчуваєте до нього відразу. Зневага неминуче призводить до поглиблення конфлікту, а не до примирення.
• Вершник III — Захисна реакція. Поширена форма захисту — поза «невинної жертви», яка часто супроводжується образою, мовляв: «Чому ти до мене прискіпуєшся? А як щодо всього того, що я роблю? Тобі не догодиш». Захисна реакція, хай як вона маскується, лише загострює конфлікт, через це вона й шкідлива.
• Вершник IV — Відчуження. У шлюбах, де обговорення будь-якої проблеми з перших слів набуває агресивного характеру, де критика, презирливий тон чоловіка чи дружини викликають захисну реакцію, один зі співрозмовників зрештою дистанціюється. Це і є ознакою того, що про себе дав знати четвертий вершник».

Під час війни додались довготривале проживання окремо, насилля в сім'ї, брак спілкування. Вагомі причини, особливо якщо вже півтора року триває стан повної невизначеності й не видно кінця-краю.

Якщо раніше були якісь негаразди, на яких не фокусувалися, то зараз вони стають тою колодою в оці, яка заважає. Люди в парі переважно перебувають на відстані, і не тільки територіально: вони воюють, перебувають за кордоном, виснажені, в депресії. Партнери так далеко одне від одного: занурюються в роботу, застрягають у новинах, скроленні стрічки або у своїх головах. Брак спілкування і розуміння дуже відчутний.

Хтось спонтанно одружується, хтось з конфліктами розлучається, хтось намагається вивезти те все, а хтось просто здається. І якщо узагальнити (хоча я не дуже люблю ті всі узагальнення), то це все нормальні реакції на ненормальні події в нашому житті.

Ще одне твердження з книжки Дж. Ґотмана: «Люди, які перебувають у щасливому шлюбі, живуть довше та мають краще здоровʼя, ніж ті, що розлучені чи нещасливі у шлюбі».

Це, звісно, кльово, але ми в Україні, і тут справжня страшна війна. Те, як ми даємо собі раду зі стосунками, і те, що вони взагалі є, — це, напевне, окремий прецедент у світі. Під час війни пари все одно одружуються, вагітніють, народжують дітей, розлучаються — живуть це життя.

Тому спробую наостанок ще пожартувати, адже гумор нас дуже рятує: стабільне зменшення розлучень рік до року зафіксовано в Чернівецькій області. Тож (їдьте в Чернівецьку область — і буде вам щастя) працюйте над стосунками, якщо дійсно хочете їх зберегти, бо ми не в казці, а русня все ще існує.

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою авторки.