УКРАЇНА

«Ця країна пожирає своїх дітей»: ким був убитий у Києві російський журналіст Аркадій Бабченко

1 червня, 2018 18:34
УКРАЇНА/«Ця країна пожирає своїх дітей»: ким був убитий у Києві російський журналіст Аркадій Бабченко
Зберегти
Вигляд
lead
ОНОВЛЕННЯ: Російський опозиційний журналіст Аркадій Бабченко живий. Він не помер увечері 29 травня у результаті замаху. Смерть Бабченка була інсценована, але замах на нього готувався. Організатор замаху затриманий. Про це на брифінгу 30 травня заявив глава Служби безпеки України Василь Грицак. За даними СБУ, вбивство Бабченка замовили саме російські спецслужби.

ОНОВЛЕННЯ: Російський опозиційний журналіст Аркадій Бабченко живий. Він не помер увечері 29 травня у результаті замаху. Смерть Бабченка була інсценована, але замах на нього готувався. Організатор замаху затриманий. Про це на брифінгу 30 травня заявив глава Служби безпеки України Василь Грицак. За даними СБУ, вбивство Бабченка замовили саме російські спецслужби.

Увечері 29 травня поліція заявила, що невідомі стріляли в опозиційного російського журналіста Аркадія Бабченка в нього вдома і від отриманих поранень він помер у кареті швидкої. 

Громадське зібрало головні факти біографії Аркадія Бабченка та його найвідоміші висловлювання.

Хто такий Аркадій Бабченко

Бабченко народився в Москві у 1977 році. Його батько був інженером, мати — вчителькою російської мови. У 1995-му Аркадій брав участь у першій чеченській кампанії. У 1997 році звільнився в запас.

Аркадій Бабченко з батьком, 1994 рік Фото: сторінка Аркадий Бабченко у facebook

Під час другої чеченської кампанії служив за контрактом. Пізніше  заявляв, що соромиться участі в цих «імперсько-шовіністичних війнах». Казав, що на війні, найпевніше, нікого не вбив.

Після 2000 року зайнявся журналістикою. ​Був воєнним кореспондентом газети «Московский комсомолец», співпрацював з багатьма проектами, зокрема й з НТВ, та був спецкором «Новой газеты». Висвітлював війну в Грузії 2008-го, відтак зайняв антивоєнну позицію, надалі притримуючись опозиційних поглядів.

Його книга спогадів «Війна» перекладена 16 мовами і опублікована у 20 країнах світу. Бабченко отримав чимало нагород, серед яких і премія шведського ПЕН-клубу.

Брав участь у протестних акціях і «Маршах незгодних» у Росії.

20 березня 2012 року стало відомо, що 2 березня прокуратура Москви порушила проти нього кримінальну справу за частиною 3 статті 212 Карного кодексу РФ (заклики до масових заворушень).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ У Києві вбили опозиційного російського журналіста Бабченка: що відомо

Опозиційний російський журналіст Аркадій Бабченко під час акції підтримки затриманих у справі «6 травня», Москва, Росія, 25 серпня 2012 року Фото: Ivan Trefilov

Справу порушили після звернення керівника пропутінського корпусу руху «Наши», члена Громадської палати Бориса Якеменка. Причина — публікація допису в «Живому Журналі» за кілька днів до чергового мітингу «За чесні вибори», де Бабченко закликав до громадянського спротиву й повалення чинної влади.

У 2014 році виступив з різкою критикою анексії Криму та війни на Донбасі. Критикував російський режим, називаючи РФ «Мордором».

У 2016 році, за різкі висловлювання Бабченка про катастрофу ТУ-154, в якій повним складом загинув російський ансамбль імені Александрова, депутати Віталій Мілонов і Франц Клінцевич запропонували позбавити його громадянства. У 2017 році Бабченко залишив Росію через постійну загрозу його життю.

Аркадій Бабченко в Києві під час Євромайдану, грудень 2013 року Фото: сторінка Аркадий Бабченко у facebook

Від'їзд з Росії

«Є інформаційно обґрунтована думка, що мені якийсь час краще пожити за межами нашої богохранимої батьківщини», — написав він у Facebook.

В інтерв'ю «Открытой России» Бабченко розповів, що поїхав з Росії в Чехію через побоювання, що його заарештують. Він повідомив: «З'явилася інформація, що «товариші» вирішують, що зі мною робити: або відкривати карну справу і ув'язнювати, або все ж махнути рукою, мовляв, «нехай він у своєму фейсбучку далі пише».

Російська влада намагалася перешкодити російському журналісту поїхати, однак йому все ж удалося залишити країну. Після від'їзду Бабченко почав отримувати штрафи, за його словами, це могло бути «припізнілим заходом щодо перекриття виїзду».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Почуття провини: Аркадій Бабченко про десятиліття без Анни Політковської

Аркадій Бабченко під час висвітлення подій на Донбасі, травень 2014 року Фото: сторінка Аркадий Бабченко у facebook

«Схожий випадок був з адвокатом Марком Фейгіним, якому через Службу судових приставів намагалися закрити виїзд із країни», — згадував він.  

Після Праги журналіст перебрався в Ізраїль, а відтак, у серпні 2017 року, переїхав до України. На кримськотатарському каналі ATR від жовтня 2017-го вів програму «Prime: Бабченко».

Слідчий комітет РФ відкрив карну справу щодо вбивства Аркадія Бабченка в Києві. «За останні кілька років на території України вбиті вже кілька російських громадян: журналіст Павло Шеремет, екс-депутат Денис Вороненков. Слідчий комітет не збирається полишати без уваги жорстокі злочини щодо громадян Росії», — заявили у відомстві.

Журналіст Аркадій Бабченко (праворуч) під час акції в пам'ять про журналіста Павла Шеремета, Київ, 20 липня 2017 року. Павло Шеремет загинув у центрі Києва вранці 20 липня 2016 року внаслідок вибуху автомобіля Фото: EPA-EFE/INNA SOKOLOVSKA

Цитати

Журналіст висловлювався на найрізноманітніші теми. Його дописи у Facebook і заяви в ефірах часто були різкими та неоднозначними.

Про неможливість змін у Росії:

У те, що там (у Росії) можна щось змінити — я вже не вірю. Володимир Путін — це нині найсильніша диктатура у світі. З двома  мільйонами міліціонерів, з відмінною гігантською армією, з чотирма дивізіями, які протягом чотирьох годин будуть у Москві, і дві з них — танкові. Тому щось там міняти сьогодні неможливо. Але, трясця! Це моя батьківщина. Я хочу там жити 

Про заборону на професію:

Чи можна працювати незалежним журналістом у Росії? Ні, звичайно ні. Усім, хто думає інакше, всім незгодним, усім опозиційним журналістам на професію накладена заборона. Можна на пальцях перерахувати... Там працювати можливо, доки не переступиш якусь межу. Коли ти цю межу переходиш, наприклад, у розслідуванні щодо яхти Сечіна, в розслідуванні якоїсь корупції і злодійства, в розслідуванні вбивства Бориса Нємцова, в розслідуванні щодо Рамзана Кадирова, в розслідуванні щодо зятя Шамалова, то в тебе вже починаються проблеми  

Про петиції щодо позбавлення його громадянства:

Я підписав. Серйозно. Категорично підтримую. Ні, ну, cправді, друзі, давайте залиште мене вже без громадянства на хрін, поміняйте мене на Луїса Корвалана, і поставимо на цьому крапку  

Про «безсмертні полки» й війну в Україні:

Доки ви не вийдете з фотографіями десяти тисяч убитих вашою країною українців, усі ці ваші «Безсмертні полки» — гівно лицемірне. У мене все  

Про вбивства на Майдані:

Людей на барикадах убив «Беркут». І зараз я це доведу. Отже, пазл із загибеллю на барикадах 22 січня двох активістів — Сергія Нігояна і Михайла Жизневського — склався. Як і передбачалося, вони загинули від куль, випущених силами міліції. Помилився я тільки в одному — припустивши, що «Беркут» використовує підкаліберні мисливські кулі. Це не так. «Беркут» стріляв в людей летальними великокаліберними спецбоєприпасами з твердосплавним осердям, призначеними для примусової зупинки автомобілів шляхом пробиття і руйнування двигуна  

Про дві війни Росії:

Про затримання підлітків у Росії:

Я вже давно кажу — країна, яка пожирає власних дітей. Без коментарів  

Про носіння зброї:

Користуючись інформаційним приводом, ще раз хочу нагадати, що носіння цивільної зброї самооборони й захист власного життя і здоров'я — невід'ємне вроджене право кожної людини. Короткоствол повинен бути дозволений. Вільні люди мають зброю  

Про події в Єревані:

Яку ж я за вчора і сьогодні хрінову прірву текстів від співвітчизників росіян прочитав про те, що події в Єревані — це не Майдан. Ось прямо колупаються, знаходять тисячі якихось відмінностей, нюансів, тонкощів — і ось прямо радіють — НЕ Майдан, не Майдан!  

Про трагедію в Кемерові:

Про пропозицію депутата Мілонова щодо громадянства РФ:

Депутат Державної думи Віталій Мілонов запропонував позбавити російського громадянства з конфіскацією майна журналістів Аркадія Бабченка і Божену Ринську за висловлювання про жертви аварії літака Ту-154 в Сочі  

Про катастрофу літака Ту-154 з російськими військовими:

У мене немає ні співчуття, ні жалю. Я не висловлюю співчуття рідним і близьким. Як не висловлював ніхто з них. Продовжуючи співати і танцювати на підтримку влади або так само поливати лайном з екранів телевізорів і після смерті. [...] Хоча, втім, ні зловтіхи, ні радості немає теж. У мене в голові лише одна виключно раціональна думка — в зомбоящику живої сили, яка розкручувала механізм «посадок» і вбивств моїх друзів і колег, стало на дев'ять одиниць менше  

Про другий «День народження»:

Чотири роки тому генерал Кульчицький не взяв мене на цей вертоліт. Через перевантаження. Не було місця. Перевантажена вертушка важко відірвалася від землі, та, мало не зачепивши шасі за бруствер, пішла за Карачун. Години за дві після цієї фотографії її збили. Загинули чотирнадцять людей. А мені пощастило. Другий день народження, виходить  

Це останній запис, зроблений 29 травня, за кілька годин до вбивства Аркадія Бабченка. У нього залишилися дружина й донька.

/Андрій Барйоло

 

Пов`язані новини