Від паніки — до єдності: як Албанія відновлюється після землетрусу

Албанія порається із наслідками землетрусу: до країни прибувають фахівці з Європейського Союзу та Організації Об'єднаних Націй, і навіть Американського агентства з міжнародного розвитку. Вони оцінюватимуть збитки й займатимуться відновленням міст, знищених внаслідок найпотужнішого за кілька останніх десятиліть землетрусу, що стався в цій країні в ніч на 26 листопада.

Його магнітуда сягнула 6,3 бала — з подальшими меншими поштовхами. За офіційними даними, 51 людина загинула під уламками знищених будівель. Більшість — у Дурресі, великому портовому місті у 33 кілометрах західніше столиці, та селищах поблизу. Понад 700 людей зазнали поранень, тисячі залишилися без даху над головою. Поштовхи були настільки сильними, що відчувалися і в Косові, і навіть у деяких районах Сербії й Італії.

Як Албанія порається з наслідками землетрусу? Скільки це коштуватиме і скільки часу займе? Та й чи можна вже видихнути з полегкістю, не очікуючи нових серйозних поштовхів? Про це hromadske поспілкувалося з албанцями, які відчули на собі землетрус або й опинилися у його епіцентрі.

Трагічна несподіванка

Квартира відомої телеведучої каналу Ora News Соніли Меко у Тирані розташована на 12-му поверсі.

«Ви можете собі лише уявити, що ми відчували, який жах пережили. Усе почалося о 3:45 у вівторок. Була ніч, ми всі спали. До цього за годину вже відчувався інший поштовх, однак він не був таким сильним. І ось ми прокинулися від того, що почули дуже сильний шум з вулиці. Відчували, як сильно усе хитається — десь упродовж 30 секунд, які видавалися для нас просто століттям», — розповідає hromadske Соніла.

Після того, як стали відчутними поштовхи, вона разом із родиною вибігла на двір, де вже зібралися інші мешканці будинку. Каже, найперше відчуття — тотальна дезорієнтованість. Ніхто нічого не передавав по телебаченню, мобільні телефони не працювали, не було змоги зв’язатися з родичами: «Кілька хвилин ми просто стояли, доки змогли усвідомити всі масштаби цієї трагедії». 

Того ж дня їй довелося в ефірі оголошувати імена загиблих. Коли ведуча розповідала про знайдених мертвими 8-річну дівчинку, її маму й бабусю, не змогла стримати сліз. Серед загиблих виявилась і наречена сина прем’єр-міністра Албанії Еді Рами Крісті Речі — разом зі своєю родиною.

Соніла пригадує, що коли стався землетрус у вересні 2019-го (він обійшовся без смертельних випадків), грецькі сейсмологи попереджали, що явище може повторитися. На це ніхто особливо не звернув уваги, адже менші поштовхи стаються у західній частині Албанії регулярно. Це дуже сейсмічно активна зона, що лежить на стику двох літосферних плит — Євразійської та Адріатичної.

1979 року надпотужний землетрус стався в сусідній Чорногорії, зачепивши й Албанію. Але нинішні поштовхи порівнюють із землетрусом 1926 року. Тоді струси магнітудою 5,8 бала на кілька годин передували потужнішим — магнітудою 6,2.

Тепер так само: 21 вересня вже був землетрус у цьому районі силою 5,8 бала. І за два місяці стався головний поштовх магнітудою 6,3. Як пояснює hromadske сейсмолог Албанського Інституту геологічних наук, енергетики, води та довкілля Ррапо Ормені, особливо небезпечним був поштовх через 4 години після основного магнітудою 5,5 бала: він спричинив значні руйнування будівель, які і так почали вже тріскатися під час першого струсу.

Старовинне місто Дуррес уже не вперше нищить землетрус: вперше це сталося у 1237-му, і після цього територія була непридатною для життя впродовж 30 років.

Житло, яке стає загрозою

Землетрус складно передбачити.«Це здебільшого не вдається й розвиненим країнам — США, Китаю, Росії, Японії. Що вже говорити про нас?», — зауважує Ррапо Ормені.

До того ж землетруси — це цілком некероване явище, яке не залежить від людської діяльності чи змін клімату. Єдине, чим втішає сейсмолог: втрати могли бути значно більшими. Епіцентр цього землетрусу — на глибині близько 40 кілометрів. Коли б він був ближчим до поверхні Землі, міг би спричинити сильніші розломи й потужніші руйнування.

Поза тим, близько чотирьох тисяч людей лишилися без даху над головою. Допомогою потерпілим та забезпеченням їх найнеобхідним спільно з урядом країни займається албанська благодійна фундація Fundjave Ndryshe («Інакші вихідні»). Від дня, коли стався землетрус, більше 10 тисяч волонтерів організації працювали на місцях.

Її засновник, Арбер Хайдарі, розповідає, що більшість потерпілих розміщають у спеціально обладнаних у безпечній місцевості центрах допомоги та готелях. Їх на узбережжі неподалік зруйнованого на 70% Дурреса вдосталь. Багатьох прихистило Косово, громадяни якого теж є серед загиблих. В албанському суспільстві відчувається високий рівень солідарності, на якому наголошує і Соніла, і Арбер: люди просто пропонують потерпілим свої будинки, доки не відбудують втрачені домівки.

«Але проблема албанської ментальності у тому, що є люди, які не бажають залишати свої домівки, свої господарства, про які вони звикли дбати. І вони просто змушують нас розташовувати намети біля своїх зруйнованих будинків», — розповідає Арбер.

Ще більше ускладнює ситуацію те, що люди перебувають у сильній паніці, спричиненій постійним очікуванням того, що землетруси можуть поновитися. Адже ще кілька днів після найпотужнішого поштовху струси повторювалися понад 800 разів. Навіть ті, чиї будинки безпечніші, сплять у машинах, бо бояться повертатися додому.

Цей страх насправді не безпідставний. Чимало будинків у Дурресі, сильно зруйнованому селі Тумане та інших уражених землетрусом населених пунктах справді недостатньо надійні. Після землетрусу албанська прокуратура розпочала розслідування щодо можливого незаконного будівництва та порушень будівельних норм.

Владімір Карадж, журналіст видання Balkan Insight, каже: справа у тому, що в Східній Європі уряди не надто переймаються безпекою людей.

«У цьому ж місці два роки тому вже був незначний землетрус. Тут були споруди, збудовані за часів комунізму, і вони були у досить кепському стані, геть занедбані. На щастя, не в усіх квартирах там жили люди, вони поїхали, ще не знаючи, що жити там реально небезпечно. Водночас проблема у тому, що ми не можемо сказати нашій владі щось із цим вдіяти, адже землетруси справді завжди стаються несподівано. Ми не можемо вимагати більшого, аніж ретельна перевірка стану всіх будівель. І, як на мене, влада на цей раз не впоралась», — пояснює Владімір.

Соніла Меко додає, що попередження про небезпеку жити у цих спорудах були й після землетрусу у вересні.

Ми існуємо завдяки вам! Підтримайте незалежну журналістику – фондуйте нам на Спільнокошті та долучайтеся до спільноти Друзів hromadske.

Непроста відбудова

Щоби мінімізувати небезпеку надалі, організації на кшталт Fundjave Ndryshe, які планують співпрацювати з владою щодо відбудови зруйнованих міст, залучають фахових інженерів. Вони мають оцінити надійність конструкцій споруд, які залишилися. Ті, які завчасно можна кваліфікувати як небезпечні, не ремонтуватимуть, а повністю перебудують наново.

На повну відбудову знищених міст, на думку Арбера Хайдарі, має піти два-три роки. Усе, правда, гальмує питання коштів. Країна зазнала збитків, за різними оцінками, на суму від 800 мільйонів до 1 мільярда євро. Натомість сума виділених державою, різними організаціями чи окремими людьми коштів, за підрахунками Хайдарі, не перевищує 45 мільйонів євро.

«Проблема у тому, що Албанія не була готовою до такої ситуації настільки, щоби оперативно зреагувати, — каже Соніла. — Ми мали чекати на підкріплення з Косова, Греції, Італії, аби відшукати тих, хто вижив під уламками споруд, аби ефективно провести ці операції. Спочатку все було якось незрозуміло. Не було спеціальних центрів, куди б люди могли звертатися по допомогу. Але зараз усе змінилося, ми більше дбаємо одне про одного, люди дуже багато допомагають одне одному, організації так само, і волонтери».

Допомогу Албанії надали понад десяток країн. Переважно надіслали спеціалістів: пожежників, медиків. Туреччина вислала тисячі ковдр та набори їжі, Румунія — техніку для порятунку людей з-під завалів, Північна Македонія — грошову підтримку.

У Тирані та найбільш потерпілих районах оголошено надзвичайний стан — одразу ж після землетрусу. За словами Соніли, він позначився на особливостях інформування населення. Усе робилося для того, щоби не «розганяти» паніку.

«В умовах надзвичайного стану медіа та соцмережі — під дуже пильним наглядом з боку держави через загрозу фейкових новин, які можуть вплинути на психологічну ситуацію в Албанії. Часом наш уряд — не найкращий приклад захисту свободи слова, отже нам непросто вдається знаходити способи подачі інформації, щоби не зашкодити надзвичайному стану і тому, як його інтерпретує уряд, й при цьому інформувати людей, висловлювати належну солідарність потерпілим».

Сейсмологи зауважують: пік землетрусу вже позаду, однак чи не буде найближчим часом більше відчутних поштовхів, сказати складно.

«В албанської влади зараз дуже багато роботи, вона потребує підтримки. І ми теж потребуємо підтримки від неї. Людям потрібно просто відновитися після цього всього. І нам тепер варто бути дуже розумними, розсудливими і далекоглядними, бо ніхто не знає, що ще може трапитися», — додає Соніла.