Від президента до прем'єра: п'ять фактів про рокіровку нового прем'єра Вірменії Сержа Саргсяна
Попри масові протести в Єревані, які опозиція вже назвала «оксамитовоюреволюцією», колишнього президента Вірменії Сержа Саргсяна обрали прем'єр—міністром. Відтак Саргсян став фактичним керівником держави — президенту країни після референдуму 2015 року та зміни президентської форми правління на парламентську, відведені лише церемоніальні функції.
Матеріал: «Кавказский узел»
17 квітня 2017 року 77 із 94 депутатів (усього їх 105) Вірменії проголосували за призначення Сержа Саргсяна прем’єром. Голосування відбулося на тлі масових акцій протесту в Єревані та інших містах країни.
Активісти незадоволені тим, що колишній президент знову очолив Вірменію.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Протести у Вірменії: як екс-президент хоче стати прем'єром
Факт №1. Конституційну реформу ініціював сам Саргсян
Серж Саргсян обіймав посаду президента Вірменії двічі поспіль. У 2008-му його обрали президентом, а в 2013-му переобрали на посаду. Пізніше ініціював внесення змін до Конституції Вірменії, референдум із цього питання провели в грудні 2015 року. Влада стверджує, що реформу підтримали 63,35% учасників голосування.
Згідно з внесеними до Конституції змінами, Вірменія стала парламентською республікою. У президента лишилися загалом церемоніальні повноваження, а реальна влада перейшла до рук прем'єр-міністра, яким стає кандидат від партії, що отримує перемогу на парламентських виборах.
Саме вона й висунула Саргсяна в прем’єри.
Факт№2. Серж Саргсян не дотримався слова
У квітні 2014-го Серж Саргсян на зустрічі з членами спеціалізованої комісії з конституційних реформ заявив про рішення не балотуватися більше на пост президента або прем'єр-міністра республіки.
«Заявляю офіційно до початку процесу обговорень з конституційних реформ, що я ніколи більше не балотуватимусь на пост президента Республіки Вірменія», — сказав тоді Саргсян. — Якщо за підсумками обговорень ухвалять шлях, який не відповідає моєму бажанню, маю на увазі парламентську модель управління, я не претендуватиму також на пост прем'єр-міністра».
У 2015 році Серж Саргсян узагалі заявив, що піде з політики у 2018 році, коли спливе термін його повноважень. Проте в березні 2018-го він не виключив, що його кандидатуру можуть висунути на посаду прем'єра на умовах «виконання всієї повноти конституційних повноважень».
Факт № 3. Прем'єра можуть призначати необмежену кількість разів
Конституція Вірменії не дозволяла Сержові Саргсяну балотуватися на третій президентський термін. Проте прем'єр-міністр, на відміну від президента Вірменії, може обиратися необмежену кількість разів. Отже, Саргсяна тепер не обмежують положення Конституції. На посаді прем'єра 17 квітня його затвердив президент Вірменії.
Перехід до парламентської форми правління у Вірменії вважатимуть завершеним у день вступу на посаду нового прем'єра.
Факт № 4. Призначення президента стало несподіваним для єреванців
У січні 2017 року, правляча «Республіканська партія Вірменії» ухвалила рішення про висунення Армена Саркісяна, посла Вірменії у Великій Британії та Північній Ірландії, кандидатом на президентських виборах. Серж Саргсян одразу запропонував йому балотуватися на пост президента. 2 березня 2018 року 90 зі 101 присутніх депутатів Національних зборів проголосували за кандидатуру Саркісяна, який і став новим президентом Вірменії.
Водночас більшість опитаних «Кавказским узлом» жителів Єревана зізналися — вони не знали, що позбавлені права обирати главу держави і збиралися йти на голосування.
Факт № 5. Саргсян 10 років ігнорує протести і утримує владу
Перебування Сержа Саргсяна при владі регулярно супроводжувалося масовими протестами. Проте, політику вже понад 10 років удається зберігати владу у Вірменії. Так, у лютому 2008 року, після обрання Сержа Саргсяна, в Єревані почалися масові акції протесту, силовики розігнали мітинг опозиціонерів. Під час зіткнень демонстрантів і поліцейських загинули 10 людей і понад 250 дістали поранення.
Владу Серж Саргсян утримав і під час протестів після президентських виборів і «Маршу мільйона масок» у 2013 році.
Пост глави держави він також зміг зберегти під час масових акцій протесту у 2015 році, які російські ЗМІ назвали «електромайданом» (протести почалися через рішення на 40% підвищити ціни на електроенергію, що зробило б Вірменію найдорожчою країною в цій сфері на пострадянському просторі).
У липні 2016 року члени збройного загону «Сасна Црер», які домогалися відставки Сержа Саргсяна, взяли штурмом поліцейську дільницю в Єревані і захопили дев'ятьох заручників. Після багатоденного протистояння члени «Сасна Црер» здалися і згодом були засуджені за підготовку державного перевороту.
Сам Саргсян, коментуючи масові протести у Вірменії, 17 квітня 2018 року звернувся до опозиції із закликом «не будити згаслі вулкани».
«А вони не прокинуться, якщо ви їх не колупатимете», — сказав він.
«Можна довго перераховувати провали нашої влади, як у зовнішній, так і у внутрішній політиці, в економічній сфері, сфері освіти. У країні тотальна корупція, олігархи. Плюс раніше, завдяки політиці Сержа Саргсяна, країна стала залежною від Росії», — заявила учасниця протестного руху Гаяне Мкртчян.
Водночас керівник опозиційної парламентської фракції «Елк» і партії «Громадянський договір» Нікола Пашинян, який закликає громадян продовжувати протести, заявив, що «сталося прикра і одночасно смішна подія — Саргсяна обрали прем'єром, а могли б назвати і царем».
- Поділитися: