ENRU
BBC

Про роль жінок у тероризмі та відносини США з ЄС в епоху Трампа – інтерв’ю з аналітиком Atlantic Council

Франсез Бурвелл — провідний аналітик центру Atlantic Council, вона досліджує відносини між США та Європою. Громадське зустрілося з нею під час Безпекового Форуму у Варшаві, де Бурвелл модерувала дискусію про роль жінок у тероризмі.

Ми розпитали Франсез, як президентство Дональда Трампа впливає на трансатлатичні відносини, а також про те, як змінюється осмислення ролі жінок у терористичній загрозі, яка залишається важливим безпековим викликом в Європі. 

Ви досліджуєте відносини між США та ЄС. Які найважливіші тенденції в нинішній ситуації?  

Мені здається, що перший рік адміністрації Трампа продемонстрував багато підозр і брак знання про Європейський Союз. Президент був близький до деяких людей, які виступали за Brexit, як-от колишній лідер «Партії Незалежності Сполученого Королівства» Найджел Фараж.

Тепер ми спостерігаємо інший процес. До влади прийшла група людей, ближче знайома з Європою. Помічник держсекретаря США з питань Європи розуміється на Європі дуже добре, а надто на Центральній.

Думаю, ми побачимо певний рух уперед. Упродовж останнього року спостерігалася певна напруга у стосунках, нині ж є надія на прогрес. Не було стратегії співпраці з ЄС. Сьогодні є кілька гострих питань. Одне з них — це зміни клімату. Ця тема має величезну пріоритетність у Європі. Але Трамп не поділяє цієї пріоритетності.

Крім того, ми маємо Іранську угоду — Спільний всеосяжний план дій (JCPOA), яку президент віддав на розгляд Конгресу, щоб побачити, чи варто послаблювати санкції. Я думаю, що зрештою цього не станеться. Утім, це дещо підвищило рівень незгоди з європейськими партнерами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Ядерні суперечки: що треба знати про угоду з Іраном

Водночас ми намагаємося розібратися, якою буде торгівля. Як ви знаєте, торговельна угода між Україною та ЄС дуже важлива. І ми сподіваємося, що заморожені торгові відносини між США та ЄС, відновляться. З’являються необхідні люди, переважно в опозиції, сподіваємося, що вони зможуть просунути справу.

Перший рік адміністрації Трампа продемонстрував брак знання про Європейський Союз, але нині до влади в Білому Домі прийшла команда, ближче знайома з Європою (на фото — президент США Дональд Трамп (у центрі), голова Європейської Ради Дональд Туск (праворуч) та лідери європейських країн під час саміту Великої сімки в італійському місті Таорміна, 26 травня 2017 року) Фото: EPA/CIRO FUSCO

Інша важлива проблема: ЄС готується до важливої внутрішньої реформи. Нерідко кажуть, що після виборів, які відбулися у Франції та Німеччині у 2017 році, слід очікувати змін у Європейському Союзі. Як, на вашу думку, це може вплинути на відносини США та ЄС?

Звісно, переважно це не спрямовано на США спеціально. Але є три сфери, де ми побачимо відмінності. По-перше, це Brexit, позаяк ніхто насправді не знає, як це працюватиме. Велика Британія є дуже близьким партнером Сполучених Штатів, як і ЄС. Отже, нам потрібно з’ясувати, якими будуть економічні відносини Британії з ЄС. І лише тоді ми зможемо налаштувати співпрацю з Великою Британією, приміром, за угодою про вільну торгівлю.

Інша важлива галузь — це управління єврозоною, зоною дії єдиної європейської валюти. Ідеться насамперед про стабільність євро як валюти. Єврозона розвивається, дедалі більше поглиблюється. Але якщо країни перебувають поза єврозоною, як, скажімо, Польща, то вони — аутсайдери. Що це говорить про поділ усередині ЄС?

І, врешті-решт, оборонна сфера. Ми бачимо, що ЄС звертає більше уваги на обороноздатність, включно зі створенням Європейського оборонного фонду, який, гадаю, запрацює у 2020 році. Це важливо для того, щоб почати діалог і підтримувати фінансову співпрацю між країнами-членами ЄС.

Ми в Сполучених Штатах хочемо побачити, що Європа отримала більше можливостей та з ентузіазмом їх прийняла. Але ми також хочемо бути впевненими, що ЄС рухається вперед. Це не виключає роботу з американцями чи НАТО або захист американських компаній від європейських фондів. Натомість ми хочемо розвиватися разом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Донбас, Європа, США, Китай: головні тенденції і очікування — інтерв’ю з експертом з безпеки

Співпраця США з Великою Британією залежатиме від того, якими будуть британські економічні відносини з ЄС після Brexit (на фото зліва направо: канцлерка Німеччини Ангела Меркель, президент США Дональд Трамп та прем'єр-міністерка Британії Тереза Мей під час саміту Великої двадцятки в Гамбурзі, Німеччина, 07 липня 2017 року) Фото: EPA/FRIEDEMANN VOGEL/POOL

Міжнародний тероризм нині вважається однією з найважливіших небезпек у Європі. І важливою є тема жінок у цій терористичній загрозі. Ми спостерігаємо, як змінюється розуміння цього явища: від сприйняття жінки як жертви до безпосередньої учасниці подій, вербувальниці тощо. Чому це відбувається?

Думаю, є кілька причин. І перше, що важливо — бути проінформованим щодо всіх цих причин. Більшість із нас вважає, що жінки в «Ісламській державі» — це винятково жертви. Але це не єдина їхня роль. Хоча й дійсно, жінки нерідко є тими, кого вводять в оману, або тими, чию батьківщину захопили.

Але насправді, приміром, у Тунісі чи Марокко є маргіналізовані, відсторонені від суспільства групи. І там теж є жінки. Тож «Ісламська держава» стає дійсно ефективною, залучаючи і жінок, і чоловіків. Ми маємо розібратися з цим та сформувати правильну стратегію, щоб протидіяти тероризму.

Сьогодні наші стратегії для боротьби з тероризмом мають відверто військовий характер. Ідеться насамперед про перемогу над «Ісламською державою» на полі битви, про юридичний тиск і знищення мереж потенційних терористів в Європі й будь-де.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Безпекові підсумки 2017-го року: інтерв’ю з американським генералом

Але я переконана, що нам водночас потрібно змінити наше сприйняття жінок. Наприклад, коли ми питаємо себе, хто ризикує радикалізуватися тут, в Європі, не варто забувати, що жінки — це частина мусульманської спільноти. Часом вони дізнаються про важливі для нас речі першими. Приміром, можуть знати, коли хтось з їхньої спільноти радикально налаштований. Крім того, вони самі можуть опинитися під тиском. Гадаю, нам потрібно налагоджувати з ними контакт. Передусім, щоб допомогти їм ідентифікувати перші небезпечні сигнали й пояснити, що робити в таких ситуаціях.

Крім того, потрібно поставити собі деякі важкі запитання. Скажімо, як нам убезпечити себе від того, що деякі жінки і самі радикалізуються, добровільно обираючи собі таке життя?

Якщо ми подивимось, скажімо, на Ірак чи інші місця, що були частиною «Ісламської держави», ми маємо спитати себе: якою є роль жінки у відновленні цих спільнот? Як ми можемо гарантувати, що вони допомагатимуть своїм спільнотам відбудуватися, не стануть жертвами знову та не будуть джерелами тероризму та екстремізму? Згодом побачимо.